Танці довкола «мирного плану»: президенти розлетілися світом

У атмосфері світового політикуму з’явилося відчуття, що усі починають рухатись у бік мирних переговорів. І зараз топ-політики буквально намацують можливі умови та точки дотику серед лідерів, здатних впливати на російсько-українську війну.

Прикметно, що після візиту китайського очільника Сі Цзіньпіна на московію до нього потягнулись європейські політики: декілька днів тому відбувся візит до Піднебесної іспанського прем’єра Санчеса, а нині в Пекіні перебувають Макрон та Урсула фон дер Ляйєн. Водночас триває держвізит Зеленського у Польщу. І, зважаючи на напруженість у світі, розмови під час цих поїздок точитимуться не про розвиток двостороннього співробітництва (принаймні не лише про нього).

Усе йде до перемовин?

Як не дивно, але найкраще про нинішню ситуацію розповів у своєму інтерв’ю газеті Rzeczpospolita екскомандувач сухопутними військами, колишній заступник міністра оборони Польщі генерал Вальдемар Скшипчак.

Ось декілька його цитат:

• Здається, наближається час, коли ця війна повинна буде закінчитися якимось чином, найвірогідніше політично, адже військовий фінал цієї війни буде нескоро, як дехто сподівається.
• Шансів закінчити військову війну немає. Жодна зі сторін не має переваги, існує стратегічний глухий кут[…]. У росіян немає сил провести наступ у таких масштабах, щоби захопити Донбас. Росіяни переходять до стратегічної оборонної операції на півночі та півдні. Українці давно готуються до контрнаступу, але поки не готові його здійснити.
• Українці не мають того військового потенціалу, який дозволив би їм повернути 20% території (окупованої росіянами - ред.), включаючи Крим. Перевага, яку українські війська повинні були би мати над російською армією, щоби витіснити її зі своєї території, мала би бути 4:1. Такої переваги Україна створити не зможе.
• Найближчим часом буде зроблена спроба знайти компроміс між вимогами Зеленського й України, та тим, чого очікує путін. А він почувається безпечніше після візиту президента Китаю, тому що Сі дав йому гарантії, що з ним нічого не станеться.
• Ключовим є не стільки ставлення Зеленського, скільки ставлення Заходу, ставлення США. На Заході розпочинається хвиля виборів, у США починається передвиборча кампанія. Захід потихеньку втомлюється від цієї війни. Електорат, який підтримував Україну до цього часу, менший, аніж був раніше. Зеленський опинився перед великим випробуванням, і Україна також. Необхідно побудувати коаліцію, фронт підтримки України, щоб Україна мала сильний голос на переговорах, що відбудуться.

Це інтерв’ю потрібно читати уважно та з холодною головою. Щоби не зійти на манівці, які вже намагалась просунути рашапропаганда, вчепившись у ті речі, які певним чином співзвучні російським цілям.

У рашаЗМІ про це інтерв’ю писали під хайповими заголовками: «У Польщі розповіли про таємну мету поїздки Зеленського до Варшави», «Польський генерал Скшипчак: Зеленський їде у Варшаву для підготовки до переговорів з рф». Їхнє бачення конфігурації перемовин уже неодноразово озвучували через різноманітні (у т.ч. й міжнародні) канали: москва розраховує залишити собі Крим та окуповані східні регіони України, які би забезпечували сухопутний коридор до анексованого півострова.

Варто наголосити, що польський генерал в інтерв’ю говорить не про те, що Україні треба погоджуватись на рашистські захцянки. Навпаки – нам потрібно посилити свої не лише військові, але й політичні позиції у світі настільки, щоби наполягати на своєму.

«Я думаю, що це перший у серії візитів. Зеленський повинен почати будувати навколо себе атмосферу політичної підтримки[...] створити коаліцію, яка його підтримає у тому випадку, якщо відбудуться якісь переговори з його участю про майбутнє України[…] У нього є військова підтримка, але зараз, коли наближається закінчення війни, на мій погляд, йому потрібна політична підтримка», - наголосив Скшипчак.

І одразу застеріг: «Якби Зеленський погодився на якісь поступки, це був би кінець Зеленського. І він це чудово розуміє».

Фактор Сі

Тим часом на іншому боці континенту чільні представники ЄС намагаються порозумітися з очільником Китаю, аби той вплинув на московію в її позиції щодо України.

Урсула фон дер Ляєн та Емануель Макрон намагаються переконати Сі Цзіньпіня, що у питаннях війни та миру у Європі ЄС є самостійною силою, а не тінню китайського ворога – Сполучених Штатів. І що Європа готова на співпрацю з Піднебесною, зокрема щодо розширення ринків збуту, яких так потребує Китай на тлі постковідної рецесії та низки санкцій і обмежень США стосовно доступу до американського ринку.

Наразі жодних гарантій результату ніхто дати не може. Кажуть лише, що пані Урсула, відома своєю непохитністю, полетіла до Китаю, аби приглянути за Макроном і не дати йому зірватися та піти на якісь надзвичайні поступки.

При цьому обговорення мирних ініціатив може вкотре завести дискусію в тупик: ЄС наразі підтримує позицію Києва – жодного перемир’я, яке закріпить нинішню ситуацію на фронті та фактичну здачу окупованих територій ворогу.

Минулого тижня саме про це із китайським лідером говорив іспанський прем’єр Педро Санчес. Коли у нього спитали, що ж йому на це сказав Сі, пан Санчес відповідати відмовився.

Невелику надію вселяють хіба що окремі заяви китайських дипломатів про те, що їхня «всеохопна дружба» із московією не означає нічого надзвичайного, а є лише «риторикою».

Отже, наразі тривають великі перемовини та потужні торги. Більшість цих діалогів відбувається за зачиненими дверима, і їх результати навряд чи найближчим часом будуть озвучені на широкий загал.

За поганого сценарію Китай побачить не загрозу подальшого розриву з Європою, а шанс використати свої стосунки з Росією як важіль тиску на ЄС.

Кращі сценарії передбачають різні варіанти. Втім, різких кроків від Пекіну очікувати в будь-якому випадку не варто. Але Китай точно залишиться при своїх інтересах.