Ознаки підготовки путіна до завершення війни, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Доля російських військових баз в Сирії, можлива підготовка власного населення до завершення війни та сутність поточних міждержавних контактів на тему переговорів - рамках Програми російських і білоруських студій  Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор  представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Ознаки внутрішньополітичної підготовки російської влади до потенційного завершення війни

Стало відомо про те, що російський уряд вніс низку змін до проєкту бюджету на 2025 рік. Однією з таких стало радикальне збільшення фінансування ряду державних теле- та радіоканалів. Фактично мова йде про підвищення бюджету саме на внутрішню пропаганду, адже субсидії отримали ті ресурси, що працюють виключно на внутрішній ринок.

Це збільшення сягнуло приблизно 50% - до 140 мільярдів рублів. Для України дійсно важливим фактором є те, що російський уряд вперше вирішив профінансувати витрати компанії “русский мир”, яка веде пропаганду орієнтовану на окуповані українські території.

Попри той факт, що провладні ЗМІ аргументували подібне збільшення витрат суто економічними причинами, як-от високий рівень інфляції та загальне підвищення цін на послуги, попередні плани відповідних бюджетів на 2026 та 2027 роки говорять про інше. У планах на ці роки у фінансуванні внутрішньої пропаганди якраз не передбачено змін. Таким чином ми можемо говорити про те, що для кремля є важливим збільшити градус пропаганди саме у наступному році.

Ряд інших фактів доводять, що таким чином російська влада прагне посилити вплив на суспільну думку у світлі потенційних переговорів. Адже у разі прийняття гострих компромісів кремль не може дозволити собі зростання значного публічного незадоволення всередині країни. Одним з цих факторів став відкритий початок навчань щодо можливості повноцінно обмежувати російське інтернет-середовище від впливу глобальної мережі. Наразі відповідні дії вже тестуються на мешканцях ряду південних регіонів росії - Чечні, Дагестану та Інгушетії.

Є й інші докази потенційної підготовки російської влади до можливого завершення війни. Так, провладні видання “коммерсант” та “ведомости” на початку грудня опублікували матеріал стосовно рішень внутрішньополітичного блоку кремля, які демонструють ці ознаки. Мова йде про закритий семінар для віцегубернаторів, який був організований адміністрацією президента рф наприкінці листопада.

На ньому обговорювалась тема “образу перемоги у війні”, а точніше - як саме регіональна влада повинна просувати в суспільстві цю “перемогу”. Аналогічно до цього чиновникам описували пріоритетні завдання щодо організації післявоєнного життя російських солдатів.

У публічному просторі теж спостерігається така підготовка. Так, голова російської служби зовнішньої розвідки Сєргєй Наришкін в інтерв'ю одному з російських журналів несподівано заявив, що росія “близька до перемоги”, хоча раніше подібних заяв із зазначенням часу не здійснювалося. У цьому плані слід розуміти, що Наришкін є одним із тих небагатьох силовиків та чиновників, хто безпосередньо залучений до прямих контактів із представниками США.

Разом із цим необхідно розуміти, що мова йде скоріше про підготовку до потенційних рішень, а тому подібні дії з боку  російської влади не є доказом їх готовності завершувати війну. Також не слід відкидати й фактор російського бюджету на 2025 рік, в якому закладені рекордні витрати на фінансування війни.

Продовження аналізу актуальної російської позиції стосовно переговорів та завершення війни

Протягом останніх кількох тижнів Українська призма продовжує публікувати аналіз поточної позиції росії стосовно мирних переговорів про завершення війни або ж просто припинення вогню. Як раніше й зазначалося, позиція кремля не продемонструвала ніяких реальних змін. Ми досі бачимо ознаки продовження “ультимативної” лінії москви стосовно переговорів. Одразу цілий ряд зустрічей та заяв російських високопосадовців продемонстрували це.

Воднораз подібна активізація означає, що певні переговори, або ж активний обмін позиціями, найбільш ймовірно, перейшли в активну фазу. Перш за все мова йде про ряд контактів між представниками Угорщини та росії. Так, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан провів телефонну розмову з російським диктатором путіним, за результатами якої в інформаційний простір не потрапили ніяких новин, які б демонстрували зміну позиції кремля. Вона залишається абсолютно незмінною, про що говорить заява міністра закордонних справ росії Сєргєя Лаврова за результатами вже його розмови з міністром закордонних справ Угорщини Петером Сіярто. Він знову заявив, що росія готова до переговорів на тих умовах, які були озвучені путіним на його “червневому” виступі - повна анексія чотирьох українських областей та відмова України від шляху щодо членства в НАТО.

На цьому фоні ми бачимо, що й сама російська влада почала активно проводити певні консультації зі своїми “партнерами”. Передовсім мова йде про Китай, куди цими днями прибув з офіційним візитом заступник голови ради безпеки рф та колишній президент Дмітрій Мєдвєдєв. Під час його зустрічі з китайським лідером Сі Цзіньпіном чиновник публічно заявив, що приїхав передати “послання” від путіна.

В російських ЗМІ також публікувалась інформація про візит Вячеслава Володіна, голови російської державної думи, до Індії. Цей візит було несподівано перенесено з аргументацією про “позитивний тест на ковід” російського чиновника.

Про неправдивість подібної заяви говорить той факт, що вже за кілька днів Володін взяв участь у засіданні спікерів парламентів країн-членів ОДКБ, на якому був присутній й сам путін. Відомо, що диктатор досі змушує російських чиновників проходити карантин перед організацією зустрічі з собою. Таким чином мова, потенційно, йде про відмову Індії проводити зустріч, хоча й досі не зрозуміла причина подібного рішення.

В цілому ж реальна поточна російська позиція була прямо описана заступником міністра закордонних справ росії Сєргєєм Рябковим, фактично одним з основних перемовників з представниками країн Заходу. Він заявив, що росія не виключає ідею проведення “другої ялтинської конференції”, яка б закріпила результати війни. З його слів зрозуміло, що мова досі йде про прагнення кремля юридично оформити “сфери впливу” в регіоні.

Зустріч представників п’яти ядерних держав в Дубаї

Ще одним доказом початку активних міждержавних консультацій за участі росії є факт проведення в Дубаї зустрічі представників п’яти ядерних держав - США, Китаю, Франції, Великобританії та росії.

Її темою стало обговорення ядерних доктрин цих країн під головуванням КНР. Є зрозумілим, що приводом для зустрічі є нещодавні зміни, внесенні в російську ядерну доктрину, в якій тепер прописана чимала кількість суто локальних політичних позицій, які є тиском на країни Заходу з огляду на їхню військову допомогу Україні.

росія протягом деякого часу активно намагалася публічно залякувати міжнародну спільноту фактором власної оновленої ядерної доктрини. Ймовірно, що США та її союзники саме тому й прагнули використати цю багатосторонню зустріч, аби отримати від москви практичний опис її доктрини, а не політичні заяви. Сама ж Росія, за словами прессекретаря мзс рф Захарової, напередодні прямо заявила про те, що москва прагнутиме використати цю платформу для передачі “важливих сигналів” західним країнам. Фактично мова йде про подальший шантаж та погрози, які напередодні потенційних переговорів про припинення війни кремль продовжує використовувати як елементи тиску.

Повалення режиму Асада в Сирії. Перспективи для російських військових об’єктів

Однією з основних тем для російської зовнішньої політики залишається ситуація в Сирії. Мова йде про дві військові бази росії на узбережжі Середземного моря - порт у місті Тартус, а також авіабаза Хмеймім. Значення обох об’єктів складно переоцінити, адже саме на обох військових базах в Сирії зав'язана військова логістика москви для її дій на африканському континенті. А тому їх евакуація у короткостроковій перспективі достатньо сильно вдарить по спроможності кремля організовувати військові акції у ряді країн Африки. Росіяни вже почали стикатися з рядом проблем у вигляді втрат та поразок своїх угрупувань.

Москва в подібній ситуації буде змушена не лише шукати інше місце для перенесення своєї військової інфраструктури, але й будувати її з нуля. На цю мить найбільш ймовірним “кандидатом” для створення нової російської військової бази є Лівія, а саме її портове місто Тобрук. Російська армія вже використовує його інфраструктуру для доставки партій зброї, техніки та солдатів. Як мінімум з вересня 2023 року, після зустрічі владіміра путіна та головнокомандувача самопроголошеної Лівійської національної армії Халіфа Хафтара, російська влада вела переговори про створення в Тобруку повноцінної військової бази, аналогічної Тартусу.

Разом із цим відомо, що портова інфраструктура міста потребує значної модернізації. Росія також має домовленість про будівництво морської бази ще з однією африканською країною - Суданом. Але військовий об’єкт на Червоному морі не буде здатен замінити базу в Тартусі.

Попри подібну перспективу ми досі не бачимо реальних ознак масштабної евакуації двох російських військових баз з території Сирії, хоча й спостерігаються ознаки підготовки до такого потенційного рішення.

За останні дні низка ЗМІ, у тому числі й Bloomberg, повідомили, що кремль веде прямі переговори з сирійською опозицією на тему збереження цих двох об’єктів, і що росія близька до погодження подібної домовленості. У такому разі не слід буде очікувати ніякого зменшення спроможностей для москви розповсюджувати свій вплив в Африці. Понад те, ситуація в Сирії здатна потенційно прискорити створення нової військової бази в лівійському місті Тобрук, задля уникнення для росії загрози різкої втрати Тартуса та Хмейміма у майбутньому.

В результаті слід очікувати такого розвитку подій. росія в будь-якому випадку почне одночасно швидко модернізовувати порт Тобрук для його перетворення йог у повноцінну морську базу, а також шукати місце для створення нової авіабази. Якщо москва зможе домовитись з сирійською опозицією, спроможності росії у середньостроковій перспективі лише зростуть. Якщо такою  домовленості досягнуто не буде, а кремль буде вимушений евакуювати власні об’єкти, то в короткостроковій перспективі росія стикнеться із ситуацією майже повної неспроможні проводити будь-які масштабні військові дії в Африці, а також підтримувати вже дислоковані на континенті сили.

росія почала публічно просувати новий обмін в’язнями із США

Російська влада вперше публічно оголосила про готовність розглянути ще один обмін в’язнями зі Сполученими Штатами, аналогічно до того, що був проведений у серпні 2024 року. В минулому російська влада ніколи прямо не коментувала подібні рішення та перспективу. Найбільш ймовірно, що кремль має на меті використати новий потенційний обмін із США для того, аби покращити стосунки з новою американською адміністрацією Дональда Трампа.

Візит російських представників до Казахстану. Тема - будівництво першої АЕС в країні

Ми продовжуємо спостерігати за активними спробами росії отримати від влади Казахстану можливість будувати на її території першу атомну електростанцію. Нещодавно в Казахстані пройшов референдум на цю тему з позитивними результами, а сама Астана неодноразово заявляла про те, що оператором її будівництва стане міжнародний консорціум. Українська призма вже аналізувала цю тему на фоні переговорів, які продовжує проводити казахстанська влада з різними іноземними державами.

Сьогодні активні переговори ведуться з Францією та Китаєм. Казахстан проводить зустрічі з представниками відповідних компаній цих країн.

Ще одним потенційним гравцем є Південна Корея. На цьому фоні росія намагається активно просувати власні послуги, попри пряму позицію Астани щодо обов’язкового  міжнародного статусу майбутнього консорціуму з будівництва АЕС. Так, в Казахстані побувала Валєнтіна Матвієнко, голова ради федерації, вищої палати парламенту, спільно з делегацією “росатому”. Вона намагалася просунути саме російські послуги для будівництва АЕС.

Участь росії в будівництві АЕС в Казахстані є скоріше за все політичним питанням. Попри той факт, що проти “росатому” досі не були застосовані прямі потужні санкції, подібна перспектива цілком ймовірна. Особливими факторами є війна та прихід до влади у США Дональда Трампа. Якщо російська влада, з огляду на свою “ультимативну” позицію, не прийме ніяких компромісів, можна очікувати запровадження санкцій проти “росатому”. Влада в Казахстані, як і західні компанії, будуть брати до уваги цю перспективу. А тому на цьому етапі участь росії в будівництві АЕС є малоймовірною, або ж суто символічною.