Підтримка Москви стала проксі-війною Пекіна проти Вашингтону

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Причиною російської війни проти України є на лише кремлівський імперіалізм, а й те, що його підживлює надзвичайні китайські амбіції. Матеріальна і технічна підтримка Москви стала фактичною проксі-війною Пекіна проти Вашингтону, головною метою якої є захоплення Китаєм Тайваню при мінімальному втручанні США.

Дональд Трамп продовжує посилювати тиск на РФ напередодні нового останнього терміну, встановленого для Путіна, щоб погодитися на припинення вогню вже ближчим часом. США вводять додатковий 25-відсотковий тариф для Індії як покарання за купівлю російської нафти. Американський президент безпосередньо відреагував на зухвалі погрози колишнього президента Росії, теперішнього заступника Путіна в Раді безпеки РФ Дмитра Медведєва про можливість розв’язання ядерної війни, перемістивши два атомні підводні човни для протидії цій загрозі ближче до кордонів Росії. Спецпредставник Трампа Стів Віткофф уже п’ятий раз відвідав Москву для переговорів із Кремлем, і тепер президенти США та РФ можуть зустрітися ближчим часом. Про це пише стратегічний аналітик військової розвідки, екс-співробітниця Розвідувального управління Пентагону Ребекка Коффлер для відомого британського видання The Telegraph.

Трамп тестує різноманітні інструменти для встановлення миру в Україні. Чи спрацює якийсь із них? Скоро дізнаємось. Але зараз з'явилися вагомі підстави вважати, що його «мистецтво домовлятися» з РФ може бути зірвано — і не без допомоги Китаю.

Президент США та його радники, можливо, не врахували у своїй стратегії щодо РФ те, що Китай вважає себе переможцем у війні в Україні і тому вкрай зацікавлений у продовженні військової допомоги Москві. У той час як США та Європа ведуть опосередкований конфлікт із РФ, поставляючи військову техніку та фінансуючи Україну, щоб послабити російські збройні сили та економіку, Китай веде власну опосередковану війну проти США, підтримуючи Росію частково відкрито, частково приховано, вважає британське видання.

Китай системно блокує ініціативи Трампа щодо миру. Адже війна вигідна офіційному Пекіну для підготовки до удару по Тайваню. Глава Китаю Сі Цзіньпін розглядає конфлікт між РФ та Україною як війну, щоб перед вторгненням на Тайвань виснажити США та Росію, тому Пекін не зацікавлений в тому, щоб Москва уклала мир з Україною. Китай постачає Росії технології подвійного призначення, що використовуються для виробництва військової техніки. Ці критично важливі компоненти включають мікроелектроніку, оптику для танків, супутникові датчики, навігаційне обладнання тощо, і Китай продає їх Москві відкрито через державні підприємства або таємно через підставні компанії, нібито для цивільного використання.  Така постійна підтримка посилює бойові можливості РФ, дозволяючи їй вести затяжну війну на виснаження проти України.

Особливе значення має роль Китаю як посередника в російській кампанії безпілотної війни. Москва щорічно імпортує з Китаю безпілотні літальні апарати (БПЛА) на мільйони доларів, а також виробляє їх спільно з китайськими компаніями на своїй території. Згідно з оцінками розвідки, Росія відкрила в Китаї секретний завод із виробництва БПЛА на базі дочірнього підприємства російської державної збройової компанії «Алмаз-Антей».

Допомагаючи підживлювати військову економіку Росії, Китай поряд з Індією став найбільшим імпортером російської нафти, на частку якого в червні 2025 року припало 47% експорту сирої нафти з Росії, тоді як Індія забезпечила купівлю 35% російської нафти на експорт. Значна частина російського експорту нафти перевозиться тіньовим флотом немаркованих танкерів з метою обходу діючих санкцій. Пекін відкинув погрозу міністра фінансів США Скотта Бессента запровадити 100-відсоткові мита, якщо Китай продовжить цю практику. Ще більше згуртувавшись із Москвою проти Вашингтону, Китай має намір збільшити імпорт газу з РФ, одночасно скоротивши закупівлі зрідженого природного газу зі США.

Війна РФ проти України змушує США та їхніх союзників зосереджувати значні ресурси — військові, фінансові та політичні на підтримці Києва. Це у свою чергу відволікає увагу Вашингтону від головного для Білого дому Індо-Тихоокеанського регіону, зокрема від захисту Тайваню, що є ключовим елементом стратегії Китаю. Тривалий конфлікт в Україні виснажує військові запаси США та країн НАТО через постачання зброї Києву, створюючи для Пекіна вікно можливостей. Війна так чи інакше сприяє глобальній економічній нестабільності, зокрема зростанню цін на енергоносії та продовольство. Це послаблює економіку низки країн Заходу, включаючи США, що змушує їх витрачати додаткові ресурси на внутрішні проблеми, зменшуючи спроможність протистояти Китаю в Азії.

Війна в Україні також поглиблює стратегічне партнерство між КНР і РФ. Пекін отримує доступ до дешевих російських енергоресурсів і сировини, що зміцнює його економіку, тоді як Росія залежить від Китаю як ринку збуту та джерела отримання новітніх технологій, що дозволяє Пекіну впливати на хід війни. Таким чином, мирні ініціативи Дональда Трампа, спрямовані на швидке припинення війни, суперечать інтересам Китаю. Адже завершення конфлікту дозволило б США перефокусуватися на стримування Китаю на Далекому Сході, тому Пекін, зацікавлений у використанні дипломатичних та економічних важелів, щоб підтримувати статус-кво війни, щоб вона увесь час не закінчувалася, а періодично переходила з активної фази до пасивної, але збройний конфлікт має увесь час тліти та розгорятися.  

Китай розглядає війну в Україні як своєрідний спосіб протестувати реакцію Заходу на агресію великої країни, щоб враховуючи цей досвід, добре підготуватися до власних рішучих дій. Затягування конфлікту в Україні дає Пекіну час для нарощування власної військової потужності та аналізу слабкостей західної коаліції в забезпеченні озброєнь та швидкості можливої передислокації військ. Китай бачить війну РФ проти України як інструмент для послаблення геополітичної ваги США. Блокування мирних ініціатив, які могли б прискорити завершення конфлікту, відповідає стратегії Пекіна, спрямованій на максимізацію власних переваг у довгостроковій перспективі.

Логіку Пекіна можна проілюструвати стародавньою китайською приказкою: «Поки два тигри люто борються в долині, мудра мавпа сидить на вершині гори, дивлячись униз і чекаючи, чим усе це скінчиться». Пекін вважає себе сидячим на вершині гори, терпляче чекаючи, поки Москва, Вашингтон та країни НАТО виснажують свої бойові арсенали.

Хоча Китай і РФ публічно позиціонують себе як союзники, оголосивши на початку 2022 року «партнерство без обмежень», після чого і стався напад Росії на Україну, насправді вони є стратегічними супротивниками, пов'язаними, перш за все, досягненням спільної мети — обмеження геополітичного домінування Заходу. За свою бурхливу історію Китай та РФ пережили безліч прикордонних зіткнень і досі зберігають територіальну суперечку на Далекому Сході. Росія 170 років тому відібрала у Китаю величезні території від озера Байкал до Тихого океану, а це більше мільйона квадратних кілометрів, які до цих пір в китайських підручниках історії вважаються традиційно китайськими просторами.

При цьому Росія, яка переживає демографічний спад, розглядає багаторічну міграцію китайських громадян у свій окупований далекосхідний регіон як серйозну загрозу. Путін попереджав ще в 2000 році, що якщо РФ не зробить «реальних зусиль» щодо розвитку свого Далекого Сходу в короткостроковій перспективі, то «через кілька десятиліть її російське населення в основному говоритиме японською, китайською та корейською мовами».

Тим часом, Пекін проводить спільні китайсько-російські військово-морські навчання у Японському морі.

Фото з відкритих джерел