«Влада валяється під ногами», або Трохи про легітимність

Події 24 червня сповнені багатьох сенсів. Так, Росія схожа на кривавий цирк. І тому елітарні розбірки там уже теж такі. Які розпочинаються як боротьба за владу та ресурс, а завершуються ударами по Воронежу. Така стилістика боротьби виявилася НЕСПОДІВАНОЮ для Путіна та Ко. Комусь удалося так просто взяти під контроль мільйонне місто, проїхати майже 800 км до Москви, за апатії влади та пофігізмі силовиків.

Те, що Путін був реально переляканий, видно з його промови про «заколот і 1917», бо вона демонструвала страх. Якби цю промову писав грамотний спічрайтер, а не переляканий автор, там було би написано лише декілька рядків: «Західні розвідки інспірували заколот. Товариш Пригожин буде розстріляний як англійський шпигун. Терористів мочити в сортирі». Все. Путін же ніс відверту маячню переляканого дідугана. І це вже мінуснуло його позиції. І він – як замовник контенту – сам себе викрив. Додали до його переляку хаотичні дзвінки президентам-диктаторам та втеча з Москви.

Цього разу режим Путіна відбувся легким переляком, бо сам Пригожин не був готовий до такого паралічу системи та не мав ніякої підтримки від силовиків, політиків і регіональних лідерів. У цього доволі просте пояснення – він не з «друзів Путіна» та не зі старих бюрократів, він – із прислуги. Крім того, Пригожин символізує кувалду та КНДР, а це клептократичну за своєю суттю кланову російську «еліту» не дуже влаштовує. Вони хочуть стабільності, а не ескалації (внутрішньої чи зовнішньої). Це, до речі, демонструє, чому ніякої ядерки не буде, але про це в іншому тексті.

І навіть якби він дійшов до Москви, спиратися йому вже на наступний день довелося виключно на невелику кількість власних прихильників. І все. Але російську систему це не дуже виправдовує. За 16 перших годин із початку двіжу система змогла хіба що завдати декілька ударів по колонах «вагнерівців», бомбити Воронеж і тікати з Москви.

Тільки коли стало зрозуміло, що Пригожин діє один, із мотивів відчаю розпочалися спроби взяти події під контроль. Шляхом перемовин. Через губернатора Тульської області Олексія Дюміна. Він не просто губернатор, він – колишній особистий ад'ютант Путіна і впливовий член команди. Лукашенка витягнули «як посередника» на останньому етапі, бо потрібен був якийсь «зовнішній» актор для легітимізації домовленостей. Їх не мала напряму укладати російська влада.

Волі, сил і засобів демонстративно розчавити Пригожина у режиму не виявилося. Для Путіна ж саме показово знищити Пригожина і всіх «заколотників» було єдиним засобом мінімізувати втрати для власної легітимності. А довелося делегувати довірену особу та союзника-сателіта домовлятися з «кухаркою».

Пригожин доволі швидко підписався під умовами компромісу. І не дуже важливо, чому саме. І система, звісно, його намахає. Відразу вб'є чи позбавить усієї влади, впливу і значної частини грошей. А потім уже вб'є.

Але ця короткотривала, але гостра криза довела, що формула Леніна «Власть валялась у нас под ногами, нужно было ее просто взять» для Росії зараз стає актуальною як ніколи. Ніякої легітимності режиму не виявлено. Ніякого пориву захищати конституційний лад також. Державна система характеризується апатією.

Ну і «колективний Захід» побачив те, що і мав побачити. Слабкість і недієздатність режиму та Путіна особисто. Оточення Путіна побачило те саме. Тому далі питання лише в тому, коли або система втратить легітимність до рівня природного розвалу, або коли складуться умови для справжнього елітарного заколоту. Бо якщо до 24.06 існувала ілюзія про міць режиму, то за один день вона померла і страх уже не той.

А що сам Путін? А він зараз почне ще більше цінувати «відданих» і передбачуваних. І уникати різких змін курсу, бо його система може не витримати вже будь-якого порушення рівноваги, що склалася. Тому шансів на ескалацію в нього залишилось ще менше.

Нам ще буде дуже важко, але наша перемога стала ближчою. Як і смерть імперії.

Дякую за увагу.

Юрій Богданов, ТГ-канал