Платформа A7 як інструмент обходу санкцій та виклик для міжнародної санкційної політики

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Створена Росією фінансова платформа A7 перетворюється на один із ключових інструментів обходу західних санкцій та формування альтернативної системи міжнародних розрахунків. За даними журналістського розслідування The Wall Street Journal, платформа, запущена у 2024 році, вже може забезпечувати близько 20% зовнішньоторговельних платежів Росії — понад $100 млрд на рік.

Фактично A7 формується як російська «тіньова банківська» інфраструктура, покликана зменшити залежність Москви від західної фінансової системи, зокрема SWIFT та доларових розрахунків. Її модель поєднує традиційні фінансові інструменти, мережу компаній-посередників у третіх країнах та крипто валютні механізми. Одним із ключових елементів системи є рубльовий стейблкоїн A7A5, який, за повідомленнями, забезпечується депозитами підсанкційного «Промсвязьбанку» та може конвертуватися в USDT.

До функціонування системи залучені компанії та фінансові посередники в Киргизстані, Об’єднаних Арабських Еміратах, Гонконзі та інших юрисдикціях. Така структура дозволяє маскувати російське походження платежів, обходити обмеження західних банків і зберігати доступ до міжнародних фінансових каналів. За наявною інформацією, через A7 здійснюються розрахунки не лише за цивільні товари, а й за продукцію подвійного призначення та компоненти, які можуть використовуватися російським військово-промисловим комплексом.

Політична та фінансова підтримка A7 з боку російської держави свідчить про системний характер цього проєкту. Серед пов’язаних із ним структур називається «Промсвязьбанк», орієнтований на обслуговування російського оборонного сектору. У цьому контексті A7 слід розглядати не як окрему крипто валютну ініціативу, а як елемент ширшої стратегії Кремля зі створення паралельної фінансової інфраструктури.

Санкції переходять у нову фазу

Після відключення провідних російських банків від SWIFT та запровадження масштабних санкцій у відповідь на повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році Москва зіткнулася з ризиком масштабних перебоїв у зовнішньоторговельних розрахунках. У відповідь Росія почала прискорено створювати альтернативні механізми платежів, використовуючи треті країни, національні валюти, крипто активи та мережі посередницьких компаній.

Поява A7 демонструє, що російська фінансова система адаптується до санкцій швидше, ніж традиційні механізми контролю встигають реагувати. Саме це є головним стратегічним висновком: санкції проти окремих юридичних осіб або банків залишаються недостатніми, якщо одночасно продовжують функціонувати посередницькі канали в третіх країнах.

Тому міжнародним регуляторам необхідно перейти від переважно реактивної моделі санкцій до превентивного контролю. Йдеться про раннє виявлення нових платіжних платформ, мереж номінальних компаній, крипто валютних інструментів та фінансових посередників, які потенційно можуть використовуватися для обходу обмежень.

Особливу увагу слід приділити юрисдикціям, через які проходять значні обсяги російських платежів. Киргизстан, ОАЕ, Гонконг та інші фінансові центри ризикують перетворитися на критично важливі ланки російської санкційної інфраструктури. Без ефективного контролю за банками, фінансовими компаніями та крипто валютними платформами в цих юрисдикціях санкційний режим поступово втрачатиме стримуючий ефект.

Відповідно, західним державам варто активніше застосовувати вторинні санкції проти фінансових установ і компаній, які системно забезпечують функціонування російських схем обходу обмежень. Не менш важливим є оперативний обмін інформацією між фінансовими розвідками різних держав для виявлення підозрілих транзакцій та пов’язаних між собою компаній.

Окремим викликом є використання векселів, фіктивних рахунків-фактур, номінальних компаній і криптовалют. Поєднання цих інструментів дозволяє створювати багаторівневі фінансові ланцюги, які ускладнюють встановлення кінцевого отримувача коштів та доведення участі конкретних суб’єктів у санкційних схемах.

Потенційне розширення діяльності A7 у сфері торгівлі золотом, а також на ринки Африки, Близького Сходу та Латинської Америки свідчить про довгострокові амбіції російського проєкту. Москва фактично намагається створити фінансову інфраструктуру, менш залежну від долара, західних банків та традиційних міжнародних платіжних систем.

Для Заходу це означає необхідність не лише посилення санкційного контролю, а й формування конкурентної економічної пропозиції для країн Глобального Півдня. Якщо Росія та її партнери пропонуватимуть альтернативні канали платежів, тоді як західні держави — переважно обмеження та контроль, частина країн може бути зацікавлена у використанні нової паралельної фінансової інфраструктури.

Російська пропаганда та легітимність санкцій

Паралельно Кремль проводить інформаційну кампанію, спрямовану на дискредитацію санкційної політики та формування у міжнародної аудиторії уявлення про її нібито незаконний або політично мотивований характер.

Російські медіа регулярно поширюють заяви про «незаконність» та «безпідставність» санкцій, зокрема цитуючи Володимира Путіна, який характеризує обмеження як «неспровоковані». Така риторика є частиною ширшої інформаційної стратегії Кремля, спрямованої на перенесення уваги з причин запровадження санкцій на їхні економічні наслідки для Росії.

Перші міжнародні санкції проти Росії були запроваджені у 2014 році після окупації Криму та початку російської агресії на сході України. Після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Європейський Союз, США, Велика Британія, Японія, Південна Корея, Австралія та інші держави значно розширили обмежувальні заходи.

Їхня правова та політична основа принципово відрізняється від російської інтерпретації. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 засудила агресію Росії проти України та вимагала припинення застосування сили. Російська агресія порушує фундаментальні принципи Статуту ООН, зокрема суверенітет, територіальну цілісність і політичну незалежність держав.

Санкції у цьому контексті є інструментом зовнішньої політики, спрямованим на обмеження ресурсів, доступних державі-агресору для ведення війни. Вони також мають на меті ускладнити доступ Росії до передових технологій, фінансових ресурсів та обладнання, необхідних для виробництва озброєнь.

Важливо, що санкційний режим ЄС передбачає можливість судового оскарження. Фізичні та юридичні особи, включені до санкційних списків, можуть оскаржувати відповідні рішення в судах Європейського Союзу. Це принципово відрізняє європейську санкційну систему від довільного застосування обмежень авторитарними режимами.

Тому твердження про те, що санкції проти Росії є виключно «незаконним тиском», ігнорує їхній контекст, правову основу та причини запровадження. Вони стали реакцією на конкретні дії Росії — агресію проти України, окупацію її територій, масштабні руйнування та численні злочини проти цивільного населення.

Стратегічний висновок

Водночас сам факт появи та швидкого масштабування A7 демонструє обмеженість традиційного санкційного підходу. Відключення банків від SWIFT, заморожування активів і прямі санкції проти окремих компаній залишаються важливими інструментами, але вони не гарантують припинення фінансових потоків, якщо паралельно формуються альтернативні канали розрахунків.

Головна проблема полягає вже не лише у тому, кого включати до санкційних списків, а й у тому, як своєчасно виявляти нову інфраструктуру обходу санкцій.

A7 показує, що Росія переходить від простого пошуку способів обходу окремих обмежень до системного створення паралельної фінансової екосистеми. Якщо цей процес не буде зупинений на ранній стадії, подібні механізми можуть поступово стати постійною частиною міжнародної торгівлі та зменшити довгострокову ефективність західних санкцій.

Отже, наступний етап санкційної політики має передбачати не лише розширення списків обмежень, а й превентивний фінансовий моніторинг, жорсткіший контроль за посередницькими юрисдикціями, вторинні санкції, координацію фінансових розвідок та контроль за криптовалютними каналами. Одночасно західним державам необхідно запропонувати країнам Глобального Півдня конкурентні фінансові та економічні механізми співпраці.

Інакше Росія матиме можливість перетворити санкційний тиск із тимчасового обмеження на стимул для формування альтернативної міжнародної фінансової системи, здатної поступово зменшувати вплив традиційних західних фінансових інструментів.

Фото від Центру протидії дезінформації