Як Кремль використовує США, - огляд політики росії

Послаблення санкційних обмежень з боку адміністрації Дональда Трампа, спроби Кремля використати потенційну співпрацю зі США у сфері дата-центрів для захисту власних економічних інтересів, ослаблення російського впливу в Центральній Азії та поглиблення економічної кризи, зокрема збитки вугільної галузі й падіння інвестицій, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерт Антон Оксентюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

США продовжують послаблювати санкційний тиск на росію

Двома важливими новинами в контексті російсько-американських відносин стало обговорення потенційного послаблення санкцій щодо суден так званого російського та іранського «тіньового флоту» та призупинення застосування мит, передбачених «законом Грема».  

Як повідомляє Reuters 15 жовтня, через кілька днів після тимчасового послаблення санкцій щодо російського дизельного пального адміністрація США розглядає можливість дозволити перевезення нафти та нафтопродуктів, які не підпадають під американські санкції, на раніше підсанкційних суднах. За словами американского чиновника, обговорення стосуються можливості дозволити таким суднам перевозити «легальну нафту» – сиру нафту та нафтопродукти, які не перебувають під американськими санкціями.

Як зазначив міністр енергетики США Кріс Райт під час Всесвітнього нафтового конгресу в Ер-Ріяді, послаблення санкцій щодо танкерів може допомогти збільшити пропускну здатність морських перевезень і знизити рекордно високі фрахтові ставки. Компанії, які бажатимуть використовувати підсанкційні судна, повинні будуть подати відповідні заявки до Міністерства фінансів США. Водночас Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) може розглянути можливість дозволити продаж суден «тіньового флоту» законним покупцям та повернення їх до комерційної експлуатації.

Водночас Міністерство енергетики США наголосило, що послаблення обмежень не сприятиме транспортуванню російської нафти та нафтопродуктів. Аналітики сумніваються, що таке послаблення суттєво вплине на вартість перевезень. За оцінками Energy Aspects від 13-19% світового танкерного флоту перебуває під санкціями США, однак значна частина цих суден застаріла та перебуває в поганому технічному стані. Очевидно, що адміністрація Дональда Трампа прагне стримати зростання цін на пальне та інфляцію напередодні проміжних виборів до Конгресу США, запланованих на 3 листопада.

Паралельно 16 жовтня Дональд Трамп підписав указ, який призупиняє застосування мит, передбачених «законом Грема». Нагадаємо, що президент США підписав закон 18 вересня 2026 року. Водночас документ надавав президентові можливість відмовитися від застосування передбачених ним санкцій з міркувань національних інтересів. Закон передбачав можливість запровадження протягом 30 днів мит у розмірі 100% на товари, імпортовані до США з боку пʼяти найбільших імпортерів російської сирої нафти або газу. Обмеження також могли стосуватися будь-якої країни, яка свідомо купувала російську нафту або газ після спливу 30 днів із моменту ухвалення закону, а також держав, які входили до п'ятірки найбільших помічників Росії в ухиленні від санкцій. Рішення Трампа відбулося на тлі критики з боку Конгресу.

11 жовтня сенатори та члени Палати представників від обох партій розкритикували послаблення обмежень на російські енергоносії та нагадали Трампу про положення «закону Грема».   Експерти «Української призми» одразу після ухвалення закону задавалися питанням щодо ефективності цього механізму санкційного тиску на кремль. Тепер рішення Трампа призупинити застосування мит фактично дає відповідь на це питання. Посланець путіна з питань інвестицій Кирило Дмітрієв назвав рішення Трампа «справді історичним моментом».

Очевидно, що кремль отримує геополітичну перевагу, яку протягом року намагався здобути у відносинах із США, навіть не йдучи на поступки щодо припинення війни. Для москви важливе усвідомлення того, що економічна співпраця зі США можлива незалежно від прогресу врегулюванні війни.

Аналіз ударів по російських дата-центрах

Важливою новиною тижня, яка цього разу вийшла далеко за межі росії чи впливу на її економіку став фактичний початок кампанії ударів по російських дата-центрах. Так, з 8 по 11 жовтня дрони уразили три дата-центри «яндекса» – у Сасові, де були розташовані два суперкомп'ютери, Калузі та Владимирі. А 14 жовтня у Балакові було атаковано й найбільший дата-центр країни, що належить «сбербанку». Наслідки цієї операції відчули й самі росіяни, адже фактично весь російський сегмент інтернету зіткнувся із масштабними збоями. Окремо експерти з кібербезпеки зафіксували, що після цих ударів активність російських ботів в моменті скоротилася майже вдвічі.

Серйозність ударів підтвердило те, що вже 14 жовтня путін вирішив провести нараду з питань кібербезпеки, де були присутні значна кількість російських високопосадовців. На ній кремль намагався вирішувати проблему, хоча наразі публічно відомо лише про те, що сам диктатор у звичайній манері наголосив на потребі координації між спецслужбами та операторами зв'язку, банками та інтернет-компаніями. Окрім цього стало відомо про те, що російське міністерство цифрового розвитку рф почало переговори з армією щодо захисту їх дата-центрів. Разом із цим, беручи до уваги неможливість захистити навіть власні НПЗ, ефективність й у випадку спроб захищати дата-центри знаходиться під питанням.

В цій ситуації слід звернути увагу на два чинники: внутрішньо- та зовнішньополітичний.

У першому випадку нагадаємо, що наприкінці серпня путін підписав указ, який дозволяє уряду запроваджувати тимчасове державне управління над майном тих компаній, які не можуть забезпечити безпеку власної критичної інфраструктури, в першу чергу від атак БПЛА. А тому теоретично під цей “указ” може потрапити й сам російський “яндекс”. Це означає, що кремль може скористатися ситуацією для ще більш масштабного посилення контролю над компанією.

Проте головною новиною в даному контексті є саме зовнішньополітичний чинник, на який не звернули широкої уваги. Мова йде про заяву путінського представника Кіріла Дмітрієва, яку він зробив 16 жовтня. Так, чиновник заявив, що росія та США «обговорюють спільні проекти у сфері дата-центрів», у тому числі «з використанням атомних станцій». Вочевидь, що в такий спосіб кремль потенційно намагається реалізувати аналогічну до “дизельної” схему, яка могла б захистити російські дата-центри від українських дронів, так само як ми це бачили на прикладі ситуації з НПЗ. Адже якщо росіяни зможуть досягти певної, навіть формальної домовленості, кремль зможе публічно заявити, що відтепер їхні дата-центри є частиною економічної угоди зі Сполученими Штатами, а отже, мовляв, удари по ним є ударами по американським економічним інтересам.

При цьому важливо, що Дмітрієв акцентував увагу саме на російських АЕС, а не лише на дата-центрах. В даному контексті слід пам’ятати, що з початком війни російська компанія “росатом” фактично перебуває під постійною загрозою запровадження західних санкцій. І хоча наразі під обмеження потрапили лише кілька її дочірніх структур та керівників держкорпорації, сам факт існування загрози впливає на позиції москви на світовому ринку будівництва АЕС. Це добре було видно на прикладі Казахстану, де під час вибору компанії та країни для будівництва своєї першої АЕС експертами та представниками влади публічно порушувалося питання санкційних ризиків в контексті “росатому”. А тому з точки зору кремля прив'язка американців не лише до власних дата-центрів, але ще й із залученням російських атомних станцій дало б росії ще одну вигоду: спробу захистити “росатом” від потенційних санкцій, аналогічним чином використовуючи сам факт залученості США.

Водночас важливо зазначити, що кремль може потенційно використовувати подібну схему в контексті будь-яких інших об’єктів, які ставатимуть цілями українських ударів, пропонуючи американцям «спільні проекти» саме там, де Україна завдає москви найбільшої шкоди.

Лавров на саміті наради щодо взаємодії та заходів довіри в Азії у Баку

Наступною подією тижня, на яку слід звернути увагу, став VII саміт Наради з взаємодії та заходів довіри в Азії, який пройшов у Баку. До столиці Азербайджану прибули президенти всіх п'яти держав Центральної Азії, емір Катару, президенти Ізраїлю та Лаосу, міністри закордонних справ Китаю та Туреччини. Росію ж представляв Лавров, що саме по собі є показовим, адже до цього у 2014 році в Шанхаї, у 2019-му в Душанбе та у 2022-му в Астані путін особисто брав участь у самітах. Офіційну причину кремль не назвав, але, вочевидь, подібний крок з боку російської влади є показовим.

Сам по собі даний саміт був важливий насамперед тим, що Азербайджан використав його для укріплення власних регіональних позицій. Ільхам Алієв заявив, що Баку дедалі більше відіграє роль «об'єднавчого центру на євразійському просторі», а головування Азербайджану в СВМДА продовжили ще на два роки, до 2028-го. А тому відсутність на саміті путіна можна розглядати як демонстрацію того, що кремль не хоче “закріплювати” втрату власних регіональних позицій, процес чого розпочався з початком повномасштабного вторгнення.

Повертаючи до самого Лаврова, то він вкотре намагався просувати стандартні російські ініціативи, заявляючи про те, що «трансформація» Наради «в загальноєвразійському напрямку» є «велінням часу», і запропонував підготувати документ про «багатоманітність і багатополярність у XXI столітті». Фактично мова йде про так звану «євразійську хартію багатоманітності та багатополярності», яку москва просуває вже кілька років в рамках спроб побудувати альтернативний західному світопорядок. Решту ж власного виступу Лавров присвятив традиційним звинуваченням щодо односторонніх санкцій та так званій гегемонії Заходу. Це важливо тому, що в цей же момент усі інші учасники саміту обговорювали теми суто практичного та економічного характеру.

Показовим стало те, що президент Казахстану Токаєв, пропонуючи створення стратегії транспортного зв’язку між державами-членами цієї організації, прямо згадав американський TRIPP, також відомий як «маршрут Трампа» між Азербайджаном та Вірменією, створений в рамках реалізації концепції Зангезурського коридору. Адже це є ще одним сигналом того, що російський вплив в регіоні продовжує слабшати, а сама москва все частіше закривається суто на власних політичних гаслах, на відміну від її країн-сусідів.

Поглиблення економічної кризи в росії: збитки вугільної галузі та рекордне падіння інвестицій

Продовжуючи стежити за станом російської економіки, цього тижня варто також звернути увагу на кілька новин, які дозволяють оцінити системні проблеми економіки рф. Минулого тижня експерти “Української призми” вже повідомляли про різке зростання інфляції. Цього тижня увагу вкотре привертають увагу проблеми вугільної галузі та рекордне скорочення інвестицій.

Так, міненерго рф прогнозує збитки вугільних компаний у 2026 році на рівні 300-310 млрд рублів. Хоча прогноз виявився оптимістичнішим за оцінки за стрес-сценарієм, за яким збитки могли сягнути 576 млрд рублів, він не свідчить про подолання кризи. Вугільна галузь перебуває у кризовому стані вже третій рік поспіль і продовжує зазнавати значних збитків. Для порівняння, у 2025 році сукупні збитки підприємств сягнули 408 мільярдів рублів, а в січні-липні 2026 року становили ще 178,2 млрд рублів.

Криза вже має відчутні виробничі та соціальні наслідки. За оцінками заступника міністра енергетики РФ Дмитра Ісламова, понад 20 підприємств призупинили видобуток, вісім перебувають у стані банкрутства, а скорочення торкнулися 22 тисяч шахтарів. Водночас проблеми не є новиними. Ще осінню минулого року Financial Times повідомляли про найглибшу кризу російської вугільної галузі з 1990-х років.

Серед основних причин кризи – санкційні обмеження, втрата частини експортних ринків та падіння світових цін на вугілля. Так, у 2025 році ціни становили близько 93 доларів за тонну, що на 78% нижче за піковий рівень 2022 року. Додатковий тиск на виробників створює зростання тарифів «російських залізниць» (ржд): у 2025 році вони підвищувались на 13,8%, у березні 2026 року також було запроваджено надбавку в розмірі 1%, а в жовтні індексацію тарифів на 8,5% провели раніше запланованого терміну.

Паралельно дорожчають морські перевезення до азійських ринків, на які росія переорієнтувала значну частину експорту після втрати частини західних напрямків. Між кінцем лютого та кінцем березня 2026 року ставки на морські перевезення з російського Далекого Сходу зросли на 21-44% залежно від напрямку. У лютому експортери кузбаського вугілля, яке транспортували через порти Далекого Сходу, отримували 6 424 рублів за тонну до вирахування транспортних та інших витрат, однак після їх оплати залишилося лише 1 888 рублів. Погіршення ситуації відображається і на виробництві: у першому кварталі 2026 року видобуток вугілля в Кемеровській області, одному з головних центрів галузі, зменшився на 7% у річному вимірі – до 46,6 млн тонн.

Паралельно в росії зафіксовано найглибше за 17 років падіння інвестицій. За даними росстату, у першому кварталі 2026 року інвестиції в основний капітал скоротилися на 14,3%, у річному вимірі – це найглибше падіння з 2009 року. У другому кварталі спад сповільнився до 6,6%, однак за підсумками першого півріччя інвестиції все одно зменшилися на 9,9%, а мінекономрозвитку рф прогнозує скорочення інвестицій за весь рік на 5,4%.

Опитування цб рф серед 11,5 підприємств засвідчило погіршення оцінок інвестиційної активності бізнесу: у третьому кварталі баланс оцінок поточної ситуації знову став відʼємним. Одним із безпосередніх чинників є погіршення фінансового становища компаній. За перші сім місяців російські компанії отримали 13 трлн. рублів – на 15,7% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Це найнижчий показник із 2020 року, причому збитковою є кожна третя компанія. Серед основних перешкод – невизначеність економічної ситуації та недостатній попит.