Польща – Україна: за наше та ваше майбутнє

Євген Магда

Директор Інституту світової політики, український політолог, кандидат політичних наук, історик (закінчив з відзнакою Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка), журналіст.

Тектонічні зрушення в світовій політиці, які ми спостерігаємо останнім часом, обов’язково вплинуть і на польсько-українські відносини. Саме від Польщі та України значною мірою буде залежати доля Центральної Європи протягом наступних років.

Широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, по суті, виступило каталізатором покращення польсько-українських відносин. Представники тоді правлячої тоді партії «Права і справедливості», які до останнього скептично сприймали можливість широкомасштабної агресії Кремля, стрімко перетворилися на провайдерів підтримки України. Перші поставки військової техніки та боєприпасів Україні здійснювалися Польщею наприкінці лютого 2022 року, і український народ не повинен забути тих, хто простягнув руку допомогу у найскладніші хвилини. Проте маємо бути реалістами: у Варшаві, насамперед, оцінювали загрози, які можуть постати перед Польщею внаслідок поразки України. Нагадаємо, що прогнозувати її напередодні 24 лютого 2022 року було для європейців майже природнім.

ЛЮДИ

Мільйони українських біженців пройшли крізь Польщу у перші місяці російського вторгнення, їх практично всюди у польських домівках зустрічали тепло, наче рідних. Ми об’єктивно потребуємо відображення цих подій у літературі та кінематографі, щоб запам’ятати: поляки та українці готові до об’єднання в екстремальних умовах, ми спроможні підніматися над старими образами та новими проблемами. Нам потрібно більше про це говорити, адже немає провини простих поляків та українців у тому, що почуття емпатії не стало вічним. Такою є людська природа, коли негативні прояви дій однієї людини транслюються на особливості цілого народу.  Це не польська і не українська особливість, це наслідки наймасштабнішої після 1945 року міграційної кризи, відповідальність за яку несе Кремль.

Нині українська діаспора у Польщі нараховує біля 2 мільйонів людей, і вони стали не просто найбільшою національною меншиною у Польщі. Українці суттєво змінили етнічний візерунок Польщі, фактично наблизивши його до ситуації міжвоєнної Речі Посполитої. Транзит від моноетнічної до багатонаціональної Польщі є, серед іншого, свідченням її зовнішньополітичної активності. Разом з тим, присутність в країні значної кількості українських біженців сприяє проведенню поміркованої міграційної політики офіційної Варшави. Хоча українська влада не має реалістичних планів повернення громадян на Батьківщину, вести діалог для забезпечення їх прав необхідно.  

Ми не станемо закривати очі на ситуацію навколо Волинської трагедії, яка залишається головною проблемою двосторонніх відносин. Страшні  події на окупованих нацистами землях Волині у Польщі та Україні сприймають по-різному, і наблизити позиції буде доволі складно. Надто різну вагу та потужність має політика історичної пам’яті по різні боки польсько-українського кордону. Проте початок ексгумації у колишньому селі Пужніки на Тернопольщині та узгоджена реакція Варшави та Києва на провокацію проти поховання вояків УПА на горі Монастир стали, можливо, першими ластівками навесні 2025 року. Вони не змінили кардинально клімат «волинської» міждержавної суперечки, проте показали, що порозуміння є можливим.

Не слід забувати й про деструктивну роль Кремля у загостренні відносин між нашими державами. Москва  систематично та вправно використовує «травми» спільної історичної пам’яті. Здебільшого саме у момент потепління польсько-українських відносин траплялися факти вандалізму чи наруги над місцями поховань чи пам’яті, до вчинення яких свідомо або несвідомо за вказівкою Кремля прикладали руки молоді радикали.  Яскравим прикладом цього є вищезгадана провокація на горі Монастир якраз напередодні початку довгоочікуваних ексгумаційних робіт у Пужніках.

ЕКОНОМІКА

Слідом за українськими біженцями до Польщі хлинуло українське збіжжя, яке спровокувало кризу двосторонніх відносин. Ця тема сьогодні виглядає табуйованою, у неї є очевидний корупційний присмак, проте уряд Дональда Туска, який наприкінці 2023 року змінив Матеуша Моравецького у прем’єрському кабінеті, не скасував ембарго на імпорт українського зерна. Аграрний потенціал України досі лякає польських фермерів. Цю проблему варто сприймати як маркер необхідності діалогу та демонстрації відкритості та прозорості.

Показово, що зернова проблема не завадила товарообігу Польщі та України у 2024 році перетнути позначку в 11 мільярдів доларів, перевищивши показники 2021 року. Польща сьогодні є провідним економічним партнером України, брамою для України до Європейського Союзу. Це потребує від нас модернізації інфраструктури, цифровізації процесу перевезень, демонстрації готовності до повної прозорості процесу транзиту. Україна повинна шукати можливості віддячити добром Польщі за допомогу, при цьому не поступаючись власними інтересами. Створення тандему Варшава – Київ могло б посилити амбіції Польщі як одного з лідерів Європейського Союзу. І саме від початку переговорів про вступ України до ЄС під час головування Польщі у Раді ЄС буде багато залежати.

Маємо щонайменше два напрями для пожвавлення економічної співпраці. Перша – енергетика, адже саме Польща кілька років тому допомагала Україні перекривати політично спровокований Кремлем дефіцит газу. Маємо і більшу та цікавішу перспективу: спорудження інтерконектора між польською та українською ГТС дозволить збільшити ефективність проєкту Baltic Pipe, який став основою енергетичної незалежності Польщі. В умовах, коли росіяни знищують українську енергетичну інфраструктуру, не зайвим буде використати ідею про виробництво електроенергії з польського вугілля на її території заради подальшого транзиту в Україну.

Ще один очевидний напрям співпраці – розвиток оборонно-промислового комплексу. Український ОПК продемонстрував спроможність в умовах широкомасштабних бойових дій розвиватися, створювати нові технології. Для польських зброярів їхні успіхи є не лише елементом збільшення обороноздатності країни, але і фактором її лідерства щонайменше у Балто-Чорноморському регіоні.

ГЕОПОЛІТИКА

Головування Польщі в Раді ЄС у 2025 році надає українському питанню особливої ваги в порядку денному Європейського Союзу та посилює шанси на результативний старт  офіційних переговорів про вступ України до ЄС. Використання Польщею свого політичного впливу та дипломатичних можливостей для досягнення консенсусу серед країн-членів щодо цього важливого кроку заслуговує на щиру вдячність, а її досвід євроінтеграції та відповідна технічну й експертна допомога у проведенні необхідних реформ та адаптації законодавства є неоціненними.   

У липні 2025 року Люблінському трикутнику, створеному Литвою, Польщею та Україною, виповниться 5 років, проте останнім часом про цю безпекову регіональну конструкцію чутно дедалі менше. Ідеологічні суперечності всередині польського істеблішменту не дозволили зробити цей трикутник більш вагомим. Небагато інформації і про діяльність Польсько-українсько-литовської бригади зі штабом в Любліні, хоча вона могла б виконувати щонайменше тренувальну функцію для українських військових та забезпечувати транзит досвіду для польських та литовських колег.

Натомість, до вже звичної загрози удару російських військ в напрямі Сувалок додається інформація про розміщення у Білорусі російської ядерної зброї та міфологізованих ракет «Орєшнік». З режимом Лукашенка і Варшава, і Київ зберігають номінальні дипломатичні відносини, проте назвати відносини з Білоруссю теплими ані Польща, ані Україна не можуть. Стримування можливостей Кремля розширити агресію далі в Європу для польсько-українських відносин є пріоритетом. Росія робить ставку на поєднання дезінформації та «активних заходів», намагаючись зіткнути лобами поляків та українців. Вони продовжують бути головними ворогами Кремля в Європі.

ЗА НАШЕ ТА ВАШЕ МАЙБУТНЄ

Польща та Україна попри часом непрості відносини залишаються стратегічними партнерами, у яких є широкий арсенал можливостей для розвитку співпраці. Завершення у Польщі президентськими виборами тривалого електорального циклу дає змогу інтенсифікувати прагматичний польсько-український діалог. Потрібно лише визначити пріоритети – забезпечення ефективного транзиту вантажів, співпраця в оборонній сфері, продовження транзиту досвіду. Наші держави довели власну життєспроможність у складних умовах, нинішнє завдання – створити траєкторію розвитку.  

Фото ілюстративне / Світлана Мялик