ВПК вбиває російську економіку, нові санкції і мирний візит Дмітрієва до США - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Візит Кіріла Дмітрієва в США, нові санкції проти рф, арешт голови АСВ та чергове зниження ключової ставки - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, а також експерти Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Чергове зниження ключової ставки

Російський центробанк ухвалив рішення знову знизити ключову ставку з 17% до 16,5%. Як і у попередніх випадках, такий крок став наслідком не економічної необхідності, а внутрішньополітичної коньюктури. В умовах, коли економіка, за словами самої голови центробанку Ельвіри Набіулліної, все ще перебуває у стані "перегріву" (вихід з якого прогнозується лише у першій половині 2026 року), а інфляційна динаміка не створює стійких підстав для пом'якшення, цей крок чітко засвідчив: пріоритети монетарної влади по троху зміщуються від цінової стабільності до підтримки високого рівня промислового виробництва у військово-промисловому комплексі, який весь останній рік політично та публічно тиснув на центробанк.

Так, це зниження, яке міністерство економічного розвитку назвало "символічним", а бізнесмен Олег Дерипаска висміяв як мізерний жест, було ухвалене під значним тиском промисловців, які скаржаться, що висока вартість кредитування "вбиває економіку". Парадокс ситуації, на який вказує й зовнішній аналіз, полягає у тому, що центробанк пом'якшив політику, одночасно підвищивши прогноз інфляції до 4-5% на наступний рік. Таке поєднання дій є нетиповим для центробанків і підкреслює складне становище Набіулліної, яка мусить балансувати між макроекономічною стабільністю та політичною необхідністю фінансувати війну.

Прогнози самого Центробанку на 2025 рік підтверджують, що російська економіка вступає у фазу глибокого гальмування. ЦБ знизив прогноз зростання ВВП на 2025 рік до 0.5–1% (з попередніх 1–2%) і навіть допускає падіння ВВП на 0.5% у четвертому кварталі 2025 року. Ці цифри узгоджуються з оцінкою, що 2025 рік стане переломним – роком вичерпання запасів, після чого економічна динаміка матиме тенденцію до переходу в мінусову зону.

Додатковим маркером охолодження є прогнозоване падіння зовнішньої торгівлі: експорт очікувано впаде на 1-3%, а імпорт – до 2%. Ці макроекономічні труднощі вже безпосередньо відбиваються на державних фінансах та соціальних настроях. Напруга у бюджеті змусила навіть найбільш пріоритетне Міністерство оборони рф впроваджувати заходи "обережного управління", що включає економію на будматеріалах та папері. Ця вимушена економність у військовому відомстві, яке традиційно має необмежене фінансування, є чітким індикатором фінансових проблем.

Підсумовуючи, зниження ключової ставки є політичним компромісом, спрямованим на короткострокову підтримку ВПК, а не на боротьбу з інфляцією чи стабілізацію економіки. Воно ігнорує довгострокові ризики, які Дерипаска влучно сформулював як головну загрозу: «державний капіталізм буде похований не реформаторами, а дефіцитом бюджету та високими відсотками за кредитами держбанків». З огляду на стримані прогнози центробанку та ознаки бюджетних проблем навіть у міноборони рф, 2025 рік справді виглядає як критична межа, за якою на російську економіку чекає не м'яке охолодження, а глибока стагнація з рецесійними елементами.

Арешт голови АСВ Андрєя Мельнікова

Російська влада здійснила арешт голови Агентства зі страхування вкладів (АСВ) Андрєя Мельнікова за підозрою в розкраданні близько 4 мільярдів рублів при експлуатації новосибірського аквапарку "Аквамір". Це прямий, хоч і прихований удар по репутації та сфері впливу Ельвіри Набіулліної та всього Центробанку росії. Хоча сама Набіулліна відмовилася коментувати арешт, її мовчання лише підкреслює чутливість та масштаб проблеми, яка загрожує підірвати багаторічні зусилля ЦБ зі зміцнення довіри до фінансової системи.

АСВ є ключовою ланкою у банківській системі, відповідальною за повернення коштів вкладникам ліквідованих банків і, що важливіше, за управління активами збанкрутілих установ. Агентство виконує функцію санатора, що має вирішальне значення для макроекономічної стабільності. Скандал, у центрі якого стоїть людина, призначена на цю посаду, компрометує не лише особисто Мельнікова, у сім’ї якого виявили елітну нерухомість. Цей скандал ставить під сумнів усю архітектуру контролю, вибудувану Центробанком.

Обвинувачення проти Мельнікова ґрунтуються на свідченнях його колишніх заступників, які вже зізналися у шахрайстві та розкраданні тих самих 4 мільярдів рублів. Це свідчить про системну корупцію, що розрослася усередині державного фінансового інституту. Подібні справи, коли топ-менеджмент держкорпорації роками розкрадає кошти, отримані, наприклад, від експлуатації заарештованого аквапарку, свідчать про кричущу відсутність внутрішнього нагляду. Для Набіулліної, яка є архітектором жорсткої банківської чистки та підтримувачем ідеї прозорості ринку, арешт голови АСВ – це провал контролю.

Кожен корупційний скандал такого рівня посилює внутрішню критику та дає додаткові аргументи тим, хто прагне обмежити незалежність Центрального банку, підпорядкувавши його більш прямим політичним цілям. Таким чином, скандал з Мельніковим є не лише індикатором глибокої корупції, а й прихованим політичним важелем, спрямованим на ослаблення позицій Набіулліної у владній ієрархії.

Нові санкції США та ЄС проти росії

Протягом останнього тижня США та ЄС запровадили нові жорсткі санкції проти росії. При цьому у випадку Сполучених Штатів дані обмеження є першими з моменту повернення на посаду президента Дональда Трампа. Цього разу тиск націлений на ключові сектори російської економіки, насамперед – на нафтогазову артерію та міжнародну фінансову інфраструктуру. Мова йде про санкції проти нафтових гігантів "Роснєфть" та "Лукойл" від США, а також “тіньовий флот” від ЄС.

Безумовно, обмеження проти зазначених російських компаній є найбільш болючим ударом, оскільки вони поширюються на всю їх нафтову інфраструктуру та дочірні структури. Усе майно обох гігантів у США блокується, а американським громадянам та компаніям надано лише місяць (до 21 листопада) на згортання операцій і вихід із цінних паперів. Кінцева мета Вашингтона, за словами Мінфіну США, – "добитися позитивних змін у поведінці", що підтверджує тезу експертів про те, що санкції є інструментом тиску для досягнення мирного врегулювання.

Короткострокові фінансові втрати для російського бюджету від введених санкцій є значними. Аналітики Freedom Finance Global оцінюють, що навіть скорочення експорту на 5–10% у поєднанні з розширенням дисконту (знижок на російську нафту) може коштувати бюджету до 120 мільярдів рублів ($1,5 млрд) на місяць. При цьому, обсяги експорту, ймовірно, знизяться, поки перебудовується логістика, а знижки на російську нафту знову збільшаться. Особливо чутливими є наслідки для Індії, найбільшого у світі покупця російської нафти. Повідомляється, що поставки російської нафти індійським НПЗ можуть скоротитися практично до нуля. Якщо Індія дійсно припинить закупівлі, москві буде надзвичайно складно знайти нових покупців, що дозволить Китаю диктувати умови щодо цін, посилюючи залежність росії.

Європейський Союз, зі свого боку, зосередився на закритті ключових лазівок та майбутніх джерел доходів. 19-й пакет санкцій ЄС є всеосяжним. Вводиться заборона на імпорт російського зрідженого природного газу (СПГ) з 1 січня 2027 року, що є ударом по майбутніх інфраструктурних проєктах рф. Також введені санкції проти понад 100 танкерів під іноземними прапорами та заборона на перестрахування суден "тіньового флоту" значно ускладнюють логістику.

Додатково, ЄС вимагатиме від імпортерів доводити на митниці, що нафтопродукти зроблені не з російської нафти. Це закриває можливість для росії постачати сировину до третіх країн для переробки, а потім продавати готові продукти до Європи.

Окрім енергетики, санкції ЄС суттєво розширюють фінансові та військово-промислові обмеження. Найважливіше – це заборона європейським операторам взаємодіяти з російською національною системою платіжних карток ("Мир") та системою швидких платежів ("СБП"). Це ускладнює розрахунки і для російських громадян за кордоном.

Вперше під санкції потрапили вісім банків та нафтотрейдерів з Таджикистану, Киргизстану, ОАЕ та Гонконгу, які допомагають обходити обмеження. Санкції накладено на 45 організацій, які підтримують ВПК, а також на операторів з ОАЕ та Китаю, які постачають товари подвійного призначення.

На середньостроковому горизонті головною загрозою для російських фінансів залишається можливе падіння світових цін на нафту, яке може посилити фіскальний дефіцит, адже очікується скорочення валютної виручки. Для "Лукойлу" санкції створюють ризик втрати європейських активів, зокрема, Румунія вже розглядає можливість примусової реалізації НПЗ Petrotel-Lukoil. До того ж слід брати до уваги надзвичайні ситуації, які за останні кілька днів мали місце на ряді нафтових інфраструктурних об’єктів “Лукойлу”. І хоча на сьогоднішні не є зрозумілими усі аспекти навколо цих випадків, їх все одно слід сприймати саме через призму радикального скорочення залишків російської нафтової присутності в Європі. В цілому у геополітичному плані нові санкції слугують в першу чергу посиленням переговорної позиції Заходу.

Візит Кіріла Дмітрієва в США

Путінський спецпосланник Кіріл Дмітрієв здійснив офіційний візит до Сполучених Штатів. Його поїздка відбулася саме на фоні провалу та, як мінімум, відтермінування очікуваної нової зустрічі Дональда Трампа та путіна у Будапешті. Тому цілком зрозуміло, що хоча поїздка Дмітрієва й була заздалегідь спланованою, його основною метою був “порятунок” російської стратегії у її стосунках з американською адміністрацією, по якій був завданий значний удар після телефонної розмови між Держсекретарем США Марко Рубіо та міністром закордонних справ рф Лавровим.

Фактично, Дмітрієв поїхав “задобрювати” Білий дім, а також просувати “мирну” риторику для американських ЗМІ, що підтверджують його коментарі для провідних медіа-платформ США, включаючи Fox News та CNN. І саме подібна “миролюбність”, яка є надзвичайно незвичною для риторики російської влади стала ключовою особливістю виступів путінського спецпосланника. Дмітрієв просував тезу про "розумну близькість" москви та Києва до завершення бойових дій і навіть стверджував, що "росія, США та Україна близькі до дипломатичної домовленості". Ці обережно оптимістичні заяви покликані створити в американському суспільстві враження, що мир є реальним, якщо тільки Вашингтон "насправді розбереться в логіці росії". Ця ситуація є важливою, адже вона різко контрастує з войовничою риторикою, яку зазвичай просуває офіційний російський істеблішмент, зокрема мзс на чолі з Сєргєєм Лавровим.

Слід також не забувати, що між Лавровим та Дмітрієвим існує пряме протистояння, адже міністр вважає, що спецпосланник перебрав на себе його апаратні можливості. Свого часу це навіть вилилося у скандал, коли під час однієї із російсько-американських зустрічей на Близькому Сході Лавров намагався вигнати з неї Дмітрієва.

До того ж, саме радикальні слова російського міністра під час його розмови з Рубіо призвели до відміни всіх домовленостей про нову зустріч путіна та Трампа. На цьому тлі, публічний вихід Дмитрієва на американську арену з власною, більш гнучкою версією переговорної позиції демонструє, що його фракція, ймовірно, отримала більшу апаратну підтримку президента у питанні повернення прихильності Дональда Трампа.

Водночас Дмитрієв використовував внутрішній американський розкол, апелюючи до республіканських та трампістських кіл. Заклик "не ставати Байденами" і не "слідувати провальним наративам минулої адміністрації" є прямим політичним заграванням. Це підкреслюється і несподіваним включенням до свого наративу Меланії Трамп, високо оцінюючи її роль у поверненні дітей. Він навіть допустив можливість проведення ще одного широкого обміну ув'язненими з Вашингтоном, що є спробою додати гуманітарний та конструктивний вимір до його суто політичних переговорів, зміцнюючи імідж росії як сторони, яка відкрита до діалогу.

Проте, незважаючи на всю "мирну" риторику, головна мета візиту зрозуміла. Це чітке окреслення російських переговорних умов. Його "реалістична" позиція вимагає виконання ключових, ультимативних, вимог, які він звів до "кількох елементів": нейтралітет України, територіальне питання (обговорення параметрів миру має ґрунтуватися на "реальних лініях зіткнення" та "захисті російськомовного населення", що є лише перефразуванням російських зазіхань) та гарантії безпеки для України (слід пам’ятати, що кремль готовий погодитись  лише на ті “гарантії”, в яких москва матиме право вето на будь-які рішення). Таким чином Дмітрієв усього лише перефразував російські умови, які з моменту зустрічі на Алясці залишаються без змін.

Фото - спецпредставник путіна Кирило Дмитрієв під час візиту до США, 24 жовиня 2026 р./скриншот/nv.ua