Справжнього контрнаступу ми ще не побачили – усе ще попереду, - президент Чехії

«Усе – ще попереду. Я би назвав це, виходячи зі свого військового досвіду, формуючими операціями».

Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив президент Чехії Петр Павел – колишній високопосадовець НАТО.

Подаємо уривок.

– Як ви оцінюєте перші дні українського контрнаступу?

– Ну, ми побачили початок, який є, скажімо так, помірним. Я вважаю, що справжнього контрнаступу ми ще не побачили. Усе – ще попереду. Я би назвав це, виходячи зі свого військового досвіду, формуючими операціями.

– Ви досі вірите, що якщо Україна цього року не продемонструє значного просування, то ми побачимо, як ця війна перетвориться на якийсь заморожений конфлікт із більш-менш статичною лінією фронту?

– Сьогодні ми бачимо, що підготовка до контрнаступу тривала місяці, і це цілком природно, тому що для того, щоби підготувати значні військові сили, забезпечити їх технікою, навчити, здобути достатньо ресурсів усіх видів, потрібно багато часу. Це також потребує великих зусиль усіх людей, які залучені.

Тож навіть якщо ми оцінюємо контрнаступ з цієї технічної точки зору, то підготовка до нового наступу знову займе значний час. Якщо ми також врахуємо погодні умови, які дуже несприятливі протягом зими, то ми дійдемо висновку, що все, чого не вдасться досягнути цього року, доведеться відкласти принаймні до весни наступного року з усіма пов’язаними труднощами. Зокрема, із труднощами зберегти підтримку партнерів.

Отже, коли я кажу, що ми бачимо вікно можливостей цього року, то це означає, що знадобиться щонайменше три-чотири місяці, перш ніж почнеться будь-яка інша активність. Я думаю, це реалістична картина.

– Враховуючи, що Захід постійно посуває межі допомоги: від оборонної до наступальної зброї, від ракет середньої до великої дальності, чи можете ви категорично виключити, що ми побачимо західні війська на українській землі?

– Я думаю, що у цьому питанні змін не буде. Неважливо, війська НАТО приєднаються до операції на самому початку чи в її кінці. Юридично це не матиме різниці. Яка б країна чи група країн не приєдналася до конфлікту, це, за визначенням, означатиме, що НАТО приєдналося до війни проти Росії.

Я думаю, що ніхто не хоче такої війни, тому що, зважаючи на всі слабкості російської армії та російської держави, за такого сценарію вони, дуже ймовірно, захочуть використати ядерну зброю. Вони неодноразово про це казали, і тому я думаю, що кожен розсудливий політик, мабуть, відкинув би такий варіант.

– На цьому етапі ви поділяєте думку, що українцям вкрай потрібні винищувачі F-16 або інші винищувачі західного виробництва? І якщо так, то коли Україна їх отримає?

– Зараз почалися навчання, але, на жаль, навчання на винищувачах займають значно більше часу, ніж навчання на танках чи бронетехніці. Тож ми можемо розраховувати, що знадобиться щонайменше чотири-п’ять місяців перед тим, як винищувачі можна буде застосувати на території України.

Але, на мій погляд, ми, країни, які підтримують Україну в цьому конфлікті, були повільними у багатьох сферах і відкладали надання деяких видів озброєння. Я пишаюся, що Чехія не була однією з цих країн: ми від самого початку надавали все, що могли. Але деякі країни були менш охочими допомагати швидше. Із розвитком конфлікту вони зрозуміли, що немає іншого шляху, як підтримувати Україну аж до її успіху у цій війні. І тому, мабуть, зараз вони більш охоче дають те обладнання, яке не хотіли давати спочатку.

Ми це бачили на прикладі наших основних бойових танків. Ми бачимо це із наданням артилерії великої дальності, і ми бачимо це зараз із підготовкою пілотів для винищувачів. Тож сподіваюся, щойно ця підготовка закінчиться, пілоти тих F-16, які пропонується надати Україні, зможуть набагато краще захистити українське небо проти будь-якої агресії.