У пропаганду вкладають дуже багато грошей, щоби посварити білорусів та українців – Світлана Тихановська

Світлана Тихановська – без перебільшення найвідоміша на сьогодні представниця вільних білорусів, дала розгорнуте інтерв’ю «Українській правді». У ньому вона відповіла на непрості запитання щодо викликів, перед якими опинилися білоруси й українці.

Лідерка демократичних білорусів на запитання про мляву реакцію білорусів на повномасштабну війну проти України з території Білорусі відповіла, що «білоруська діаспора активно включилася в український порядок денний, білоруси виходили з українцями на масові протести у різних містах».

За її словами, 27 лютого тисячі білорусів вийшли в різних містах країни проти війни.

«Люди знали, на що вони йдуть, люди знали, що їх посадять у в'язницю за це, але вони все одно вийшли, бо їм було важливо показати ставлення білорусів до війни», - каже пані Тихановська. 

На її думку, протести не стали масштабнішими тому, що після 2020 року режим лукашенка після сфальсифікованих президентських виборів жорстоко розправився з активною частиною суспільства і впродовж півтора року репресіями скував волю народу.

«Це коли вивішуєш український прапор десь на будівлі чи в коментарі пишеш «Ні війні» чи «Лукашенко – військовий злочинець» – і вирушаєш одразу ж у в'язницю на багато років», - пояснила співрозмовниця «УП».

Відзначила білоруска і значення інформації та пропаганди. Адже остання – як режиму лукашенка, так і режиму путіна, закидує наратив про українських нацистів. У теперішніх умовах білоруській опозиції складно цьому протистояти – незалежні медіа оголошено екстремістськими та терористичними, їх блокують.

Світлану Тихановську дещо дивують твердження декого про те, що «офіційно Білорусь не вступить у війну, адже «режим лукашенка вже офіційно вступив» у неї. Відтак, українці й Україна мають право атакувати у відповідь.

Також Світлана Тихановська зауважила, що всіх білорусів недоцільно стригти під один гребінець. Потрібно намагатися знаходити порозуміння між українцями та демократичними білорусами. Останніх режим путіна-лукашенка намагається подавати у негативному контексті. Мовляв, вони недостатньо проукраїнські і проєвропейські.

«Але ми вже стільки разів відкрито заявляли, що ми на боці України, ми за демократичне майбутнє, і давайте зараз уже будувати стосунки, бо нам все одно жити разом, - наголошує Світлана Тихановська. - Нам теж важливо бачити, що не вдасться путіну зіштовхнути нас лобами, що ми не вороги один одному... Найпростіше звинувачувати один одного. Бо ж я чую білорусів, у яких теж купа претензій (до українців, - ЗІФ). Коли я бачу ці перепалки в якихось соцмережах, білоруси з українцями щось там відвойовують. Я розумію, що це робота російської пропаганди. Для них дуже важливо, щоб ми пересварилися, тоді взагалі все буде чудово. Нині не час з'ясовувати стосунки. Нині час навпаки співпрацювати, бо ворог у нас один, ворог у нас – Російська імперія, і нам треба виходити з-під її впливу. Те, що відбувається в Україні, є непорівнюваним із політичними репресіями в Білорусі. Ми не можемо це порівнювати апріорі. Ми бачили Бучу, ми бачили Маріуполь. Але на одній провині далеко не поїдеш. Ми маємо навчитися розмовляти, навчитися ділитися нашим болем. Зараз найголовніше – це не поділити наші нації, щоби ми не стали ворогами одна одній. Це найстрашніше, що може статися. Тому що для Лукашенка це буде свято, і Лукашенко розуміє, що, якщо він залишиться при владі, це буде ще тисячі кілометрів постійного страху… Російська пропаганда, білоруська, дуже багато грошей вкладає в те, щоби наші народи посварити. Потрібно намагатися зрозуміти білорусів. Я розумію, що це зараз дуже складно. Складно, тому що коли тобі на голову падають ракети, складно відповісти на запитання: «Білоруси, чому ви не виходите?.. І тому я вважаю, що треба пояснювати, терпляче пояснювати, що відбувалося в Білорусі і чому зараз у білорусів немає можливостей виходити на якісь масові протести, пояснювати, що білоруси – на боці України».

Повністю інтерв’ю читайте на «Українській правді»

КОМЕНТАРІ

Голова ГО «Західний інформаційний фронт» Юрій Кміть:

• Світлана Тихановська нарешті після 8 місяців звертається напряму до українського суспільства з діалогом про непрості українсько-білоруські відносини. І це найголовніше. Україна у неоголошеній війні з режимом самозванця лукашенка несе втрати від ракет, що стартують з території Білорусі, «лукашисти» передають росіянам зброю та боєприпаси, що  вбивають українців, тому, природно, ми на білорусів, м’яко кажучи, сердиті. Але чомусь на всіх одразу, без розмежування на тих , хто ще з нами, і на тих, хто проти нас.

Ми маємо претензії до лідерів білоруської опозиції, до офісу Світлани Тихановської, до всіх інших політичних опозиційних діячів, але цю сторінку треба перегорнути. І розпочати нову. Українській владі варто перестати вірити, що саме лукашенко стримує білоруську армію від прямого наступу на територію України.

Це не лукашенко – це білоруський народ у більшості своїй не хоче цієї війни – це і є основна причина,  що стримує лукашенка. І ще перемоги ЗСУ на фронті стримують злочинця лукашенка від хибного кроку прискорити свій арешт і трибунал, який, безумовно, колись буде над ним за жахливі репресії, вбивства та викрадення людей у Білорусії, вчинені за його командою.

Українці майже нічого не знають про події останніх 20-30 років у Білорусі, не розуміють тотальності репресій, сили і впливу російської пропаганди, клімату білоруського суспільства.

І вже сьогодні потрібно це змінити, ми повинні мати постійний діалог, інформаційний чесний обмін. І ще, ми повинні визволити Білорусь від російського «інформаційного полону», допомогти їм знати всю правду про війну та Україну.

Тому це інтерв’ю уже є подією, зважаючи на величину читацької аудиторії «Української Правди». І це лише перший крок на шляху у 1 000 кроків, про який написав політичний експерт Євген Магда.

Керівниця Білоруського інформаційного центру у Львові Аліна Рудіна:

• Сподіваюся, інтерв'ю Світлани Тихановської авторитетному українському ЗМІ – це, зокрема, результат того, що в білорусько-українському питанні розпочався якийсь рух до діалогу між українською владою та білорусами, які представляють значну частину громадянського суспільства.

На жаль, українські політики тривалий час ставилися до керівництва Білорусі, як до партнерів, і навіть зараз, не зважаючи на війну, важко долають бар'єр недовіри до опозиції. Є надія, що українське суспільство переконалося, що надійне партнерство можливе лише з демократичною Білоруссю, і прагнутиме розвитку таких відносин.