Ізраїльсько-іранська війна: міфи та реальність

Останні події у відносинах між Ізраїлем та Іраном привернули увагу світової спільноти. У статті, опублікованій на порталі «Зман Ісраель» 21 червня 2025 року, сходознавиця та політична аналітикиня Ксенія Свєтлова, авторка Telegram-каналу «Восточний синдром», аналізує поточний стан ізраїльсько-іранського конфлікту. Вона розкриває, як пропаганда, корупція та геополітичні амбіції формують хід війни, а також звертає увагу на реакцію арабських країн, які побоюються регіональної ескалації, - про це пише Центр близькосхідних досліджень – AMES.

Пропаганда та ілюзії: спотворена картина війни

Ізраїльські ЗМІ, на думку Свєтлової, часто створюють надмірно оптимістичну картину війни з Іраном, змішуючи реальні досягнення Повітряних сил Ізраїлю з фейковими новинами та перебільшеннями. Наприклад, удари по будівлях іранського телебачення подаються як «переможний удар по режиму аятол», хоча реальність набагато складніша.«Кожна напівправда з Telegram-каналів іранців у вигнанні потрапляє в заголовки», — зазначає Свєтлова, підкреслюючи, як ізраїльські медіа використовують неперевірену інформацію для створення ілюзії швидкої перемоги.

Такі спрощення призводять до помилкових очікувань, зокрема віри в те, що режим аятол ось-ось впаде, а його замінить син шаха династії Пехлеві, якого в Ірані пам’ятають за корупцію та насильство. Насправді ж, іранський режим, попри внутрішні проблеми, продовжує функціонувати, а антиізраїльські настрої в країні лише посилюються через тривалі бомбардування.

Ситуація в Ірані: між протестами та контролем

Протести, які вирували в Ірані до початку війни, вщухли через страх перед репресіями. Іранська влада активно використовує тактику звинувачення протестувальників у співпраці з «сіоністським ворогом», що ще більше ускладнює внутрішню ситуацію. Водночас режим аятол залишається стабільним: немає ознак масової втечі високопосадовців чи дезертирства сил безпеки. Обмеження доступу до інтернету допомагає владі ізолювати громадян від зовнішнього світу, зменшуючи ризик повстань, особливо в провінціях.

Свєтлова наголошує, що навіть у разі ослаблення режиму немає гарантій, що нова влада буде дружньою до Ізраїлю. Дипломатія, зокрема переговори щодо ядерної угоди, залишається єдиним реальним шляхом до припинення війни. Президент США Дональд Трамп, за словами аналітикині, прагне угоди з Іраном, але її успіх залежить від гнучкості Тегерана, яка може зрости після недавніх військових поразок.

Корупція як слабке місце Ірану

Одним із ключових факторів, що послаблюють Іран, є глибоко вкорінена корупція. Свєтлова наводить приклад висловлювання екс-президента Ірану Махмуда Ахмадінежада, який визнав, що навіть підрозділ, створений для боротьби з ізраїльським Моссадом, очолювала людина, пов’язана з цією організацією. Корупція пронизує всі рівні іранського суспільства: від хабарництва до «прихованих» тимчасових шлюбів, які фактично є легалізованою проституцією.«У країні, яка офіційно діє за єдиним валютним курсом, але насправді обмінний курс у кілька разів вищий, лицемірство та корупція давно стали нормою», — пише Свєтлова.

Ця ситуація дозволяє іноземним розвідкам, зокрема ізраїльській, ефективно проникати в іранські структури. Проте аналітикиня застерігає: корупція є універсальною загрозою, яка може підірвати безпеку будь-якої держави, включно з Ізраїлем, якщо не боротися з нею.

Реакція арабського світу: страх перед регіональним хаосом

Арабські країни, такі як Саудівська Аравія, ОАЕ, Єгипет та Йорданія, засудили дії Ізраїлю, хоча самі відчувають загрозу від іранської ядерної програми. Причина їхньої позиції — чутливість до порушення суверенітету та страх перед ескалацією конфлікту, який може перерости в регіональну війну. Саудівський кронпринц Мухаммад бін Салман, наприклад, побоюється, що війна завадить його амбітним планам економічної трансформації, які залежать від стабільності нафтової та туристичної галузей.

Арабські держави обрали шлях примирення з Іраном, вважаючи «холодний мир» кращим за війну. Вони також висловлюють недовіру до нинішнього ізраїльського керівництва, яке, на їхню думку, знає, як розпочинати війни, але не завжди вміє їх завершувати.

Висновки: дипломатія як ключ до миру

Свєтлова закликає Ізраїль уникати ілюзій про швидку перемогу та проізраїльське майбутнє Ірану. Вона підкреслює, що дипломатія, а не лише військова сила, є шляхом до стабільності. Успіхи Ізраїлю в послабленні іранського режиму вражають, але без політичного рішення конфлікт може затягнутися, посилюючи регіональну напругу.

Уроки цієї війни стосуються не лише Ірану чи Ізраїлю, але й усього світу: корупція руйнує довіру та безпеку, а пропаганда спотворює реальність, заважаючи приймати виважені рішення. Арабські країни, своєю чергою, нагадують, що регіональна стабільність залежить від балансу сил та уникнення авантюр.

Фото - дим піднімається з будівлі іранського державного телебачення після нападу Ізраїлю в Тегерані, Іран, 16 червня 2025 року / zman.co.il / AP Photo