Шпигуни серед нас: як діє російська розвідка у Європі?

За останні півтора року з європейських країн видворили чимало російських дипломатів. Кремль намагається зберегти свої шпигунські мережі за рахунок агентів глибокого проникнення і «сплячих» осередків, вважають експерти.

Нещодавно у Великій Британії заарештували трьох громадян Болгарії за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії. На думку низки аналітиків, ця справа є черговим свідченням того, як російська розвідка намагається адаптуватися до зростання ризиків, використовуючи нові методи роботи в Європі. 

На перший погляд ці троє людей – нічим непримітні, із цілком звичайною біографією та життям, якщо судити з їхніх профілів у соцмережах. 

Орлін Русєв на LinkedIn зазначив, що володіє бізнесом, пов'язаним із перехопленням комунікацій та електронних сигналів. Чоловік також стверджує, що на початку кар'єри він був радником у міністерстві енергетики Болгарії.

У профілі LinkedIn Катрін Іванової сказано, що вона працює лаборантом у приватній медичній компанії.

Бізер Джамбазов, як повідомляє ВВС, нібито працював водієм у лікарнях.

Джамбазов та Іванова в парі керують громадською організацією, що надає послуги болгарам, які мешкають у Великобританії. Причому, за інформацією ВВС, до їхніх обов'язків входить ознайомлення з «культурою та нормами британського суспільства».

Що ж нам кажуть ці анкетні дані про те, яку шпигунську роботу вони могли виконувати? Насамперед, розберемося в методах роботи російських спецслужб.

Що являє собою російська шпигунська мережа?

Російські шпигунські мережі в Європі (як і у всьому світі) – поділяються на чотири основні категорії:

• шпигуни, які працюють у посольствах під виглядом дипломатів;
• завербовані чиновники чи політики, які отримують гроші за надання інформації;
• глибоко законспіровані агенти, відомі як «нелегали», які живуть зовні нормальним життям (російські агенти зазвичай видають себе за вихідців з іншої країни), можливо, займаються бізнесом, мають сім'ю, зберігаючи своє прикриття іноді протягом десятиліть;
• «сплячі» шпигунські осередки, як, наприклад, болгари, викриті в Лондоні. Їхнє завдання – вичікувати і спостерігати, налагоджувати контакти та намагатися отримати доступ до людей, які можуть стати об'єктами шпигунства.

Раніше Головне розвідуправління (ГРУ) займалося зовнішньою розвідкою Росії, а ФСБ – внутрішньою, але ці ролі дещо змінилися.

«Російська система така, що розмежування сфер її повноважень усе більше та більше розмита, обидва відомства повинні мати подвоєні компетенції, щоби перевіряти та контролювати один одного», - пояснює Григорій Нижніков, експерт із Росії з Фінського інституту міжнародних відносин (FIIA). Він стверджує, що їхні завдання схожі, але часто структури конкурують між собою.

«Наприклад, ФСБ має зовнішнє управління, і його роль розширюється, тому воно відповідає за операції в Україні, де має зараз величезну присутність. А ГРУ займається діяльністю Росії на Заході», - додає він.

Російські посольства залишилися без кадрів

Після повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року сотні співробітників російських дипмісій у країнах Європи оголосили персонами нон-ґрата.

Тож Кремль утратив таку необхідну категорію співробітників розвідки, які могли контролювати агентів на місцях чи проводити власні операції зі збору розвідданих, вважають деякі аналітики.

«Багато російських дипломатів, шпигунів вислали. Їх кадрові ресурси різко скоротилися», - пояснює Максим Лебрен, заступник директора Європейського центру передового досвіду боротьби з гібридними погрозами (Hybrid CoE), що об'єднує в Гельсінкі експертів із 33-ох країн і тісно співпрацює з ЄС та НАТО.

«Тому тепер їм доводиться покладатися на звичайних росіян за кордоном або на людей з інших країн, наприклад, з Болгарії, яких можна примусити до розмови з кимось або до збору інформації на їхньому робочому місці, можливо, в якійсь технологічній компанії», - сказав Лебрен в інтерв'ю Euronews.

Григорій Нижніков підтверджує, що Росії потрібно було «заповнити порожнечу» у своїх посольствах, і вона «розпочала залучати до роботи сплячих агентів» для виконання завдань, які зазвичай виконують співробітники розвідки у диппредставництвах за кордоном.

Яку роботу виконують російські агенти?

Останнім часом у Європі було чимало прикладів, коли російських агентів ловили на місці злочину: від «нелегала», який намагався влаштуватися на роботу до Міжнародного кримінального суду в Гаазі, до охоронця британського посольства в Берліні, завербованого для шпигунства на користь Москви, та багатьох інших.

У Норвегії полковник ГРУ видавав себе за студента магістратури із Бразилії в університеті Трьомсе. Там він брав участь у роботі дослідницької групи, яка співпрацювала з норвезькими державними відомствами з питань гібридних загроз, пов'язаних із арктичним регіоном.

«Цей аспект є надзвичайно важливим для складання профілів цих випадкових людей. Вони можуть видавати себе за студентів, знайомитися з викладачами або секретарями, які займаються проектами із забезпечення безпеки», - каже Максим Лебрен з Hybrid CoE.

«У нас було декілька випадків не шпигунства, а радше спостереження за роботою викладачів університетів, які не підозрювали, що їхній новий студент був оперативником ФСБ або ГРУ», - додає Лебрен.

«Такий випадок шпигунства дуже важко виявити».

Інший нещодавній випадок пов'язаний із російською шпигункою, яка видавала себе за власницю ювелірної крамниці в Неаполі.

Протягом майже десяти років світська левиця дружила з високопосадовцями НАТО та навіть завела роман із одним із них. Упіймали шпигунку тоді, коли номер її паспорта опинився у списку протермінованих документів у Білорусі, і це привернуло увагу журналістів-розслідувачів Belingcat.

«Звичайна практика, коли високопосадовців Великобританії чи НАТО намагаються безпосередньо завербувати, тоді вони стають вашими шпигунами, - розповідає експерт щодо Росії Григорій Нижніков. - Але трапляється і так, що ці люди ненароком стають джерелами інформації. Агент може познайомитися із дружиною високопосадовця і таким чином отримати доступ до цієї людини. На операцію можуть піти роки, і людина, навіть не усвідомлюючи того, може стати активом російської розвідки», - говорить він в інтерв'ю Euronews.

«Сплячі агенти», пояснює Нижніков, можуть бути звичайними людьми, знайомими, приятелями, друзями сім'ї, «і ви ніколи не здогадаєтеся, що перед вашим носом іде операція іноземної розвідки».

Кого найчастіше вербують російські спецслужби?

Для експертів, які знають не з чуток про роботу спецслужб, немає нічого дивного в тому, що Кремль задіює болгар як «сплячих агентів».

«Болгарин може бути більш відкритим та схильним до шпигунства на користь Росії, ніж британець», - каже Максим Лебрен з Hybrid CoE.

«Гібридна розвідка має уявлення про соціальні питання – про що думають люди, які очікування населення, і якщо потрібно, вміє натиснути на болючі точки» - пояснює він.

«Після вербування новий агент може отримати гроші на переїзд до Британії, наприклад, на відкриття бізнесу, просто на нормальне життя. Можливо, його навіть не попросять нічого зробити спочатку, окрім як облаштуватися».

Як пояснює Григорій Нижніков, ФСБ і ГРУ частіше шукають потенційних агентів у країнах, які раніше входили до комуністичного блоку.

«Можливо, вони самі або члени їхніх сімей були завербовані ще за часів комунізму чи посткомунізму. У Болгарії та Румунії росіяни мають великі можливості та багаторічні зв'язки, - говорить він. - Що робить ці країни порівняно легкою мішенню для Росії, якій важче завербувати того ж британця або надіслати до Сполученого Королівства російських агентів».

За матеріалом Euronews