Прокуратура під час війни: Антон Войтенко про корупцію, мобілізацію і довіру суспільства

Влітку минулого року обласну прокуратуру Прикарпаття очолив Антон Войтенко. Його призначення завершило період роботи цього органу без повноцінного керівника. Про гучні справи та їхні результати Войтенко детально розповів в інтерв'ю медіа "Західний кур'єр".

Антон Войтенко родом з Умані. Працював у прокуратурі на Житомирщині та Харківщині. Очолював регіональні управління на Рівненщині й Львівщині. До Івано-Франківська перейшов із посади заступника Генерального прокурора.

У інтерв’ю медіа Західний кур’єр він пояснив, що перші місяці роботи були присвячені аналізу ситуації.

— Антоне Борисовичу, ви очолили прокуратуру Прикарпаття влітку. Якими були перші місяці роботи на новій посаді? Як швидко увійшли в курс справ? Чи було відчуття контрасту з попереднім місцем роботи?

— Насправді все відносно. Щоб увійти в курс справ, багато часу не потрібно — вирішальну роль відіграє досвід.

Перші місяці для будь-якого керівника — це своєрідний внутрішній аудит: оцінка кадрового потенціалу, аналіз проблем, які існують на території, і визначення пріоритетів роботи. Для прокурора передусім ідеться про стан законності в регіоні та ті виклики, які потребують першочергової реакції.

Упродовж перших місяців було оновлено керівний склад як в апараті обласної прокуратури, так і в окружних підрозділах. Змінено заступників, низку керівників структурних підрозділів. Призначено нових керівників окружних прокуратур, частину — переведено на інші території.

Окрему увагу я приділив визначенню пріоритетів з урахуванням специфіки регіону. Йдеться як про протидію розкраданню бюджетних коштів і корупційним проявам у різних сферах, так і про злочини проти довкілля — що особливо актуально для області з її значним природним потенціалом.

Серед інших напрямів — боротьба зі злочинами у земельній сфері, протидія організованій злочинності, а також правопорушення проти основ національної безпеки в умовах війни. Окремим пріоритетом, визначеним Генеральним прокурором, є особистий контроль за ефективністю здійснення кримінальних проваджень, що стосуються посягань на життя та здоровʼя дітей і неповнолітніх. На цих напрямках ми і зосередили свою роботу.

— Ви перейшли з роботи в центральному апараті прокуратури — з рівня Генеральної прокуратури — до керівництва обласною прокуратурою. У публічному просторі такі ротації іноді сприймають як умовне "пониження". Як ви самі пояснюєте логіку цього призначення?

— В органах прокуратури я працюю з 2007 року — майже 19 років. За цей час пройшов фактично всі щаблі служби.

Кожну нову посаду сприймаю не як пониження чи підвищення, а як новий професійний виклик і можливість здобути додатковий досвід. Масштаб виклику може бути різним, але кожен із них додає розуміння системи та її процесів.

У нашій роботі досвід має особливе значення. Саме він дозволяє бачити ситуацію комплексно — розуміти контекст, причинно-наслідкові зв’язки та оцінювати події не фрагментарно, а в цілісній картині.

— Щодо кадрової ситуації. Ви озвучили, що фактично перезавантажили апарат заступників і керівників регіональних підрозділів. Тобто йдеться про формування вашої управлінської команди з місцевих фахівців? Чи це люди, з якими ви раніше працювали?

— Скажу відверто: від людей на посадах залежить дуже багато, зокрема й кінцевий результат роботи. Я в цьому твердо переконаний.

Для мене важливо, щоб людина не просто обіймала посаду, а реально впливала на стан законності на території. Щоб вона не "відсиджувалася в кабінеті", а працювала і брала на себе відповідальність. Що стосується формування команди — я не ділив людей на "своїх" і "чужих". Критерії були чіткі: професіоналізм, мотивація та здатність показати результат.

Більшість призначених — прикарпатці, місцеві фахівці. Багато молодих спеціалістів, які не обіймали керівних посад, але мають бажання працювати і доводити свою ефективність на практиці.

— Отже, нині управлінська команда прокуратури області вже повністю сформована?— Так.

— Щодо ситуації на місцях: ви зазначили, що змінили багатьох керівників територіальних підрозділів. Яким був стан справ у місцевих прокуратурах на момент вашого призначення? І чому вирішили одразу провести кадрове перезавантаження?

— Я не хотів би давати оцінки своїм попередникам — це було б некоректно. Скажу лише, що маю власне бачення організації роботи. Це не була історія про звільнення чи "чистки". З кожним керівником відбувся діалог — я ставив конкретні запитання і людина фактично сама ухвалювала рішення чи продовжувати роботу на посаді, чи перейти на іншу ділянку роботи. В декого на той час вже завершувався строк повноважень на посаді. Хтось, можливо, втомився, від адміністративних обов’язків, хтось не поділяв спільного бачення подальшої роботи. У такому випадку чесніше приймати рішення одразу, ніж затягувати процес.

— Якщо підсумувати 2025 рік у цифрах: які показники ви вважаєте ключовими для оцінки ефективності роботи прокуратури області?

— Закон визначає низку критеріїв оцінки роботи прокурора. Але для мене важливо не лише кількісне наповнення Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ключове — це реальне поновлення порушених прав потерпілих, відшкодування збитків державному та місцевим бюджетам, повернення земель у власність держави або громад і, як наслідок, реальний вплив на стан законності в регіоні.

Безумовно, важливою є й невідворотність покарання — скерування справ до суду та отримання вироків. При цьому "реальний вирок" — це не лише позбавлення волі. Закон передбачає різні види покарань: штрафи, виправні роботи та інші санкції.

Якщо говорити мовою цифр, то за минулий рік до суду скеровано понад 2400 обвинувальних актів. Із них 130 — щодо корупційних правопорушень, 60 — у бюджетній сфері, понад 90 — у сфері охорони навколишнього природного середовища, ще понад три десятки — у земельній сфері. Частина справ перебуває на розгляді судів, ми маємо позитивні рішення.

— Тобто показниками ви задоволені? Це хороший рівень?

— Повністю задоволеним бути не можна — завжди є над чим працювати. Водночас ми дещо змінили підходи: зосереджуємося не на малозначних фактах, а на правопорушеннях, які реально відображають стан законності.

Якщо говорити про бюджетну сферу, то йдеться передусім про протидію схемам розкрадання державних коштів і коштів територіальних громад — зокрема під час закупівель, передачі в оренду майна чи виділення земельних ділянок. Саме на таких кейсах сьогодні зосереджена основна увага.