Справа Злочевського: рейдерство щодо одного з найбільших газових родовищ

Видобуток газу на Львівщині – на паузі. Стинавське нафтогазове родовище, яке ще в першому півріччі 2026 року приносило бюджетам понад 1,5 млн грн на добу, нині простоює. Контрольована державою «Укрнафта» хоче, щоб ділянку виставили на відкритий аукціон, проте Держгеонадра повернули її заявку. Серед причин — «накладання» на сусіднє Семигинівське родовище, дозвіл на яке належить ТОВ «Парі Нафтогаз». Власниці цієї компанії — доньки колишнього міністра екології Миколи Злочевського, фігуранта справи про «відкат» у $5 млн.

Видання stolreg.info проаналізувало документи з відкритого доступу, щоб з’ясувати, як дозвіл на поклади, що лежать значно глибше, раптом став аргументом проти продажу родовища, розташованого вище. Чому : чому Держгеонадра відмовили «Укрнафті» в аукціоні, хто може від цього виграти і до чого тут Злочевські?

Заява «Укрнафти»: повернути

21 вересня 2026 року ПАТ «Укрнафта» звернулося до Держгеонадр із заявою № 336-ПР/1-26 — пропозицією винести ділянку Стинавського родовища на відкриті електронні торги та залучити нового інвестора (документи є в розпорядженні редакції). 25 вересня служба передала заяву на опрацювання ДНВП «Геоінформ України».

Відповідь «Геоінформу» датована 28 вересня — лист № 06/306-3463 підписав голова комісії з перетворення підприємства Павло Бовсунівський.

Лист ДНВП «Геоінформ України» у відповідь на пропозицію ПАТ «Укрнафта» виставити ділянку Стинавського родовища на аукціон

Заяву пропонують повернути з двох підстав:

• частина затвердженого контуру Стинавського родовища (протокол ДКЗ № 3354 від 23.04.2015) виходить за межі ділянки, яку запропонувала «Укрнафта»;
• ділянка просторово накладається на межі чинного спецдозволу № 5398 від 25.10.2011 на Семигинівське родовище, власником якого є ТОВ «ПАРІ НАФТОГАЗ» (код ЄДРПОУ 44486791). Цей дозвіл, як ідеться в листі, «не має обмеження щодо глибини використання».

Перше зауваження стосується лише меж самої заявки — теоретично його можна усунути технічним коригуванням. Друге — принципове: допоки в дозволі «Парі Нафтогаз» глибина формально не зазначена, «накладання» можна використовувати як підставу для відмови за будь-якою заявкою на Стинавське.

Як Стинавське залишилося без надрокористувача

Ланцюжок подій почався 2 липня 2026 року, коли РНБО ухвалила рішення про санкції проти низки суб’єктів. Президент Володимир Зеленський увів його в дію указом № 704/2026 від 3 серпня. Як писало LIGA.net, до списку потрапило ТОВ «СП «Бориславська нафтова компанія» (БНК) — саме вона розробляла Стинавське родовище.

БНК опинилася в санкційному переліку РНБО

Спочатку дію спецдозволів БНК обмежили на 10 років, і 18 серпня Держгеонадра зупинили єдиний дозвіл компанії — № 1211. Але вже 20 серпня РНБО переглянула рішення і зробила обмеження безстроковим (указ № 747/2026).

Крапку поставили 18 вересня: наказом № 449, який підписав т. в. о. голови Держгеонадр Сергій Власенко, дозвіл № 1211 остаточно анулювали. Про це повідомило NADRA.info; деталі — у додатку до наказу.

Додаток до наказу Держгеонадр № 449 від 18.09.2026

Як зазначає «Еспресо.Захід», анульований дозвіл давав право видобувати нафту й газ на глибинах 2800–3600 м.

Стинавське родовище: загальний вигляд свердловини

Ціна простою

Стинавське — далеко не рядовий об’єкт. У звіті Ініціативи прозорості видобувних галузей (EITI) за 2020 рік воно фігурує серед найбільших нафтових родовищ України.

За інформацією самої БНК, у першому півріччі 2026 року компанія щодоби видобувала в середньому близько 43 т нафти та 68 тис. куб. м газу, а її платежі до бюджетів перевищували 1,5 млн грн на день. У річному вимірі це приблизно 15,7 тис. т нафти і 25 млн куб. м газу.

Показники діяльності БНК за перше півріччя 2026 року

Після запровадження санкцій видобуток, за даними LIGA.net, зупинився. Тож пропозиція «Укрнафти» продати ділянку на аукціоні виглядала цілком логічним кроком.

Одна площа — різні «поверхи»

На карті контури Стинавського і Семигинівського родовищ дійсно частково збігаються.

Контури Стинавського (червоний) та Семигинівського (фіолетовий) родовищ

Однак під землею це два різні об’єкти. Стинавське, згідно з анульованим дозволом № 1211, розроблялося в інтервалі 2800–3600 м. А поклади Семигинівського, відповідно до протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) № 4167 від 23 листопада 2017 року, залягають на глибині 3605–4540 м. Інакше кажучи, запаси, на які має право компанія доньок Злочевського, розташовані нижче за стинавські.

Протокол ДКЗ України № 4167 від 23.11.2017

Уся різниця — у паперах. Дозвіл БНК визначав межі ділянки і за площею, і за глибиною. Натомість бланк дозволу № 5398 «Парі Нафтогаз» — його чинну редакцію, судячи з документа, оформлено 21 липня 2022 року за підписом тодішнього голови Держгеонадр Р. С. Опімаха — містить лише географічні координати та площу 16,6 кв. км. Глибинних меж у ньому немає, що констатує і сам «Геоінформ».

Бланк спецдозволу на Семигинівське родовище з посиланням на протокол ДКЗ № 4167 від 23.11.2017

Парадокс у тому, що підставою для цього бланка зазначено саме протокол ДКЗ № 4167 — документ, у якому інтервал залягання покладів визначено чітко. Звідси головне питання: чи може пропуск запису про глибину в бланку розширити права надрокористувача за межі тих запасів, на яких ґрунтується сам дозвіл? І чому Держгеонадра та «Геоінформ», відмовляючи «Укрнафті», проігнорували цей протокол?

Умисел це чи звичайна недбалість — невідомо. Проте після анулювання дозволу на Стинавське компанія з орбіти Злочевського, схоже, отримала змогу скористатися цією «помилкою»: саме відсутність глибинних параметрів у дозволі «Парі Нафтогаз» стала аргументом проти виставлення державною компанією Стинавського родовища на аукціон.

Чия компанія «Парі Нафтогаз»?

За даними YouControl, власницями ТОВ «Парі Нафтогаз» є Анна та Каріна Злочевські — доньки ексміністра екології Миколи Злочевського. Про це повідомляли низка медіа, зокрема Forbes і NADRA.info.

Сестри Злочевські — серед кінцевих бенефіціарів компанії

У минулому «Парі» входила до переліку видобувних компаній, що належали Burisma Holdings Злочевського, — про це писала, наприклад, «Економічна правда».

Сам Микола Злочевський у 2010–2012 роках очолював Міністерство екології в уряді Миколи Азарова — за президентства Віктора Януковича.

Микола Злочевський

1 серпня 2023 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання ним винуватості у справі про спробу підкупу керівництва НАБУ і САП. Злочевського визнали винним за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 369-2 КК (організація зловживання впливом) і призначили йому штраф 68 тис. грн.

Чи може Микола Злочевський впливати на рішення «Парі Нафтогаз», не будучи формально її власником? Це питання поки залишається відкритим.

Права компанії на Семигинівське вже пробували оскаржити. Як писало NADRA.info, Львівська обласна прокуратура вимагала в суді визнати спецдозвіл № 5398 недійсним. Проте у травні 2025 року Верховний Суд залишив дозвіл чинним: прокурори не змогли довести поважності причин пропуску строку звернення — адже дозвіл видали ще 2011 року.

Звідки «зникла» глибина: каденція Опімаха

Останнє переоформлення бланка «Парі Нафтогаз» припало на час, коли Держгеонадра очолював Роман Опімах — він керував службою з листопада 2019 року до листопада 2024-го. Його каденція запам’яталася чималою кількістю скандалів довкола непрозорого розподілу ліцензій на видобування корисних копалин. Чи випадковий цей збіг?

Відкритих відповідей на низку питань немає: чи були глибинні межі в попередніх редакціях бланка № 5398 (2011 і 2021 років)? Хто ініціював переоформлення 2022 року і хто готував проєкт бланка? Це технічна помилка чи свідоме рішення? Редакція надіслала відповідні запити.

Хто ще може стояти за цими подіями? За даними джерел, на ухвалення відповідних рішень можуть впливати:

• Сергій Власенко — очільник Державної служби геології та надр України;
• Сергій Губа — директор департаменту правового забезпечення Держгеонадр;
• Павло Бовсунівський — директор Державного інформаційного геологічного фонду України;
• Сергій Паюк — голова Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ).

Що може статися далі

Поінформовані припускають, що відмова «Укрнафті» — лише перший крок. Наступним, на їхню думку, може стати новий протокол ДКЗ для «Парі Нафтогаз», який дасть компанії змогу претендувати на поклади вище позначки 3605 м — тобто вже в зоні Стинавського родовища.

Якщо цей сценарій справдиться, держава може відчутно втратити. За попередніми оцінками, площа ділянки, придатної для торгів, скоротиться більш ніж на 30%, а стартова ціна — орієнтовно на 35–40%.

Наголошуємо, під час війни, коли бюджет тримається на кожній гривні власних надходжень, а газ є питанням енергетичної безпеки, державне родовище має видобувати й приносити ренту, а не простоювати через сумнівний запис у бланку. Чітке розмежування ділянок і прозорий аукціон відповідають суспільним інтересам.

Фото - Микола Злочевський/stolreg.info