Трансатлантична пропаганда по-російськи

Інформаційна війна росії по-диявольськи підступна. У кремлі традиції пропаганди розвивають і вдосконалюють віддавна. Одним із них є своєрідний пропагандистський дуплет, коли потрібні наративи поширюють спочатку на території противника, а вже звідти - в росії.  

Минулого тижня пропагандистське РИА «Новости» опублікувало статтю американського журналу The American Conservative під заголовком «США опинилися в рабстві в України» за авторства Дуґласа Бендоу (Doug Bandow).

Російське медіа переповідає зміст статті, у якій ідеться, що Штати  «перестали бачити різницю між власними інтересами та вигодою інших держав, які експлуатують Вашингтон».

Автор прямо пише, що демонстративна підтримка України призвела до заміни цілей політики США: вона все більше виглядає як антимосковська та прокиївська. А американські журналісти й аналітичні центри перетворилися на піар-агентів Києва.

«Гірше того, кампанія журналістів і лідерів соціальних мереж проти «фейкових новин» перетворилася на заборону на протилежні думки.  Хоча США, як і раніше, претендують на звання «країни вільних» , вони давно перетворилися з республіканської держави на імперську. За останні два десятиліття це призвело до великих втрат. Непотрібне сповзання до конфлікту з росією буде набагато гіршим», - робить висновки автор.

Здавалося би, в демократичній країні, де свобода слова є одним із титульних понять, така стаття має право на життя. Інша річ, що її контекст цілком лягає у канву російської політики, тому РИА «Новости» передруковує для свого споживача. Пересічний росіянин проковтне і втішиться.

Якщо ж трішки копнути глибше, то з’ясується, що американський журнал The American Conservative появився не просто так. 2002 року його заснували троє консерваторів (Пет Бьюкенен, Скотт Макконнелл і Такі Теодоракопулос), задля публікацій проти війни в Іраку. 

Дуґлас Бендоу, політичний оглядач, який дописує у цей журнал, працює в Інституті Катона (Cato Institute). 2005 році Бендоу зізнався, що потайки від керівництва брав гроші за свої публікації. Його навіть вигнали за це. Проте відносно ненадовго. Наступного року він повернувся.

Щодо російсько-української війни, то 65-річний Бендоу, за інформацією з Вікіпедії, вважає Україну «фейковою країною» і пропонував дозволити Росії впливати на неї.

Сам Інститут Катона – теж іще та організація, що позиціонує себе як недержавний і неакадемічний економіко-політичний аналітичний дослідницький центр лібертаріанського напрямку.

Його позиція - поменше опікуватися «новими демократіями» на теренах колишнього срср. Фінансують його діяльність, а це декілька десятків мільйонів доларів на рік, як фізичні особи, так і різні фонди, корпорації. Здебільшого правого та лівого політичного спрямування – якраз ті осередки, що полюбляє спонсорувати кремль.

Іще одним російським інтернет-ресурсом, що передруковує матеріали журналу The American Conservative, є «Иносми». Ми переглянули заголовки за попередній місяць.

Висновки, як кажуть, напрошуються самі. Вочевидь, серед республіканців москві вдалося знайти потрібних їй персон, що давно каламутять воду. Згадайте, як тішилися у державній думі (і не тільки) російські депутати, коли дізналися про перемогу Трампа на президентських виборах у США наприкінці 2016 року. Трамп-бізнесмен, якщо пригадуєте, не дуже дотримувався політичної гігієни та залюбки навідувався у росію. Подейкували, що фсб має достатньо компромату на нього, як любителя довгоногих красунь.

Цікаво, що як тільки він став президентом, кількість читачів у журналу The American Conservative суттєво збільшилася.

Зрештою, трампісти республіканці-консерватори не втомлюються просувати ідеї, співзвучні з кремлівськими. І проникають, як кажуть московити, «во всє щєлі».

Минулого року скандалом завершилася публікація двох представників Атлантичної ради США (неурядова організація США, котра переважно досліджує міжнародні відносини атлантичної спільноти і проблеми міжнародної безпеки, близька до демократів) Емми Ешфорд і Метью Берроуза.

Як писало видання Politico, ці два старших експерти Атлантичної ради опублікували проросійську статтю з висновками про те, що США не повинні зосереджуватися на правах людини у своїх відносинах з Росією і написали, що «демократизація в Росії не обов'язково буде корисною для інтересів США».

Після цього 22 представники аналітичного центру оприлюднили заяву з відмежуванням від своїх колег. Серед підписантів заяви було і троє колишніх послів, зокрема Джон Гербст – керівник дипмісії США в Україні протягом 2003-2006 років.

Один із підписантів заяви на правах анонімності розповів Politico, що поява такої статті може бути пов’язана саме з цим фінансуванням від Коха. Бо саме Емма Ешфорд спочатку працювала у спонсорованому коштами Коха лібертаріанському дослідницькому центрі Інституті Катона (Cato Institute). Звідки перебралася в Атлантичну раду.

«Індустрія Коха працює як троянський кінь - намагається знищити хороші інституції, і вони мають майже ті ж погляди, що й росіяни», - розповів анонім, підписант заяви.

Не дивно, що 28 квітня цього року під час голосування у нижній палаті Конгресу США за надання допомоги Україні не голосували чи проголосували проти 13 осіб. Усі – республіканці.  Детальніше з цим списком можна ознайомитися на сторінці Палати представників (нижня палата Конгресу США) і персонально «подякувати» кожному з тих, хто голосував проти.

Інформаційне протистояння у США загострюється. На тамтешньому інформаційному фронті журналісти та відповідальні середовища ведуть війну з фейками і популізмом. Їх поширюють прихильники Трампа, ліві, праві та так звані «корисні ідіоти». Москва працює та не втомлюється розхитувати ситуацію, пропагувати потрібні їй ідеї для американського суспільства. Трамп і республіканці, до речі, готуються до реваншу-2024. Якими будуть їхні успіхи чи невдачі залежатиме і від ходу російсько-української війни.