Нацифікація: ультраправий інтернаціонал

Головним завданням своєї «спецоперації» рашисти називали «денацифікацію» України. І в той же час кремль… вибудовував широку сітку ультраправих політичних друзів у Європі та США, і навіть займався військовим вишколом неонацистів з інших країн у спеціальних таборах.

Йдеться про американських, німецьких, італійських ультраправих діячів, через яких рашисти намагались впливати на ситуацію в інших країнах, йдеться у розслідуванні міжнародного Центру «Досьє» спільно із Süddeutsche Zeitung (Німеччина), L’Espresso (Італія), Le Journal du Dimanche (Франція), The New Lines (США), Delphi (Естонія). При чому курує ці зв’язки наближений до кремля «православний олігарх» костянтин малофеєв.

Петербурзькі партизани

У воєнізованому таборі «Партизан» регулярно тренуються західні націоналісти, дехто з них згодом ще й організовують теракти та напади. Керує ним данііл гарієв – його вважають учасником «російського імперського руху», (матеріали визнані екстремістськими на росії). А США взагалі записали цей рух в перелік терористичних організацій.

Заявку на вишкіл у «Партизані», як з’ясували розслідувачі з Центру «Досьє», подавав громадянин США Рінальдо Наззаро - очільник неонацистського руху The Base, який визнали терористичним кілька країн.

Терміни його навчання збігаються з датою створення організації (серпень 2018 року). Схоже, що Наззаро пройшов там первинну підготовку і потім застосував ці навички для побудови і тренування терористичної мережі в Штатах. Але постійно він проживає у Санкт-Петербурзі, і жодних підозр у місцевих правоохоронців, звісно, не викликає.

До слова, ФБР звинуватило членів цього руху у підготовці расової війни у США. А минулої осені два представники The Base отримали по 9 років ув’язнення за підготовку теракту на залізниці, намірі отруїти систему водопостачання та визволити із в’язниці убивцю 9 людей в афроамериканській церкві штату Південна Кароліна у 2015 році.

«Партизанським» вишколом цікавився й лідер одного з німецьких неонацистських угруповань Штеффен Хупка (два роки тому його звинувачували у незаконному зберіганні зброї). Тоді у «Партизані» саме стартував англомовний курс, тож Хупці радили винайняти перекладача на німецьку. Чи пройшов він навчання, достеменно не відомо.

Натомість журналісти німецького журналу Focus у 2020 році виявили, що в «Партизані» тренувалися кілька членів молодіжного крила ультраправої Національно-демократичної партії (NPD) і правої партії «Третій шлях» (обстоюють чистоту раси і вимагають відновлення «Великої Німеччини»). Їх, зокрема, навчали застосовувати зброю і вибухівку, а також вести ближній бій.

Також повідомляли про двох шведських нациків, які після навчання в «Партизані» повернулись на батьківщину і здавали «контрольну роботу» - влаштували вибух у притулку для біженців у Гьотеборгу. На щастя, жоден із 60 мігрантів там не постраждав, натомість шрапнеллю пошкодило обидві ноги прибиральнику.

Чимала кількість добровольців, які воювали на стороні т.зв. «лнр» та «днр», теж пройшли «партизанський» вишкіл. Як і деякі бійці російських приватних військових компаній (ПВК) – перед відправкою до Сирії.

Звісно, що «Партизан» - не єдиний табір підготовки терористів. Скажімо, у планах «кухара ліліпутіна» євгенія пригожина було створення мережі тренувальних баз для навчання чорношкірих екс-ув’язнених зі Штатів та африканських антиімперіалістичних активістів.

Ще один ультраправий екстреміст Мануель Оксенрайтер (член правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини) два роки переховувався від німецького правосуддя в Москві, де й помер минулого літа. Він налагоджував зв’язки між правими радикалами Німеччини, Швеції, Ірану, Австрії, Франції та росії, був помічником депутата бундестагу. А найбільше він відомий своєю диверсією в Україні.

Оксенрайтера звинувачували в організації підпалу будинку Товариства угорської культури в Ужгороді 4 лютого 2018 року – саме він обирав дату, заплатив 1500 євро та отримав відеозвіт нападу. За даними слідства, двоє з трьох обвинувачених поляків входять до неофашистського руху «Фаланга», яке співпрацює з проросійськими сепаратистами східної частини України. Третій був членом ультраправої польської «Зміни» Матеуша Піскорського (з 2016 р. під слідством у Польщі через підозру в співпраці з російською розвідкою).

Розслідувачі роблять висновок, що мережі впливу використовувались рашистами не лише для просування геополітичних інтересів, але й для відвертого екстремізму.

Окрім того, Оксенрайтер неодноразово зустрічався з ультраправим рашистом олександром дугіним, виступав експертом для рашистських державних ЗМІ, відвідував Крим та був спостерігачем на виборах у т.зв. «днр».

Давня дружба з правими

Загравання режиму путіна з правими радикалами всередині росії почалося ще десь у 2000-х. Так один із засновників угруповання «Бойова організація російських націоналістів» (БОРН, її учасників засудили за 11 вбивств) нікіта тіхонов на суді розповідав, що його соратник ілля горячев з 2007 року мав кураторів в кремлі й отримував звідти фінанси, протекцію й адреси можливих жертв.

З часом співпраця з правими зійшла на пси. Але при цьому кремль частково перейняв у них… консервативну ідеологію, яка ще не була яскраво виражена в перші роки правління путіна. Влада рухалася в бік посилення автократії, однак обгрунтування ще бракувало.

«Інтуїтивно намагаючись зберегти і відновити суверенітет росії, путін увійшов у конфлікт з ліберальним Заходом і його глобалізаційними планами, однак в альтернативну ідеологію своїх дій не оформив», - писав у 2009 р. «філософ» дугін.

Цю ідеологію кремль намацував кілька років. Результат був заснований на геополітичних амбіціях путіна та (як наслідок) протиставлення його Заходу. Ставку було зроблено на консерватизм, особливо роль у цьому грало православ’я. У 2012 році в думі почали обговорювати заборону одностатевих стосунків, а наприкінці року путін вперше заговорив про «духовні скрєпи». І вже за рік у посланні до Федеральних зборів російський президент згадав про «традиційні цінності», сім’ю та консерватизм – як перешкоду для скочування вниз, до хаотичної пітьми та первісного стану.

Тоді ж створили й інформагенцію «росія сегодня» (RT). І з’явилась аналітична доповідь «путін – лідер світового консерватизму», де описувались глобальні стратегічні розробки кремля. При цьому президент рф повинен був посісти місце зовнішньополітичного арбітра і знаходити правильні відповіді для кризових ситуацій у світі.

Рашистські аналітики очікували ускладнення економічної ситуації у світі на тлі кризи довіри до політичних інститутів та помітних соціальних змін. Внаслідок цього мали зростати міграційні потоки, активізація релігійно-етнічних конфліктів, підвищення загроз безпеці. Головний страх людей в цих умовах – втратити звичний спосіб життя, головний запит – зберегти цей спосіб життя і соціальне становище. І саме у президента рф є якісь свої особливості, які дозволяють йому ефективно розкривати свої відповіді на це саме на «міжнародному контурі».

Незабаром німецька газета Bild повідомила, що у доповіді про путінський консерватизм була й неопублікована частина – про конкретні способи поширення впливу кремля, зокрема, й щодо фінансування правих партій у різних країнах світу.

Ця схема працювала, чи інша, але, для прикладу, в 2014 р. Перший чесько-російський банк надав французькій ультраправій партії «Національний фронт» (її вже очолювала Марі Ле Пен) кредит у 9 млн. євро.

А європейські розслідувачі роблять висновок, що консервативна ідеологія кремля від початку задумувалась для досягнення геополітичних цілей, а підтримка ультраправих у різних країнах була стратегічною, а не ситуативною.

До того ж, аналізуючи опубліковану хакерськими групами пошту структур «православного олігарха» малофеєва, видання The Insider з’ясувало й інших «соратників». Це і «князь» александр трубецкой, бізнесмен з Франції, який займався торгівлею з СРСР за сприяння КДБ. І майбутній радник президента ігор щоголєв.

Також у переписках виявили документ «Країни і персони, де є підстави для створення елітного клубу чи групи інформаційного впливу по лінії «росія сьогодні». Там фігурують й інші захисники кремля – від угорського прем’єра Орбана до екс-прем’єра Туреччини Сулеймана Деміреля. Схоже, що малофеєв і ко використовували контакти, які багато років збирав канал RT для «правильного» висвітлення подій.

Розслідувачі звертають увагу на те, що «консервативна ідеологія» рашистів базується не на цінностях російської влади, а більше пов’язана із інтуїтивним явленням про народні настрої (у рашці і за кордоном). І, на відміну від радянської епохи, новий виток конфлікту між російською владою і Заходом не ідеологічний, а насамперед побутовий.

Якщо ціллю СРСР була комуністична революція, то путінський режим, з самого початку позбавлений ідеології, зацікавлений радше у створенні комфортних для себе умов на зовнішньополітичній арені та відновленні радянського геополітичного впливу.

Ідеологія, що обґрунтовує цю діяльність, сформувалася лише на третьому терміні правління путіна. А ставка на правих зроблена насамперед тому, що вони протистояли західному істеблішментові, а отже були спроможні консолідувати навколо себе невдоволених, яких потім можна використати у своїх інтересах.

Росіяни прагнули зіграти на ситуації, коли багато представників правих партій пройшли в парламенти європейських країн на тлі посилення антиемігрантських настроїв, невдоволення гегемонією США, гендерною політикою тощо. Їх вплив на тлі кризи повинен був зростати.

У грудні 2021 р., за два місяці до начала «денацифікації» України у Варшаві відбувся саміт представників правих європартій. Вони нібито мали на меті об’єднати праві сили «заради порятунку Європи». Однак критики цього заходу стверджували, що Польща стала лідером націоналістичного «проросійського інтернаціоналу». А бельгійський європарламентар Гі Верхофстадт назвав учасників саміту «корисними ідіотами путіна», які «продають северенітет ЄС тому, хто запропонує найвищу ціну».

І хоча представників кремля там не було, проросійська політика не обговорювалась, а на форумі не вдалось заснувати жодної спільної структури (хоча у липні 2021 р. 16 популістських партій різних країн ЄС підписали декларацію про намір створити альянс), об’єднуватись вони збиралися на… сімейних цінностях та «просімейній політиці», що відповідає одній з ідеологічних засад кремля.

Водночас втілювався й ще один проєкт об’єднання ультраправих: «Член бундестагу від партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН) Вальдемар Хердт встановив контакти з правими євангелістами і гомофобними активістами щонайменше на чотирьох континентах. Вони під прикриттям християнських цінностей борються із лесбійками, геями, бісексуалами і трансгендерами (ЛГБТ)», - писало у серпні торік видання Tagesschau.

Хердт – російський німець, відомий антивакцинатор, який порівнював маски із жовтою єврейською зіркою часів Гітлера. Свої плани щодо об’єднання гомофобів уперше представив у 2019 р. на… російському парламентському ТБ. А вже за кілька місяців АдН створила у бундестазі Міжпарламентську комісію з прав людини, яка мала «просувати християнсько-консервативні цінності», її прессекретарем обрали Хердта.

Він просував тему Донецька на європейських слуханнях, регулярно бував у Криму та Сирії. А також співпрацював з комуністом гавриловим, який координував міжфракційну групу із захисту християнських цінностей.

Загалом, росіяни вели одночасно декілька проєктів. Адже їх головне завдання – мати якомога більше союзників за кордоном, які можуть дестабілізувати ситуацію у своїх країнах. Скажімо, структури євгена пригожина розробляли план щодо об’єднання союзників кремля навіть в Африці. Тож можна припустити, що усе це – не випадкові ініціативи, а стратегічний тренд москви.

Через певних депутатів бундестагу кремль влаштовував супротив санкціям щодо «Північного потоку-2»; через «своїх людей» в Італії намагався організувати кампанію з повернення сирійських біженців з Німеччини додому; готовий був платити ультраправим політикам Австрії, Німеччини, Італії, Угорщини, Румунії та Болгарії за лобіювання резолюцій щодо зняття санкцій в парламентах Австрії та Італії, або за їх виступи щодо важливих для кремля питань. Свого часу кремлівським кураторам відправляли навіть проєкт резолюції Європарламенту щодо стосунків із росією з проханням якнайшвидше надіслати правки, щоб їхні лобісти могли поборотися за їх внесення в документ.

Насправді розвідки багатьох країн вже кілька років відстежують зв’язки правих екстремістів з кремлем. А спецслужби США вважають ультраправий терор небезпечнішим за ісламський екстремізм. Тим не менше, налагодження зв’язків з націоналістами вже майже 10 років було усвідомленою політикою кремля.

Тепер ті ж чиновники, які призначали зустрічі з німецькими праворадикалами, розповідають про свої плани щодо боротьби із «нацистами» в Україні. А один з головних контактних осіб кремля – сенатор клімов – нещодавно заявляв, що в Україні варто використати досвід денацифікації Німеччини. Чи обговорював він це питання з представниками АдН, невідомо.

Росія регулярно закликає ООН боротися з героїзацією нацизму, путін не втомлюється нагадувати про подвиги предків у боротьбі з Третім рейхом, а пєсков обіцяє зачистити Україну від нацистів. Але за гучними заявами і пропагандою криється геть інша реальність: в останні роки саме російська влада найактивніше заохочувала ультраправу ідеологію в усьому світі і намагалась стати центром тяжіння для неонацистів.