Про вибори в Нідерландах, популізм і перспективи

У Нідерландах перемогла ультраправа «Партія свободи» Герта Вілдерса. В неї буде до 30% парламенту. Тепер король має доручити Вілдерсу формувати уряд. Але перемовини про коаліцію будуть, скоріше за все, доволі довгими та не факт, що успішними для Вілдерса. Його потенційні помірковано праві партнери по коаліції не готові (поки що) підписатися під радикальними ідеями заборонити іслам і Коран. По-перше, бо це дичина. По-друге, бо Вілдерс багато років живе під охороною через те, що радикальні ісламісти за його погляди погрожують його вбити. А такої долі ніхто не хоче. 

Загалом, Генеральні штати – найбільш диференційований парламент у Європі. У Нідерландах дуже ліберальна виборча система, там у Парламенті може бути 10-15 партій одночасно. Але коаліцію зазвичай формують від 4-ох до 6-ти. 2-3 «великі» і 2-3 «маленькі». 

Ці вибори – дострокові, адже Марк Рютте, який очолював уряд королівства майже 13 років, улітку оголосив про те, що йде. Через те, що не зумів домовитися про політику щодо возз'єднання родин біженців від війни. Так, у нас (і в Росії) це називають міграційною кризою, але до робочої міграції це не має жодного стосунку.

Коаліція Рютте збиралася обмежити можливості для возз'єднання родин (тобто коли до біженців, які вже в Нідерландах, приїздять ті, хто ще перебуває у країні збройного конфлікту). Питання було про біженців від сирійської війни, збройних конфліктів у Африці, Іраку тощо. Але не змогла домовитися про параметри цих обмежень. У підсумку на цих виборах всі колишні коаліціанти провалилися. Але гіпотетично все ще можуть стати базою для центристської коаліції. 

Саме на цьому тлі Вілдерс збільшив свій результат 2021 удвічі.

Загалом, Вілдерс – типовий прихильник концепції «національного суверенітету» всередині ЄС. ЄС – це «кляті глобалісти», знищують «національну ідентичність» і взагалі – не треба це все Нідерландам. Окрім того, серез лозунгів Вілдерса і те, що Нідерланди «забагато платять у бюджет ЄС». У реальності королівство насправді – один із ключових донорів Євросоюзу, але бонуси від доступу до ринків переважають. Що для орієнтованої на експорт технологічних товарів і технологій економіки НІдерландів – критично важливо.

Але люди, які думають що не дуже виграли від глобалізації і євроінтеграції, а також консервативні верстви готові за таке голосувати. Хоча за об'єктивними економічними показниками саме Нідерланди чи не найбільше виграли від обох процесів – і глобалізації, і євроінтеграції. Але свої 30% ображених і наляканих ситуативно знайдуться всюди.

Окрім того, вибори припали на зростання ісламофобських настроїв на тлі загострення на Близькому Сході та загрозу нового напливу біженців. Плюс це дало можливість Вілдерсу додатково грати на страху перевантаження соціальної системи та медицини королівства. 

І щодо України. Повторюсь – ми не в центрі політики інших держав і світу. І протистояння ізоляціоністів із глобалістами, екстремістів із поміркованими – це тренди і процеси набагато масштабніші, ніж наша війна. Хоча нам це і важко усвідомити, бо наша війна зараз – у центрі нашого світу. 

Наша проблема в тому, що ми ще надзвичайно вразливі. А ще дуже часто нервово на все реагуємо.  Особливо коли декілька негативних новин збігаються у часі – це взагалі БІНГО для мозку. Політичні й управлінські процеси не такі емоційні. 

Підтримувати Україну – позиція переважної більшості нідерландської еліти. Тому навіть якщо Вілдерс сформує коаліцію під купу обмежень з боку партнерів, допомогу Україні він навряд чи зможе відкотити. Для нас головним викликом залишаються американські вибори. 

Основа європейської системи – не персоналії і не емоції, а інститути і процедури. Іноді повільні та через внутрішні запобіжники дуже обережні, але сталі та перевірені часом. Тому так, і Сі, і Путін, і інші популісти з авторитарним креном (Орбан, Трамп, Вілдерс, Фіцо, ПіС) можуть штурмувати інституції. І не дуже ймовірно, що їм вдастся їх зламати. Хоча і змусять усіх понервувати. Власне, вже змушують.

Юрій Богданов, ТГ-канал

Фото volkskrant.nl