Хто зацікавлений у звільненні Залужного? – аналіз Олександра Коваленка

Увечері 29 січня в інформаційному просторі України розпочали з'являтися повідомлення про нібито звільнення головнокомандувача Валерія Залужного. Усі, хто писали про це, посилалися на деякі джерела у тих чи інших структурах, зокрема і в ОП, заявляючи, що джерела надійні і їм варто беззастережно довіряти. Але за фактом все виявилося зовсім навпаки.

Насправді повідомлення про звільнення Валерія Залужного і конфронтацію між головнокомандувачем і верховним командувачем блукають в інформаційному просторі з лютого 2022 року, і першоджерелами їх були російські воїнкори й інші представники російської пропагандистської машини. У принципі, саме російські джерела не раз поширювали фейки про загибель не лише головнокомандувача Валерія Залужного, а й голови ГУР МО України Кирила Буданова. Результат? А результат у тому, що із 2022 року в Україні загинуло російських генералів більше, ніж у будь-якій іншій війні чи конфлікті за останні 50 років.

Окрім того, саме російських командувачів угрупуванями військ змінюють як рукавички – вони, не задовольняючи своїми результатами вище командування, вирушають, як один, на заслання в Сирію. Наприклад, генерала Сєрдюкова, колишнього командувача ВДВ, за провал наступу на Київ відправили до Сирії. За ним пішов колишній командувач 1-ої гвардійської танкової армії Західного військового округу генерал-лейтенант Сєргєй Кісєль, за провал у Харківській області. Туди ж убув генерал Попов, який наважився заявити, що контрбатарейна боротьба Сио оборони України набагато ефективніша, ніж у російської армії.

А тому поширенням подібних чуток російська пропаганда із 2022 року намагалася мінімізувати ефект від власних колод в оці. Але слід розуміти декілька моментів у межах поширення цієї інформації.

Коли я вперше почув у 2022 році про конфлікт Залужного та Зеленського, то, передовсім, не маючи прямого підтвердження таким тенденціям, зробив ставку на час. Час усе розставить на місця. І він розставив. Звільнення північного плацдарму (Чернігівська, Сумська та Київська області), звільнення Харківської області і звільнення правобережної Херсонської області.

Із цього постає питання: якщо два лідери країни, військовий і політичний, не знаходять між собою взаєморозуміння, як країна, яка чинить опір такому супротивникові, як Росія, могла не лише тримати оборону, а й успішно контрнаступати?

Те, що у Валерія Залужного та Володимира Зеленського різні підходи та погляди на вирішення однієї та тієї ж проблеми – не дивно. Залужний – військовий, а Зеленський – політик, з чого й випливають відмінності підходів. Але загалом за майже 2 роки це не ставало критичною проблемою на полі бою.

Однак останнім часом усе частіше лунає довід, що популярність Валерія Залужного насторожує Зеленського, який не хоче бачити конкуренцію в особі головнокомандувача, і має намір того звільнити зі займаної посади.

Саме на тлі таких вкидів і здійснено масштабний злив про звільнення Валерія Залужного, що так і не відбувся. У свою чергу, багато українських лідерів громадської думки та журналісти заплямували себе поширенням неперевіреної інформації, згодом змушені були виправдовуватися, мовляв, указ ще не підписаний, його лише готують до підписання. Але в цій історії спочатку все не стикувалося зі здоровим глуздом.

Згідно з основним наративом, президент України побоюється конкуренції з боку головнокомандувача, що і є причиною наміру звільнити Залужного. Але головна нестиковка в цьому наративі у тому, що, обіймаючи посаду головнокомандувача та будучи кадровим військовим, Валерій Залужний не може займатися політикою, а ось після звільнення для нього відчиняються двері в цьому напрямку.

Тобто, намагаючись позбутися політичного конкурента, Зеленський своїми руками не тільки створить його, а й забезпечить йому всі умови для такого становлення? Якось і близько нелогічно.

Є ще декілька факторів, які свідчать про те, що чутки про звільнення Залужного, які пульсують, не стикуються між собою. Зокрема, доки в Україні триває війна, президентських виборів не буде. Тобто Володимирові Зеленському не має сенсу побоюватися популярності Валерія Залужного, оскільки той знову-таки поки при виконанні не зможе займатися політикою, а навіть якщо і займеться, то не для виборів президента, яких у ближній перспективі не передбачається.

Відсутність логіки в чутках завжди викликає сумнів у їх правдивості. І в таких випадках потрібно просто почекати та побачити, підтвердяться вони чи ні. Поки що, на даному етапі, жодного підтвердження не було. Винятково чутки з нульовим фактажем.

Але припустимо, що звільнення відбудеться.

Загалом, Залужний – не єдиний, хто займається плануванням операцій з оборони та наступальних дій, і явно його місце у разі гіпотетичного звільнення займе людина, яка володіє інформацією, введена в курс подій. Це може бути один із генералів, який безпосередньо зараз займається командуванням військами на одному з напрямків. Тому обвалу системи управління точно не відбудеться.

З іншого боку, така подія може мати відповідний морально-психологічний, деморалізуючий вплив на солдатів, але короткочасного характеру. Набагато тривалішим він може бути в тилу та навіть спровокувати протестні настрої, оскільки головнокомандувач має високий авторитет і пошану не лише серед військових, а й серед цивільного населення.

Проблема в тому, що росіяни дуже добре знають про це і можуть використовувати маніпуляції на тему “конфлікту” Залужного та Зеленського, а також гіпотетичного звільнення для внутрішньої дестабілізації та розхитування соціально-суспільної ситуації у країні. Найгірше, для поширення таких наративів можуть використовувати внутрішні сили в Україні, які дуже швидко забули, що таке інформаційна гігієна і критичне мислення.

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач, спеціально для Minval.az