Стабільність угорської непередбачуваності

Про непередбачуваність дій угорських високопосадовців у питаннях зовнішньої політики вже неодноразово вказували європейські, українські та навіть скандинавські експерти. При цьому ця «непередбачуваність» за останній рік стала своєрідною візитівкою Угорщини часів Віктора Орбана та правлячої партії «Фідес». І це стосується не лише українсько-угорських відносин чи взаємин на векторі «ЄС-Угорщина».

Флюгер зовнішньополітичного курсу в Угорщині невпинно маневрує в пошуках вигідних (на думку правлячої в Угорщині коаліції) рішень. Можна нещадно покритикувати Україну за «порушення прав нацменшин», блокуючи інтеграційні кроки України до НАТО. Охрестити міграційну політику ЄС «мусульманізацією Європи», перешкоджаючи формуванню єдиного політичного курсу в ЄС.

Але ж можна і 10 мільярдів євро від Росії в кредит отримати на спорудження двох нових енергоблоків на атомній електростанції «Пакш». Та ще й запросити на територію Угорщини, країни члена ЄС та НАТО, для спорудження енергоблоків державну російську корпорацію «Росатом», яка де-факто перебуває під західними санкціями за участь у постачання обладнання в окупований Росією український Крим.

***

В останніх заявах очільника угорського МЗС Пейтер Сійярто, критика в бік президента Європейської комісії Жана-Клода Юнкера, базується на твердженні, що «головування Юнкера в одній з найбільш впливових європейських установ - період найбільшого ослаблення Євросоюзу, що супроводжується безупинним притоком мігрантів з ісламських країн, нівелюванням традиційних європейських цінностей та стимулювання розколу ЄС на прикладі виходу Великобританії».

Але жодним словом угорський політик не обмовився про те, кого саме цивілізований світ вважає «творцем» та головним бенефіціаром міграційної кризи, і хто докладає найбільше зусиль для розколу ЄС .

Невже П. Сійярто не володією інформацією, про те, що саме Росія активно спонсорує, як окремі праворадикальні європейські організації, так і радикальні антиісламські рухи в країнах ЄС. Чи не знайомий угорський міністр із позицією керівництва НАТО, яка однозначно вказує на те, що саме Росія та Сирія створили та використовують у власних інтересах міграційну кризу в ЄС.

А очевидна мета таких дій (для Росії - створити в Європі хаос та завадити підтримці України, а для Сирії - позбутися частини населення, яке не виказує палкої прихильності Асаду) залишається «неочевидною» лише для тих, кого небезпідставно вважають «друзями Кремля».

Показовою була відповідь Пейтра Сійярто на недавню заяву очільника шведської дипломатії Маргот Вольстрьом, котра звинуватила Угорщину у перешкоджанні формування єдиного політичного курсу в ЄС. Петер Сійярто у доволі недипломатичній манері відповів, мовляв «у нас безапеляційна підтримка уряду з боку населення, а у вас в Швеції купа розбіжностей у політичних поглядах всередині країни». Дуже схоже на улюблену риторику російського МЗС останніх десятиліть «сами вы дураки, а мы молодцы - весь народ за нас».

І знову недомовляє щось напевно угорський міністр!

Адже невже задоволений усім угорський народ, який «безапеляційно» підтримує уряд «Фідес» від «нестримної радості» вже другий місяць поспіль організовує в Угорщині багатотисячні протести проти нововведень в угорське законодавство, які суттєво утискають права найманих працівників, та отримали назву «рабський закон».

Проте уряд Орбана, вважає демонстрації результатом змови, а головним їх організатором називає «мережу Джорджа Сороса».

Якось це також до болі нагадує російський формат управління суспільством «кругом враги и заговоры, а виноваты во всем америкосы»…

Кено Ферзек, кореспондент DW у країнах Південно-Східної Європи, дуже влучно зауважив, що прихильні до угорської влади ЗМІ з першого ж дня протестів «люто напосіли на всіх, хто виходить на вулиці або в тій чи іншій формі підтримує протести. Вони використовують такі визначення, як «провокатори», «агенти мережі Сороса», «іноземні злочинці», «друзі мігрантів», «агресивна меншість» або «ненависники християнства і Різдва».

І ось, видавалось би, є чим займатись уряду Угорщини у власній країні, адже ці протести називають не інакше як «початок кінця влади Орбана». Але знову ж таки далась взнаки згадана вище «угорська непередбачуваність».

Одразу після католицького Різдва 26 грудня минулого року державний секретар уряду Угорщини з питань національної політики Янош Арпад Потапі заявив, що угорський уряд не піде на жодні поступки щодо інтеграції України в НАТО, поки не вирішаться всі проблемні питання угорців Закарпаття. Потапі навіть процитував слова прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, мовляв «угорський уряд зробив усе, що в його силах, з нинішнім українським урядом на всіх рівнях, але українська сторона, на жаль, не виконала свої попередні обіцянки».

У новому, 2019 році «естафету новин про погану Україну» від Яноша Арпад Потапі прийняла уповноважена прем’єр-міністра Угорщини Каталін Сілі, яка 5 січня під час заходів вшанування пам'яті жертв депортації етнічних німців з Угорщини у 1945 році, висловила занепокоєння щодо складного положення етнічних угорців в сусідніх країнах. Зокрема в Закарпатській області України та в Румунії, де, на її думку, суттєво обмежуються права національних меншин на збереження етнічної ідентичності.

Не забула угорський політик і про критику політичного керівництва Євросоюзу, заявивши про те, що в ЄС відбувається ігнорування проблем корінних народів Європи в угоду концентрування уваги на забезпечення прав меншин, які походять з інших частин світу.

Дуже цікаво, що саме мала на увазі під «суттєвим обмеженням прав етнічних угорців». Адже лише місяць тому, 8 грудня минулого року, Каталін Сілі особисто побувала у місті Берегове Закарпатської області, де відвідала XXII з’їзд Закарпатської угорської громадської організації «Демократична спілка угорців України». На цьому заході, в якому прийняли участь понад 300 учасників, у черговий раз керівником організації терміном на 4 роки було обрано Ласло Зубанича. І тоді жодних заворушень чи провокацій щодо доволі масштабного заходу угорської меншини не було зафіксовано. Ніхто не перешкоджав учасникам з’їзду, не було спроб обрати іншого керівника.

Постійний пошук «проблем» у сусідніх державах та війна з ЄС у питанні мігрантів, призвели до того, що угорська правляча партія поступово почала втрачати контроль в самій Угорщині.

10 січня поточного року лідери опозиційних партій Угорщини «Рух за кращу Угорщину» (або «Йоббік»), «Угорська соціалістична партія», «Демократична коаліція», «Політика може бути іншою» висловили різку критику на адресу прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, звинувативши його у брехні стосовно реальної політичної і економічної ситуації в країні.

Опозиційні сили заявили, що Орбан відхилив усі їх пропозиції по основним політичним питанням, які визначать майбутнє Угорщини. Але більш значний резонанс отримали звинувачення угорського прем’єра в тому, що він вводить Угорщину в оману з приводу розбудови угорської АЕС «Пакш». Йдеться про те, що «російські партнери» не змогли отримати необхідні дозволи, що у свою чергу викликає затримки в реалізації проекту.

Також в черговий раз керівники опозиції відмітили, що Орбан своїми гучними антиміграційними виступами лише намагається ухилятися від оцінки реального стану справ в Угорщині та приховати його від громадськості.

Виглядає так, що Орбан, на третій каденції правління його партії «Фідес» дещо втратив притаманне йому чуття у політичних інтригах, і як зазначають окремі експерти «загрався у Путіна».

Проте якщо «кремлівський цар» може собі багато чого дозволити брязкаючи зброєю та спонсоруючи нафтодолларами потрібні йому режими чи політичні сили, особливо не звертаючи увагу на чергове «занепокоєння» з боку тієї чи іншої країни. То амбіції прем’єр-міністра Угорщини, яка є членом Європейського Союзу та НАТО, все ж таки ж можуть бути певним чином обмежені.

Підводячи короткий підсумок залишається лише висловити співчуття представникам українського дипломатичного корпусу, які працюють у сфері українсько-угорських взаємин, та побажати професіоналізму та терпіння. На жаль залишається лише ворожити на кавовій гущі, яким саме буде черговий прояв «угорської непередбачуваності», адже слід визнати, що для теперішньої Угорщини термін «прогнозованість» слово доволі малознайоме.

Але ж «errare humanum est», і в даній ситуацій головне аби ці «помилки» були проявами угорської політичної самовпевненості, а не виявились спланованими у московських кабінетах.

ІА "Західний інформаційний фронт"

ілюстративне фото nv.ua