Як рашисти знищують родючу українську землю

Хочу показати вам одне фото. Це невеликий клаптик української території, засіяний воронками від снарядів. За грубою оцінкою щільності – 2000–3000 вирв на квадратний кілометр.

Найпоширеніший осколково-фугасний снаряд калібру 152 мм 40 кг має всередині 6 кг вибухівки та 34 кг сталі. Частина цих осколків розпорошується, решта залишається у землі.

Якщо ми маємо на 1 км² – 2000 воронок, це приблизно 20 - 40 тонн сталі/металу на км². Якщо були міни, ракети, касетні боєприпаси, додається додаткова маса.

Крім власне сталі після вибухів у землі залишаються залишки гексогену, тротилу, октогену, оксиди азоту, важкі метали (свинець, мідь, нікель), випари речовин – у ґрунтових водах. Наприклад, тротил (TNT) – погано розкладається, токсичний для водного середовища, свинець і мідь потрапляють у ґрунт і рослини, продукти детонації – підвищують кислотність ґрунту.

У результаті ми маємо пригнічення росту рослин, оскільки важкі метали порушують фотосинтез, а також мігрують у воду та потрапляють у продукти харчування, що призводить до підвищення ризику раку нирок, печінки, нервових захворювань у людей та тварин, отруєння ґрунтових бактерій, в результаті страждає мікрофлора.

Кожен вибух руйнує структуру ґрунту, змінюючи гумусовий горизонт (до 30-60 см), змішує його із бідними нижніми шарами. Ущільнюються підґрунтові шари, а отже погіршується водопроникність, порушується капілярний струм вологи, коріння не може нормально рости. Погіршується водний режим – дощова вода застоюватиметься у вирвах, що провокує заболочування чи розмив. Розпорошений дрібний ґрунт легко видмухується вітром, родючість падає.

Відновлення природної фізичної структури без втручання може тривати 50-70 років.

З хімічної точки зору, важкі метали (свинець, мідь, нікель) залишаються у верхніх 30-50 см на десятки років, нітросполуки (залишки вибухівки) частково розкладаються бактеріями за 5-20 років, але частина йде в ґрунтові води. Все це призводить до загального падіння врожайності до 30–70% щонайменше на 10–20 років.

Особливо токсичні залишки РDX, гексогену та октогену – розкладаються повільно, до 30–40 років.

Як результат на цю територію чекає повне знищення дощових черв'яків, корисних грибів та бактерій на площі до 95–100% у радіусі 2–5 м навколо кожної вирви.

Мікрофлора та мікрофауна почнуть відновлюватися мінімум через 8–15 років, якщо ґрунт не додатково забруднюватиметься. Високі дози свинцю та міді блокують ферментні системи рослин, на подібних ділянках погано ростуть навіть бур'яни.

У результаті на 20-30 років на цій території потрібно повністю відмовитися від харчових культур. Біота (хробаки та бактерії) повернуться через 15-30 років. Глибокі горизонти та ґрунтові води залишаються під загрозою через забруднення важкими металами на 30-50 років, без повної рекультивації відновлення гумусу - майже неможливе, із відновлювальними роботами займе 50-70 років.

І це лише крихітна ділянка української території. А в орків – так, баби ще понароджують.

Візьмемо саме площу землі, що на фото і спробуємо його відновити.

Розмінування обійдеться в 5–10 млн. USD, зняття або промивання верхнього шару ґрунту (там, де висока концентрація вибухівки/важ. металів) – 6–21 млн. USD, рекультивація ґрунту – 500 000–1 000 000 USD/км², посів фіторомедіаційних культур ( 5–10 років таких посівів – 150 000–600 000 USD за весь період, моніторинг якості ґрунту та води (10–20 років) – 100 000–200 000 USD на весь термін.

Отже, лише цей маленький шматочок, якщо ми хочемо швидко повернути його до життя – це 11.75–32.8 млн. USD за 1 км².

Це до питання про репарації...

P.S. Відмінність ситуації в порівнянні з подіями Другої світової на території України.

У 1940-х застосовувалися майже повністю звичайні снаряди на пороху та тротилі (TNT) – їх продукти розкладання швидко зв'язувалися у ґрунті та атмосфері. Сучасні боєприпаси містять пластмаси, полімери, композити, які не розкладаються десятиліттями. Дими, запальні речовини, фосфор, і навіть мікроскопічні частинки вибухових речовин (RDX, HMX) – вони токсичні, повільно руйнуються, касетні боєприпаси, міни, також залишають довго небезпечні залишки.

1945 року поле бою – це було поле з металевими уламками. Сьогодні це поле з важкими металами, полімерами, мікропластиком.

Крім того, не забувайте про густину забруднення проти площі.

Друга світова охопила майже всю Україну, але бої йшли хвилями, фронтами – після проходу військ територія залишалася мирною. У 2022–25 роках бойові дії концентруються місяцями на тому самому місці (Бахмут, Авдіївка), що викликає локальне надзабруднення – землі там можуть бути токсичні десятиліття.

P.P.S. Нагадаю про Zone Rouge. Це величезна територія (спочатку близько 1200 км²) у регіоні Верден, на північному сході Франції.

Після закінчення Першої світової війни влада визнала цей район настільки зруйнованим, забрудненим вибуховими речовинами, отрутами та снарядами, що оголосили його надовго закритим для людей, сільського господарства, будівництва і навіть лісівництва.
Сотні мільйонів снарядів випущені на Західному фронті.

За оцінками істориків, від 15% до 30% з них не вибухнули і залишилися в землі (так звані «боєприпаси, що не вибухнули», unexploded ordnance – UXO). Гази (іприт, фосген), важкі метали (свинець, ртуть, миш'як), нітрати, TNT та інші сполуки просочилися у ґрунт.

Ґрунти насичені отрутохімікатами, непридатними для флори та фауни. Уламки шрапнелі, заліза, зброя, людські та тваринні останки. Не раніше ніж за 300–700 років (!) можна буде повністю повернути до використання.

Щороку фермери та сапери у Вердені збирають близько 100 тонн снарядів, багато з яких – бойові гази (наприклад, снаряди з іпритом). Забруднений грунт містить рівень миш'яку в 35-50 разів вище за безпечні норми. Ризик зараження води та підземних джерел – постійний.

Віталій Ведмідь, письменник, сторінка у FB