Щодо ситуації на фронті та не лише (в режимі нагадування)

1. У західних ЗМІ косяком пішли статті на тему «цю війну ніхто не зможе виграти». Вони не мають стосунку до найближчих подій. Це спроба блокування наступного етапу допомоги (на осінь), а також зриву процесу затвердження допомоги на 2024 рік, насамперед – у США, та недопущення включення України до довгострокового оборонного планування.

Ця дискусія буде, в нас у ній сильні союзники. Отже, поява якоїсь нової репліки на цю тему – не катастрофа. Чим далі, тим більше буде видно не лише зусилля РФ через своїх агентів впливу, а й передвиборчий порядок денний.

2. Одночасно в російських медіа розпочали вкидання інформації, що ми десь нібито наступаємо – щось нібито тимчасово звільняємо – потім нібито зазнаємо космічних втрат і нібито відступаємо. Ціль очевидна – підірвати віру в успіх, створити нервозність.

3. Що насправді? На фронті від Бреста до Дунаю найбільш проблемною точкою для Кремля стає Бахмут. Місто вони зруйнували, починає прояснюватися – якою ціною. Головне – незрозуміло, що тепер із цим робити. Будь-які неуспіхи в районі Бахмута будуть інформаційно дуже травматичні. Йде перекидання провини, в чому поки процвітає Пригожин.

Зауважте: учора всім показали полоненого підполковника росармії, який нібито з почуття особистої ворожості намагався стріляти у вагнерівців і мінувати їм відхідні шляхи. Трохи раніше вкидання цього відео вагнерівці опублікували папір, датований 17 травня. Тобто інцидент стався два тижні тому. А крутити його почали зараз. Коли новину притримують 2 тижні – це комусь потрібно.

Імітація «відбиття контрнаступу» потрібна ще й для замилювання теми Бахмута.

4. До офіційних повідомлень нашого Генштабу не варто розганяти інформацію, що наші щось звільнили. Навіть якщо це визнав ворог на своїх ресурсах. Усе дуже просто.

Російське командування вище-середньої ланки вкрай неохоче повідомляє вищому начальству про неуспіх. Тому затримка повідомлень про втрату тієї чи іншої межі, населеного пункту може становити декілька ДНІВ. Цими днями це командування намагається вирішити проблему ОБМЕЖЕНИМИ ресурсами.

Якщо розпочинається хвиля ейфорії, це може привернути непотрібну увагу і притягнути додаткові сили противнику.

Після визволення якогось н. п. у ньому треба закріпитися. Цей дорогоцінний час наші воїни можуть виграти за умови тиші.

Російські командири середньої і нижче ланки вже навчилися використовувати тих самих воєнкорів, щоби за рахунок публічності долати фільтр безпосереднього начальства й отримувати додаткові ресурси.

Активно радіючи, ви не допомагаєте українській армії, але можете допомогти російській.

Зачекайте трохи. Хтось із наших офіційних спікерів підтвердить – тоді й радійте.

Олексій Копитко, сторінка у FB