Не питай, по кому подзвін

Буде великою помилкою вважати, що агресія Кремля зосереджена виключно на Україні. Наша держава не вперше стала об’єктом збройної агресії Росії, проте цього разу її масштаб виявився вражаюче значним, що лише наголошує на злочинному характері задумів Путіна.

Війна Росії проти України триває вже восьмий рік, проте з кінця лютого 2022 року маски було остаточно скинуто.

Те, що Владімір Путін назвав «спеціальною військовою операцією», насправді є повномасштабною війною із застосуванням артилерії, ракет, авіації, танків. Вторгнення не стало для Росії легкою прогулянкою, навпаки – агресор зазнає важких втрат.

Протидія Росії триває і на дипломатичному фронті, тому Президент України  Володимир Зеленський підписав заявку про вступ до Європейського Союзу, яку позитивно сприйняли у Європейському Парламенті. Парадокс, але російське вторгнення дало потужний імпульс європейській інтеграції нашої держави, підкресливши її європейську ідентичність. Зрозуміло, що предметна розмова про вступ України до Європейського Союзу почнеться після війни, проте гуманітарна допомога з боку ЄС суттєво допомагає Україні. Європейська Комісія виділила 500 мільйонів євро для допомоги українським біженцям, яких сьогодні вже понад мільйон.

Цікаво, що свої заявки на вступ до ЄС 3 березня вирішили подати Грузія та Молдова.

На перший погляд – нічого дивного, адже разом з Україною ці країни утворили у травні 2021 року Асоційоване тріо, метою якого є прискорення європейської інтеграції. Три згадані країни виявилися активною половиною «Східного партнерства», тому не стали приховувати власні амбіції.

Проте є один нюанс: Грузія та Молдова не стали приєднуватися до санкцій ЄС проти Росії, які були запровадженні після 24 лютого.

Прем’єр Грузії Іраклій Гарібашвілі заявив, що приєднання до санкцій не відповідає економічним інтересам Грузії, 20% території якої були окуповані Росією у 2008 році. Голос офіційного Тбілісі у Москві почули швидко, і показово зняли обмеження на експорт грузинської молочної продукції. Дуже показовий факт. Президент Молдови Мая Санду заявила, що на території Молдови прийняли 250 тисяч біженців. Хоча в ООН більш стримано оцінюють кількість громадян України, їх присутність у Молдові перетворилася на фактор внутрішньої політики. Невизнана Придністровська Молдавська республіка вирішила на цьому фоні вимагати визнання своєї незалежності. Російські спецслужби розхитують ситуацію всередині Молдови, вправно роздмухуючи існуючі протиріччя.

Кожен день опору України збільшує вірогідність того, що Грузія або Молдова стануть своєрідним «компенсатором» амбіцій Кремля, який прагнутиме роздмухати конфлікт у масштабах континенту, продовжуючи ініційований Путіним процес «відновлення Союзу». Тому Кишиневу та Тбілісі не варто цікавитися, по кому подзвін, а все ж зосередитися на практичних проявах солідарності з Україною, додавши до них готовність відновити власну територіальну цілісність.

Ілюстративне фото: ukrainian.voanews.com