Нафта і санкції: що стоїть за великоднім перемир’ям, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Великодня пауза на фронті стала стартом великої дипломатичної гри: поки емісари Кремля у Вашингтоні намагаються виторгувати нафтові пільги, бюджет РФ офіційно увійшов у фазу колапсу. На тлі дефіциту в 4,6 трлн рублів та залучення бойового флоту для захисту «тіньових» танкерів, 32 години тиші виглядають як спроба Москви знайти вихід із фінансового глухого кута - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Черговий візит Кіріла Дмітрієва до США

10 квітня агентство Reuters повідомило про те, що путінський спецпосланець з питань інвестиційно-економічного співробітництва Кіріл Дмітрієв, відповідальний за контакти зі Сполученими Штатам, прибув до США для проведення чергових переговорів з представниками адміністрації Дональда Трампа.

Візит був цілком очікуваним, але відбувся пізніше ніж цього можна було очікувати. Reuters написало, що перелік питань для обговорення залишається традиційним – мирні переговори та “американо-російське співробітництво”.

Слід зазначити, що насправді головна тема, заради якої Дмітрієв прибув до США, полягає дещо у іншому. Так, саме 12 квітня припиняє свою роботу рішення США щодо відстрочки санкцій стосовно російського експорту нафти, яке було запроваджене як інструмент протидії високим цінам на нафту через війну на Близькому Сході. Очевидним, Дмітрієв буде переконувати американську сторону продовжити цю відстрочку.

Понад те, раніше експери Української призми наполягали – допоки росія буде продовжувати отримувати надприбутки від високих цін на нафту, які дозволяють їй долати фінансові проблеми, як-от, катастрофічний дефіцит бюджету, ми не побачимо ніяких кроків у напрямку припинення війни.

Те саме стосується й відновлення тристороннього формату мирних переговорів. Зокрема, це офіційно підтвердив і коментарем путінського речника Пєскова щодо візит Дмітрієва. Моваляв,  не йдеться про відновлення мирних переговорів.

Таким чином основними темами зустрічі, найбільш ймовірно, буде відстрочка санкцій, а також продовження спроб москви витіснити тему мирних переговорів та врегулювання війни суто російсько-американськими переговорами щодо “покращення двосторонніх відносин” шляхом розвитку різних “економічних” проектів.

Не слід виключати, що Дмітрієв продовжить намагатися отримати від США зняття тих санкцій та обмежень, які москва вбачає для себе важливими – авіаційний сектор та повернення “російської дипломатичної власності”. Адже саме ці теми були серед основних, які порушувала російська делегація “парламентарів” під час нещодавнього візиту до Вашингтону.

Росія активізує військовий захист свого “тіньового флоту”

У політичний дискурс останнього тижня знову повернулася одна з ключових тем – протидія з боку європейських країн та України російському тіньовому флоту, завдяки якому Москва продовжує продавати свої енергоресурси.

Так, видання The Telegraph опублікувало матеріал про те, що росія відправила свій військовий корабель «Адмирал Григорович» для того, аби він супроводжував відповідні танкери через Ла-Манш.

Цього разу мова йде про два танкери, на які накладено британські санкції: «Universal» – під російським прапором та «Enigma»  – під прапором Камеруну. Цілком очевидно, що цей крок став відповіддю кремля на офіційне рішення прем’єр-міністра Великобританії від 25 березня, згідно з яким британські збройні сили та правоохоронні органи отримали право оглядати та затримувати судна, на які накладено санкції Великої Британії і які проходять через британські територіальні води. За підрахунками видання Reuters, мова йде про 544 судна російського “тіньового флоту”.

Цілком очевидно, що це рішення з боку москви стало не лише практичним кроком, але й політичним. Адже таким чином кремль намагається демонстративно показати, що не він не збирається змінювати функціонування свого “тіньового флоту” під тиском європейських країн.

Окрім того, чи не вперше ми почули й офіційний коментар з боку росіян. Так, путінський речник Пєсков заявив, що росія збирається “захищати свої судна від піратства”.

Тут слідо зазначити, що подібна перспектива була цілком очікуваною, адже за останній місяць російська влада продемонструвала підготовку до більш активних дій щодо захисту свого “тіньового флоту”. Насамперед мова йде про заяву путінського помічника Ніколая Патрушева в інтерв’ю російському “комерсанту” минулого місяця про те, що росія планує “супровід суден під російським прапором мобільними вогневими групами”. У цьому ж інтерв’ю він заявив можливість “розміщення на суднах спеціальних засобів захисту”. А тому подібні дії з боку москви очікуванні, особливо беручи до уваги той факт, що російський флот фізично не здатен супроводжувати кожен танкер “тіньового флоту”.

Не слід забувати і про висунутий у квітні російським урядом росії  законопроект, який дозволяє залучати збройні сили росії для «захисту» громадян за кордоном у разі їхнього арешту або переслідування. Експерти Української призми проаналізували цей документ. За нашою оцінкою, йдеться про додатковий елемент тиску щодо європейських країн, аби протистояти спробам затримки російських підсанкційних танкерів.

Пасхальне перемир’я

Великоднє перемир’я 2026 року, встановлене з 16:00 11 квітня до кінця доби 12 квітня, на перший погляд виглядає як черговий ритуальний жест гуманізму, проте за його фасадом прихована складна багатовекторна гра ключових глобальних гравців.

Попри офіційні заяви кремля про «релігійні традиції» та підтвердження з боку Володимира Зеленського, тривалість цієї паузи у 32 години є лише видимою частиною айсберга. Основні події розгортаються не на лінії фронту, а в кулуарах Білого дому та в Ісламабаді, де адміністрація Дональда Трампа намагається форсувати «велику угоду» для компенсації своїх геополітичних невдач на Близькому Сході. Це перемир’я стає першим реальним маркером можливого відновлення повноцінного переговорного процесу, де гуманітарна пауза слугує тестом на керованість сторін.

Критичним інсайтом поточної ситуації є перебування спецпосланця кремля Кіріла  Дмитрієва у Вашингтоні саме в момент оголошення перемир’я. Попри намагання Д. Пєскова змістити акцент на «економічну співпрацю», присутність голови РФПІ у США свідчить про обговорення конкретних параметрів мирного договору, де економічні преференції та зняття санкцій є головним «товаром».

Важливим маркером руху в цьому напрямку є дата 11 квітня 2026 року — день закінчення терміну дії американських нафтових вайверів. Можливе продовження Трампом дозволу на продаж російської нафти, завантаженої раніше, є прямим сигналом москві про готовність Вашингтона до поступок в обмін на стабільність на енергетичних ринках, що особливо актуально після провалу американської стратегії в Ірані.

Закордонне турне віцепрезидента США Джей Ді Венса, який перебуває в Пакистані для закриття іранського кейса, створює часовий лаг, після якого американська делегація може з’явитися в Києві та москві. Оголошене перемир’я у цьому контексті розглядається як інструмент тиску на українське керівництво: якщо режим тиші протримається і буде продовжений після 12 квітня, це означатиме успішну синхронізацію кроків між Білим домом та кремлем.

Володимир Зеленський, анонсуючи тристоронню зустріч, намагається перехопити ініціативу, пропонуючи не відновлювати удари після Великодня, що фактично є спробою перетворити 32-годинну паузу на довготривалу політичну деескалацію під міжнародним контролем.

Таким чином, Великоднє перемир’я 2026 року — це не лише прояв поваги до вірян, а стратегічне «вікно можливостей» для адміністрації Трампа, якій критично потрібна швидка «перемога» на українському треку.

Використання неофіційних каналів зв’язку через Дмитрієва, маніпуляції нафтовими санкціями та синхронізація з близькосхідним порядком денним перетворюють цю святкову паузу на фундамент для майбутнього переговорного формату. Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи стане це перемир’я лише коротким перепочинком для підтягування резервів, чи переросте у системний мирний процес, де гуманітарні аспекти будуть остаточно підпорядковані великій геополітичній доцільності.

Дефіцит федерального бюджету

Аналіз фінансового стану російської федерації станом на квітень 2026 року свідчить про входження державної системи у фазу термінального бюджетного колапсу, де вичерпання ліквідних ресурсів збіглося з неможливістю підтримувати інтенсивність воєнних дій. Підсумки виконання бюджету за перший квартал зафіксували катастрофічну «діру» у 4,6 трлн рублів, що не лише на 21% перевищує встановлений річний ліміт у 3,8 трлн, а й фактично обнуляє ліквідну частину Фонду національного добробуту (ФНБ), яка на початок квітня оцінювалася лише у 3,9 трлн рублів. Цей фінансовий розрив став наслідком «ідеального шторму»: обвалу нафтогазових доходів на 45,4% через посилення санкційного моніторингу та водночас неконтрольованого стрибка видатків, які лише у березні зросли на 44% порівняно з минулим роком. Намагання Мінфіну пояснити ці аномалії «випереджаючим авансуванням» більше не приховують реальності — держава перейшла до режиму ва-банку, розраховуючи виключно на ціновий шок від іранської кризи, який має наповнити бюджет у травні.

Критичне вичерпання федеральної скарбниці призвело до запуску механізмів внутрішнього «бюджетного канібалізму», де жертвою стала найбільш незахищена частина населення. Станом на 2026 рік Соціальний фонд рф (колишній ПФР) опинився у стані технічного дефолту: дефіцит системи пенсійного забезпечення 40 мільйонів громадян злетів у 3,4 раза, сягнувши 1,239 трлн рублів. Через неспроможність федерального центру підтримувати трансферти (їх було урізано на 40%), держава була змушена спалити дві третини накопичених пенсійних резервів за один рік. Це означає фактичну ліквідацію «суспільного договору» стабільності — пенсії в обмін на лояльність — заради утримання воєнної машини. Резерви фонду, за прогнозами аналітиків, будуть остаточно вичерпані до початку 2027 року, що ставить під загрозу виплату навіть базових соціальних допомог без переходу до гіперінфляційного друку грошей.

Фінансове виснаження вже безпосередньо конвертується у деградацію військового потенціалу. Секвестр оборонних замовлень у 2026 році став неминучим: виробництво високовартісних крилатих та балістичних ракет було суттєво скорочено на користь дешевших ерзац-рішень. Перехід до модернізованих ударних БПЛА типу «Герань-5» є вимушеною стратегією економії, оскільки бюджет більше не здатний забезпечувати масовані комбіновані обстріли. Епоха пусків «тисяч дронів та десятків ракет» завершилася — тепер за кожну одиницю боєзапасу з військових суворо питають через неможливість поповнювати склади попередніми темпами. Російський бюджет досяг своєї економічної межі війни, де кожна наступна «Герань» буквально вираховується з кишені пенсіонера, а фінансова стабільність режиму повністю залежить від тривалості близькосхідного конфлікту. Подальше утримання ситуації вимагатиме або жорсткого секвестру всіх цивільних статей видатків, або переходу до тотальної девальвації рубля, що знаменує фінальну стадію перетворення російської економіки на мілітарну піраміду, що саморуйнується.