Сі, Путін, Трамп і переговори щодо України

Ігор Тишкевич

Політичний експерт, аналітик

Сі Цзіньпін у москві. Приїзд китайського лідера 9 травня має колосальний пропагандистський ефект для кремля. У Китаї це чудово розуміють і намагаються отримати максимум від цього візиту. Більше того, у російсько-китайських відносинах є низка питань, щодо яких кремль не поспішає йти назустріч Пекіну.

Відбулася перша сесія переговорів між Сі та Путіним. І є навіть спільна заява. Багато гарних слів і формулювань про спільне майбутнє. Але є ряд ключових моментів.

1. Не відбулося (!) підвищення рівня відносин між Китаєм та росією. Нагадаю, що відносини «всебічного партнерства та стратегічної взаємодії» були зафіксовані в угоді 2001 року. Зараз сторони  оголосили про їх «поглиблення». Але не виведення на новий рівень. Китайська дипломатія любить красиві та довгі формулювання і чутлива до значення кожного слова. У цьому випадку стосунки залишилися на тому ж рівні.
2. Китай продавив підписання росією угоди про взаємний захист інвестицій. Тобто, зіграти з Китаєм у «націоналізацію активів», якщо відносини між двома країнами погіршаться, буде складно. Для КНР такі угоди є принциповими для розвитку відносин.
3. У спільній декларації не згадуються проблеми з платежами, але є пункт про розширення розрахунків у національних валютах. З огляду на те, що Китай блокує більшість транзакцій у російських рублях, юанізація російської економіки прискорюється.
4. Пункт про розширення кооперації, зокрема «у сфері космічної та супутникової навігації, ядерної енергетики, міського будівництва, охорони здоров’я та інформаційно-комунікаційних технологій», означає, що росія фактично здає свої позиції в цих сферах. Особливо цікаве будівництво – погодьтеся, що здійснення росією якогось будівництва у Китаї виглядає сумнівно. А от зворотний процес (так само як і китайське телекомунікаційне обладнання – і китайський контроль над системами зв'язку) цілком можливий.
5. Гуманітарний компонент, включно з молодіжними обмінами, освітою. Тут КНР, яка активно працює над створенням власної системи «м’якої сили» та діє через університетські програми, отримує бонуси.
6. «Росія та Китай виступають за адаптацію євразійського регіонального співробітництва у сферах безпеки, економіки, культури та інших сфер до багатополярних реалій в інтересах усіх держав континенту». Багатополярні реалії, як їх сприймає КНР, і як їх сприймає рф – це дві великі різниці. Китай бачить лише дві глобальні супердержави – себе та Сполучені Штати. Й адаптація «євразійської взаємодії (читай ЄАЕС, ОДКБ тощо)» може відбуватися лише в напрямку зближення з китайським баченням.
7. Пункти щодо ШОС – росія визнає верховенство Китаю. Нагадаю, що Шанхайська організація співробітництва була задумана та створена Кремлем як росіянськоцентрична структура. До 2022 року вона стала синоцентричною. І сьогоднішня заява лише підтверджує цей факт.
8. «Сторони... мають намір вжити заходів, спрямованих на прискорення процесу створення Універсального центру протидії викликам і загрозам безпеці в Ташкенті та Антинаркотичного центру в Душанбе». А це – силова складова ШОС, яка з часом може замінити ОДКБ (а точніше, вже замінила для країн Центральної Азії)
9. Кремль підтримав дві глобальні геополітичні концепції КНР – «Глобальну ініціативу розвитку» та «концепцію побудови Спільноти спільної долі людства». І вони – це не що інше, як базові рамки умовно «китайського світу».
10. росія та Китай передбачувано різко виступили проти політики США щодо збереження/розширення свого впливу. І, природно, проти тарифних війн та торговельних обмежень.
11. Водночас, декларація містить окремі пункти щодо питань Японії (доволі жорсткі формулювання, які радше вигідні рф), Корейського півострова (тут формулювання більш узагальнені, близькі до риторики Пекіна) та Афганістану (явно китайський трек).
12. Щодо України. З одного боку є вигідні для Кремля слова «усунути його (конфлікту – як іноді називають росіянсько-українську війну, - ЗІФ) першопричини». Але водночас є формулювання «за умови дотримання принципів Статуту ООН у всій їхній повноті, сукупності та взаємозв’язку». росія «вітає бажання Китаю відігравати конструктивну роль у його врегулюванні політико-дипломатичним шляхом».
13. Китай НЕ фінансуватиме «Силу Сибіру 2». Але готовий купувати більше російського газу (із дисконтом, як зараз), якщо рф розширить потужність першого газогону «Сила Сибіру».
14. Пункт «зміцнювати взаємовигідну співпрацю щодо Північного морського шляху» означає зміцнення позицій КНР в Арктиці. Але це ще не перемога Пекіна – торг зі США триває. Перемогою стануть документи про безперешкодне входження Китаю до діяльності «Територій випереджаючого соціально-економічного розвитку» та «Територій випереджаючого розвитку» у північній частині рф. (нагадаю, що це спеціальні зони, де діє не лише пільговий податковий режим, але й частково не працює російське міграційне законодавство).
15. Вперше зафіксовано формулювання «Сторони підкреслюють наявніть потенціалу для співробітництва між ОДКБ та Китаєм». Для росії це можливість зберегти ОДКБ від розвалу, утримавши учасників від виходу перспективами китайського долучення. Інтерес КНР читається прозоро – повторити фокус із ШОС. Якщо, звісно, ОДКБ до того моменту не розвалиться.

Висновки із сказаного

Сі максимально «монетизував» свій приїзд на 9 травня до росії. І намагається до американо-китайського саміту зафіксувати рф у китайській та лише китайській сфері впливу. Тобто зробити безперспективними спроби Трампа зіграти в рф як у фактор, що стримує експансію КНР.

При цьому у Кремлі не залишають надій на успіх свого треку переговорів із США. Заради цього не пішли на повну здачу «арктичних» питань. Заради цього (точніше якоїсь угоди про ресурси) не включили питання ресурсів до спільної декларації.

І, нарешті, важливе для нас. Китай входить у переговорний процес щодо України. Це, до речі, визнав і Трамп. Про таку можливість, точніше про логіку процесів, і що це неминуче станеться, писав (і малював схеми проекту) у прогнозі на 2025 рік, який презентував у грудні. 

Але вхід КНР у переговори щодо України не буде миттєвим. Для Китаю важливо з новими ввідними увійти на підготовку американо-китайського саміту. Для Трампа важливо (у тому числі з урахуванням провалу політики шантажу тарифами, провалу на Близькому Сході та провалу його ідей щодо миру в Україні, але успіху щодо угоди про ресурси) виробити або оновити власний порядок денний для зустрічі. Для росії це означає час на проведення літньої кампанії. Тобто, на спробу (чергову) переламати хід подій на лінії фронту.

А вже ближче до осені почнуться інші процеси.