Українські удари по НПЗ змушують росію повертатись до сурогатного бензину Євро-2, - огляд політики росії

Підготовка кремля до виборів до держдуми, поглиблення паливної кризи через удари України по нафтопереробній інфраструктурі, штрафи на керівників підприємств за те, що вони не змогли забезпечити потрібну чисельність «мобілізаційного резерву» та активна підготовка Москви до третього саміту «росія – Африка», - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Червневий профіцит не рятує Кремль: дефіцит залишається рекордним

Цього тижня російське міністерство фінансів опублікувало статистику по виконанню бюджету за червень. Вперше за 2026 рік доходи за місяць перевищили видатки приблизно на 279 млрд рублів. Таким чином відбулося часткове зменшення бюджетного дефіциту. Наразі дефіцит федерального бюджету сягає близько 5,73 трлн рублів, або 2,5% ВВП. Це досі у півтора раза більше, ніж російська влада планувала отримати за весь рік.

Цілком очевидно, що червневі цифри є прямим наслідком високих цін на нафту у травні, адже саме у червні здійснювався збір податків за травневі доходи. Крім цього, у червні уповільнилися видатки. На початку року уряд активно авансував державні контракти, закупівлі, оборонні програми та інфраструктурні проекти. Частину коштів, які зазвичай витрачалися б пізніше, перерахували вже у січні–травні. До того ж, червень є сильнішим місяцем із погляду податкового календаря, адже до бюджету надходять квартальні платежі компаній.

Постає питання: чи означає це, що масштабне зростання дефіциту зупинилося, а російський уряд почав вирішувати фінансові проблеми? Ні. Щоб завершити рік у межах закладеного показника, бюджет повинен у другому півріччі отримати сукупний профіцит майже 1,95 трлн рублів. Це означає в середньому понад 320 млрд рублів профіциту щомісяця, включно з груднем, коли ми вже традиційно спостерігаємо високий рівень російських видатків. Теоретично це можливо. Але зниження цін на нафту у червні та повернення санкцій проти російських енергоресурсів, що вже призвело до відновлення рекордних знижок, означає що червень був скоріше “святковим” місяцем, а не ознакою зміни економічної ситуації.

До того ж необхідно брати до уваги певні ознаки кризи на ринку ОФЗ, завдяки якому російський уряд вже традиційно зводить бюджет.

У липні бюджетний баланс, найімовірніше, залишатиметься близьким до нуля. Можливий як невеликий профіцит, так і помірний дефіцит. Проте все залежатиме від темпу видатків. Якщо уряд знову прискорить фінансування державних контрактів, субсидій або трансфертів, навіть відносно сильні доходи не врятують місячний баланс.

Головний висновок полягає у тому, що червневий “позитив” для російського бюджету не демонструє кардинальних змін у ситуації з економікою.

кремль продовжує підготовку до осінніх ”виборів”

кремль продовжує підготовку до “виборів” депутатів державної думи, які відбудуться 18–20 вересня 2026 року. Протягом минулого тижня ми вже зазначали, що правляча партія «єдина росія» провела черговий з'їзд, на якому затвердила федеральний список кандидатів та висуванців в одномандатних округах.

Станом на 6 липня всі 11 політичних партій, які повідомили центральну «виборчу» комісію рф про проведення передвиборчих зʼїздів, завершили процедуру висування кандидатів. Російська виборча кампанія офіційно переходить до наступного етапу підготовки – подання документів до Центральної «виборчої» комісії рф для завірення федеральних списків кандидатів.

Формування виборчих списків сигналізує кілька ключових тенденцій російської передвиборчої кампанії. Як ми вже згадували, «єдиная россія» включила до федеральної частини списку Лаврова, Собяніна, Львову-Бєлову та двох учасників так званої «сво». «Справєдлівая россія» продовжує аналогічну тенденцію, до списку якої увійшли голова партії Сергєй Миронов, віцеспікер держдуми Алєксандр Бабаков, депутат Маріна Кім та учасник так званої «сво» Олєг Чєрнишов. Цікаво також зазначити, що «справедливороси» висунули колишнього першого віцепрем’єр-міністра України Сергєя Арбузова від так званої «новоросії», Криму та Севастополя. КПРФ, у свою чергу, орієнтується за збереження традиційного партійного керівництва, висунувши лідера партії Геннадія Зюганова, губернатора Хакасії Валентіна Коновалова, а також чинних депутатів держдуми.

Послідовно підтримується й риторика щодо формування «нової еліти» через залучення учасників так званої «сво» до політичного представництва. За даними «єдиной россіі», 76 учасників «сво» висунули свої кандидатури на виборах до державної думи, що, за заявами партії, становить майже 20% від нинішнього складу парламенту.

Документи для завірення списків подали всі пʼять парламентських партій («єдиная россія», кпрф, лдпр, «новиє люди» та «справедлівая россія»), а також непарламентські партії «яблоко», «партія пєнсіонєрів», «комуністи россіі» та «родіна»). Партії «зєлєниє» та «партія прямой дємократіі» ще не подали необхідні документи до ЦВК.

Водночас через дефіцит пального у росії, зокрема в Забайкальському краї, Іркутській та Пензенській областях, запроваджено режим підвищеної готовності, який формально дозволяє перенесення голосування. Хоча за офіційними повідомленнями кремль заперечує будь-яке перенесення «голосування», окремі представники силового блоку рф виступають за їх відтермінування.

Російська влада ввела заборону на експорт дизпалива

Аналіз поглиблення паливної кризи в російській федерації станом на липень 2026 року вказує на її перехід у фазу системного інфраструктурного колапсу, де головним деструктивним фактором став критичний дефіцит та вимушене обмеження продажу дизельного пального. Якщо раніше фокус суспільної та експертної уваги зміщувався на нестачу цивільних марок бензину, то поточні адміністративні рішення регіональної влади демаскують набагато небезпечніший тренд. Дизель, який є базовим фундаментом військової логістики, промисловості, аграрного сектору та важкого транспорту рф, фактично вилучається з вільного ринкового обігу. Запровадження жорстких лімітів на відпуск дизельного пального у ключових прифронтових та логістичних хабах, зокрема в Ростовській області (де приватне легкове авто може отримати не більше 60 літрів, а вантажівки та спецтранспорт — не більше 200 літрів), свідчить про те, що держава більше не здатна забезпечувати одночасно і потреби окупаційного угруповання військ, і цивільний сектор.

Цей операційний глухий кут миттєво спровокував ланцюгову реакцію в суміжних стратегічних галузях економіки, виводячи кризу далеко за межі постраждалих від українських ударів НПЗ. Гострий брак та примусове нормування дизеля вже завдали асиметричного удару по вугільній промисловості рф, яка й без того переживає найважчі часи за останні десятиліття. Вугільні підприємства через порожні резервуари опинилися в ситуації, коли кар'єрна та видобувна техніка масово зупиняється через фізичну неспроможність заправитися. Макроекономічний парадокс, за якого дефіцит нафтопродуктів паралізує видобуток іншого базового енергоресурсу, наочно ілюструє ефект доміно всередині російського тилу.

Хронологія та географія запровадження обмежень фіксують остаточний перехід рф до розподільчої мобілізаційної моделі 1980-х років. Слідом за Орловською, Липецькою, Нижегородською областями та Мордовією, Астраханська область стала п'ятим регіоном, де через тотальне знекровлення ринку ввели заправку за парними й непарними цифрами автомобільних номерів. Паралельно з цим офіційні дані Росстату зафіксували безпрецедентний інфляційний вибух: лише за один тиждень роздрібна вартість дизельного пального злетіла на 3,4% (до середньої позначки 87,76 рубля за літр), продемонструвавши кумулятивне зростання на понад 6,5% з початку червня. Подібне цінове ралі доводить, що повна заборона на експорт дизеля, ініційована віцепрем'єром А. Новаком, повністю провалилася: вона не наситила внутрішній ринок, а лише позбавила НПЗ останньої преміальної маржі в умовах, коли світова ціна Brent летить до 70 доларів, а російська Urals торгується нижче 50 доларів за барель.

У підсумку концепт «енергетичної наддержави» зазнав остаточного краху напередодні вересневих виборів до держдуми 2026 року. Країна, що володіє колосальними запасами сировини, змушена вести принизливі перемовини про імпорт пального з Азії, легалізувати на рік нормативи сурогату «Евро-2» та директивно обмежувати продаж дизеля для власної промисловості й громадян. Спроби мінфіну та міненерго перекласти збитки на нафтові компанії, які вже перейшли в «режим сбережения наличных» та скоротили видобуток до мінімальних 511 млн тонн, лише прискорюють деградацію інфраструктури. Якщо Сили оборони України реалізують прогнози щодо перенесення далекобійних ударів на портові хаби Балтики та Чорного моря, через які кремль намагається здійснювати префіренційний імпорт бензину та дизеля, примусова зупинка транспортних і промислових ланцюжків неминуче переросте у некерований соціально-економічний вибух всієї системи.

Російська підприємства почали штрафувати за невиконання плану щодо контрактників

Ще одним важливим сигналом останніх днів стала інформація про те, що російська влада почала штрафувати керівництво підприємств за те, що воно не змогло забезпечити необхідну чисельність «мобілізаційного резерву». Таким чином влада формально називає тих, хто добровільно уклав договір з міністерством оборони. Відповідну інформацію опублікувало російське видання “Верстка”. Мова йде про кировський завод «ЛЕПСЕ», який мав забезпечити певну кількість працівників, які перебувають у мобілізаційному людському резерві та можуть залучатися до захисту об’єкта від атак безпілотників. Підприємство пояснювало, що проводило агітацію серед співробітників, але достатньої кількості охочих не знайшлося. Суд першої інстанції оштрафував завод, а апеляція згодом припинила справу за малозначністю, оскільки квоту вже було виконано. Аналогічні справи були відкриті щодо ще двох кировських підприємств – «Сєльмаша» и «Маяка». Обом заводам теж були призначені штрафи.

Нагадаємо, що таким методом створення “мобілізаційного резерву” російська влада намагається закрити відразу два завдання: сформувати додатковий захист від дронів за рахунок додаткових мобільних вогневих груп, а також мати можливість у будь-який момент залучити цих резервістів до війни, адже підписання контракту з міноборони дозволяє без їхньої згоди відправляти контрактників у зону бойових дій. Таким чином ми на практиці спостерігаємо більш активне розвиток подібного типу воєнної повинності у відношенні росіян – через адміністративний тиск на роботодавців. До того ж це дозволяє російській владі до останнього публічно не піднімати тему другої хвилі мобілізації.

Окрім цього подібна новина створює прецедент для інших регіонів і підприємств. Цілком очевидно, що факт призначення штрафів є публічним сигналом для керівництва відповідних підприємств щодо наслідків невиконання наказів чиновників. А тому, найімовірніше, російська влада розширюватиме цю практику, особливо в контексті підприємств ВПК, енергетики та нафтопереробки. Не слід виключати й варіанту перенесення подібних наказів вже на федеральний рівень, якщо підприємства все частіше не будуть виконувати відповідні квоти. Адже наразі всі ці штрафи та плани формально формуються на рівні регіонів. До того ж, в такому разі слід очікувати й кратне збільшення розмірів штрафів з символічних 50-100 тисяч рублів до дійсно суттєвих сум в рамках посилення тиску на керівництво підприємств.

Разом із цим, судячи із самого факту запровадження штрафів, чого раніше ми не спостерігали, ефективність подібного залучення громадян до “мобілізаційного резерву” є вкрай низькою. Цей факт також збігається й із загальною статистикою щодо кількості росіян, які підписують контракти з міноборони та йдуть на війну проти України. Їх кількість у 2026 році також знизилась.

росія посилює присутність в Африці

Москва активно продовжує підготовку до третього саміту «росія – Африка», який відбудеться 28–29 жовтня в Москві та, за заявами російської сторони, має надати нового імпульсу розвитку російсько-африканських відносин. У межах підготовки до саміту 7–8 липня міністр закордонних справ росії Сергєй Лавров здійснив турне африканськими країнами, розпочавши його з візиту до Ефіопії.

7 липня в Аддис-Абебі міністр закордонних справ рф та голова Комісії Африканського союзу Махамуд Алі Юсуф провели консультації високого рівня. За результатами переговорів сторони оприлюднили спільну заяву та провели пресконференцію. У заяві країни підтвердили продовження реалізації Плану дій Форуму партнерства «росія – Африка» та Плану дій «росія – Комісія Африканського союзу» на 2023–2026 роки, а також розпочали підготовку нового плану співробітництва на 2027–2029 роки.

Окрему увагу було приділено посиленню інституційного діалогу шляхом запуску секторальних консультацій. Водночас рф послідовно продовжує просувати на африканському напрямі власний порядок денний, зокрема ідею перебудови сучасної системи управління та фінансової архітектури, реформування міжнародних інститутів та поглиблення співпраці з африканськими державами у сферах безпеки, економіки, енергетики, охорони здоров'я, освіти та гуманітарної взаємодії.

Сергєй Лавров також заявив про намір рф розширити свою дипломатичну присутність на Африканському континенті. За його словами, протягом найближчих двох років планується відкриття нових дипломатичних місій у Гамбії, Ліберії, Того та на Коморських Островах. Того ж дня Лавров зустрівся з міністром закордонних справ Ефіопії Гедіоном Тимотевосом, переговори відбулися у традиційно «дружній атмосфері».

8 липня Сергєй Лавров відвідав Нігер, де взяв участь у другій міністерській зустрічі у форматі «росія – Альянс держав Сахелю (Малі, Буркіна-Фасо та Нігер)». У межах візиту він також був прийнятий президентом Нігеру Абдурахманом Чіані. За підсумками міністерської зустрічі сторони підписали Спільне комюніке, Меморандум про проведення консультацій між міністерствами закордонних справ Росії та Конфедерації держав Сахелю, а також меморандум про співпрацю між телеканалом Tafouk TV та російським державним телеканалом RT.

Подібна риторика кремля не дивує, вона є закономірним продовженням російського зовнішньополітичного пріоритету на африканському напрямі. Для москви Африка залишається вікном можливостей для обходу західних санкцій, диверсифікації та пошуку нових партнерів. З іншого боку, росія просуває образ держави, що виступає за так званий «справедливий багатополярний світ» та пропонує нібито альтернативу домінуванню Заходу.