Польські журналісти: «Деякі кримчани ідеалізують часи України»

«У Криму вже є люди, які ідеалізують український період, коли ціни були нижчими, а дороги рівнішими», – польський журналіст Пьотр Андрусєчко

Пьотр Андрусєчко. Фото Ігор Тимоць

Польськомовна українська газета Kurier Galicyjski за сприяння польського Сенату та фонду “Свобода і демократія” проводять у Центрі міської історії Львова регулярні польсько-українські зустрічі – «Галицький клуб». На останню запросили польського журналіста видань Gazeta Wyborcza, Nowa Europa Wschodnia й «Український журнал» Пьотра Андрусєчка, який за період анексії шість разів був у Криму. Також своїми враженнями про відвідини півострова поділився журналіст газети Kurier Galicyjski Войцех Янковський, який був у Криму двічі за період анексії.

Войцех Янковський, під час проведення у Івано-Франківську засідання "Галицького клубу" на тему "Суспільно-політична ситуація в Криму - 3 роки після анексії", 23.11.2017 року (скріншот www.youtube.com)

Вони розповіли про методи, якими російська влада ламає спротив кримських татар, налаштованих проукраїнськи, і про ситуацію на півострові. Журналіст порталу Polukr.net Ігор Тимоць зібрав деякі тези з виступу.

– З кожним роком все менше журналістів потрапляє в Крим. У світі бракує інформації, що діється на півострові. Російські ЗМІ взагалі ігнорують проблеми репресій проти кримських татар – немає жодних новин про обшуки, затримання і тортури щодо них.

– Після анексії в Криму почали використовувати статтю 180.1 Кримінального кодексу РФ – замах на територіальну цілісність. За це передбачене ув’язнення. Тобто заява на півострові, що Крим – український, може закінчитися позбавленням волі на п’ять років і тортурами. Це може бути навіть пост в Facebook із закликом такого змісту.

– За період анексії в Криму зникло близько 20 кримських татар. Останнього викрали у травні 2016 року. Є відео, на якому видно, як хлопця потайки забирають люди в поліцейській формі. Досі про нього немає жодної інформації. Говорив з його батьком. Такі історії дуже емоційні. Хлопця шукали по всьому Криму, але безрезультатно. Влада в Криму не несе за ці злочини жодної відповідальності. Російська поліція відкриває справи, начебто шукає зниклого, але це фарс. У Криму нічого не можна зробити без того, аби про це не знала ФСБ і силовики.

– Десь 95% працівників СБУ, українських суддів і прокурорів після анексії перейшли на російський бік – це вони тепер переважно ведуть справи проти кримських татар.

– Кримські татари дивовижно зорганізовані. Якщо в однієї людини вдома обшук, то моментально сходяться навколишні. У татар є система швидкого оповіщення. Найчастіше активісти просто знімають все, що відбувається під час обшуку чи арешту, на камери і це можна дивитися буквально в прямому ефірі. Щоб протидіяти цьому, російська ФСБ проводить масові затримання татар за кілька днів до обшуку чи затримання. Садять на кілька діб за вигаданими причинами. Дуже хочу донести до світової спільноти, що там коїться. Мені репресії в Криму дуже нагадують те, що робили росіяни на північному Кавказі, щоб зламати там спротив.

– Кримські татари чітко висловлюють проукраїнську позицію. В проукраїнських українців у Криму немає стільки відваги.

– Багато кримських татар і українців, які за Україну, були змушені виїхати з Криму. Російська влада витісняє неугодних, а решту намагається залякати через репресії, купити чи якось зробити їх лояльнішими. Для багатьох татар зараз жити в Криму дуже небезпечно.

– Кримського татарина, якому понад 70 років, в якого хвороба Паркінсона, посадили на кілька діб за одиночний пікет, бо він вийшов із плакатом «Путін, наші діти не терористи!». Іншого посадили в психіатричну клініку, схожу на ті, що були в ХІХ столітті – жахливі санітарні умови, божевільні ходять всюди, бо ніде нема дверей, ти ніколи не можеш бути сам, навіть в душі чи туалеті, – такий психологічний тиск.

– Обшуки в татар нагадують облави на терористів – ОМОН і ФСБ з автоматами, в повному обмундируванні, наче це справді небезпечні злочинці. Але в Криму ніколи не було терактів.

– На півострові часто блокують програми, які забезпечують анонімність в мережі. ФСБ контролює «ВКонтакте». Є ризик, що заборонять Facebook. Для кримських татар ця соцмережа дуже важлива для організації спротиву. Номер телефону в Криму можна купити тільки вказавши номер паспорта. Коли в кафе користуєшся інтернетом, то часто теж треба зазначити свій номер паспорта. Анонімність зберегти там дуже важко.

– Журналістам важко потрапити в Крим. Для цього ти повинен отримати дозвіл від української влади. Якщо працівник ФСБ бачить в тебе такий дозвіл, то провадить тривалий допит, переглядає техніку і телефон під приводом перевірки зв’язків із терористами. Можуть навіть затримати на якийсь час. Якщо їдеш з території РФ, то це автоматично заборона на п’ять років в’їзду в Україну. Бачив, як український прикордонник побачив у турків в аеропорту Києва російський штамп у паспорті, що вони потрапили в Крим з Кубані, і “вліпив” їм заборону. А турки возили гуманітарну допомогу кримським татарам. Звертався до влади в Києві з проханням звільнити від потреб реєстрації в’їзду в Крим журналістів і адвокатів, які захищають потерпілих за проукраїнську позицію на півострові. Наразі безрезультатно.

– Для багатьох кримських татар важливо мати зв’язок з Україною, щоб до них приїжджали люди з України. Однак це наштовхується на теорії зради серед громадян України. Також є розірвані сім’ї, родичі по той бік, які опинилися в критичній ситуації щодо можливості пересування.

– Мені здається, росіяни таки побудують міст в Крим. Він займає одне з перших місць серед федеральних інвестицій РФ. Його будівництво триває швидкими темпами. Думаю, в грудні 2018 року дорожній міст буде відкритий. А пізніше – залізничний. Населення, яке підтримало анексію, очікує на міст. Ці люди вважають, що стане легше жити – у Криму ціни дуже високі. Вищі, ніж в інших регіонах РФ, в Україні чи в Польщі. Кримські татари сміються, що проросійські кримчани хотіли російські зарплати і українських цін. А такого не буває. Проросійські кримчани менш відкриті щодо думок про ситуацію на півострові. Татари ж відверто критичні. Говорив з людьми, які в 2014 році були за приєднання до Росії. Через два роки спілкувався з ними – вони мовчать про ситуацію, боячись наслідків, але видно, що невдоволені.

– Серед кримчан побутує думка, що Крим – це не зовсім Росія, що в них погана влада – колишні регіонали. Вони вірять, що прийде Путін і вирішить всі їхні проблеми. Це ріднить кримчан з жителями інших регіонів РФ.

– Недавно був на Кубані, де робив репортаж про кубанських козаків. Більшість із цих козаків підтримують Путіна і російську владу. Але є такі, які проти Путіна, за український Крим. Їх небагато, але вони відкрито про це говорять. Один розповідав мені, як під час анексії їх перекинули як паломників у Крим – він стояв із кримським «Беркутом» біля Чонгару (село в Херсонській області перед в’їздом в Крим – Polukr.net). На місці їм роздали автомати, але патрони дали згодом. Їх забрали з Криму ще до референдуму. Він сказав, що вони навіть не знали про анексію Криму – вірили, в те, що їм казали, – що місцеве населення в небезпеці через події в Києві. Вони начебто їхали, усвідомлюючи потребу захищати порядок на вулицях і місцеве населення.

– У Криму часто чую, що російські продукти – неякісні. Сам там зазвичай стараюсь купувати білоруські продукти. Зарплати на півострові не так сильно виросли, як ціни. Середня пенсія в Криму, як чув від однієї пенсіонерки, – близько 7000 рублів (3220 грн – Polukr.net). Туристів в сезон приїжджає мало. До анексії було багато туристів з країн Заходу, молоді, яка індивідуально їхала. Тепер це радше організований сімейний відпочинок. Багато росіян думають – навіщо мені їхати в Крим? Туди важко добиратись, там поганий сервіс, дорого, я краще за ті ж гроші поїду до Туреччини.

– Існує навіть частина кримчан, яка вже ідеалізує український період. Кажуть, що жити було легше, дороги були кращі. У Крим через санкції не зайшов жоден російський великий банк. Платежі проводять через центр в Абхазії. Можеш розрахуватись в магазині російською MasterCard, але система показує, що ти проводиш трансакцію в Краснодарському краї. Російського МТС там офіційно немає – показує, що ти у роумінгу. У Севастополі вже є проблеми зі зв’язком – техніка виходить з ладу, а замінити її не можуть через санкції. Кажуть, планують купити нові станції в Китаї замість європейських. Вже немає таких проблем з електрикою, як раніше, будують дві електростанції, але виник скандал через замовлені в Німеччині, в Siemens, турбіни – невідомо тепер, чи вони будуть поставлені для цих кримських електростанцій.

– Основна стратегія Кремля щодо придушення спротиву анексії – спроби залякати неугодних кримських татар. Частина з них стала вже лояльніше ставитися до нової влади. Це приблизно 10%.

– У Криму не діють міжнародні організації, немає інституцій, які б слідкували за правопорушеннями на місці. Доступ навіть таких організацій, як ОБСЄ, дуже обмежений. Думаю, ситуація з противниками анексії Криму буде така, як в СРСР, де була репресивна політика щодо так званих «ворогів системи». Проте сам процес спротиву весь час тривав.

– За останній рік у Польщі зросла кількість проросійської інформації, якої раніше не було. Коли пишу статтю про кримських татар в польських ЗМІ, то знаю, що буде багато негативних коментарів від так званих російських тролів.

    Ігор Тимоць, журналіст Polukr.net

Оригінальний текст: www.polukr.net