Мирний план для Донбасу: варіанти та нюанси

Не помилюся, якщо скажу, що для кожного українського громадянина питання вирішення конфлікту на Донбасі і закінчення війни має величезне значення.

Це, в розумінні простої людини  - припинення кровопролиття, вихід з неконтрольованих Києвом територій усіх іноземних збройних формувань та найманців, повернення тимчасово окупованої території під контроль української влади. У нашого суспільства величезний запит на мирне вирішення, тому навіть звичайні люди розуміють, що силове вирішення питання призведе до збройного зіткнення не тільки з сепаратистами, але і російськими ударними підрозділами, які без особливих труднощів можуть зайти на Донбас через 400-кілометорову неконтрольовану ділянку українсько-російського кордону, аби непомітно приєднатися до підрозділів першого та другого корпусу т.зв. ЛДНР. І вже тоді, бойові дії можуть отримати затяжний характер при багаточисельних не тільки військових, але і цивільних жертвах.

Прокремлівські стратеги намагаються нав’язати Україні невигідні сценарії для вирішення ситуації на Донбасі.

Це і підтримання конфлікту низького рівня інтенсивності з періодичними обстрілами та збройними провокаціями, це і намагання «заморозити» конфлікт, тобто начебто обстріли закінчуються, кількість військових і цивільних жертв мінімізується (вони будуть тільки від поставлених раніше мін та необережного поводження зі зброєю) – і це все ставиться в упаковку, начебто, досягнення миру. Хоча неконтрольовані урядом території залишаються окупованими. Це і збройні провокації іншої сторони з метою втягнути ЗСУ в широкомасштабні бої, а за цей час нишком отримати підкріплення у вигляді російських спецпідрозділів, що базуються вздовж кордону.

Окрім того, проводиться «спеціальна робота» з окремими відомими українськими діячами в сфері політики та культури, які начебто в серцях заявляють: «а навіщо нам ватний Донбас, там нема нічого українського», начебто Києву треба добровільно відмовитися від цієї території, що несе тільки неприємності. У такому випадку, окупована частина Донбасу взагалі безболісно відбирається Москвою від України і тоді ми не можемо розраховувати на санкції проти агресора та міжнародну підтримку, не тільки щодо питання окупованого Донбасу, але і Криму. Така ж «спеціальна робота» проводиться ще з однією категорією т.зв. суспільствознавців та політологів, які борються за мир у всьому світі і готові отримати мир на Донбасі за будь-яких умов, аби швидше – адже «люди втомилися від війни».

Дійсно, люди і суспільство дещо втомилися від війни, але ж за такий мир пропонується надати Донбасу статус практично федеративної одиниці.

Що це означає : кожне важливе для країни політичне рішення може блокуватися федеральною складовою. А якщо її не послухають, тоді вона вже легально, в рамках національного конституційного поля і міжнародного права, зможе вийти зі складу України, а потім, наприклад, приєднатися до Росії. Правда, непоганий план?! І говорити про те, що в цьому нічого страшного нема, мовляв, в Європі багато федеративних держав, та й сама Росія федеративна країна – абсолютно некоректно.

Насправді, усі федеральні одиниці РФ повністю контролюються Центром, і Росія на практиці є унітарною державою. Вона є федеративною за задумом, якщо яка–небудь територія іншої держави ззовні «захоче» приєднатися. Тоді це легко вирішується в законодавчому полі. Швидко та одноголосно «проголосували» в парламенті РФ – і Крим разом з Севастополем, як нові федеральні одиниці, вже у складі Росії. Така ж схема може бути використана по Донецьку та Луганську, після легітимізації їх федеративного статусу в Україні. При чинному конституційно-правовому порядку зробити це практично неможливо. 

Тому боротьба за мир з наданням Донбасу права федеративної одиниці - це не лише медвежа послуга національним українським інтересам, але й фактично прихований смертельний удар у спину нашій державності.

Таким чином, ми бачимо, що у Кремля багато сценаріїв, щоб через війну на сході знищити майбутній позитивний розвиток України. Але є рішення для Донбасу, яке абсолютно в інтересах Києва та українського народу, проте воно повністю не співпадає з планами Москви – це мирна реінтеграція тимчасово окупованих територій.

Що таке мирна реінтеграція?

Це - мир плюс повернення тимчасово окупованих територій у мирний спосіб. Тоді кожний адекватний громадянин вам скаже: це ж схоже на те, що й необхідно для України. Але саме у цього сценарію розвитку подій найбільший спротив з боку Кремля! А якщо так, то повірте, ми на правильному шляху!

Отже, як ми можемо це реалізувати?

Відповім – своєрідним планом мирної реінтеграції тимчасово окупованої території Донбасу є Мінські домовленості плюс майбутня Резолюція Ради Безпеки ООН про направлення миротворчого контингенту та ООНівської  Перехідної адміністрації в Україну для реалізації пунктів цих документів. Тобто для втілення Мінських документів не вистачало механізму, який би забезпечив їх реалізацію. Цим механізмом якраз може стати майбутня Резолюція РБ ООН про направлення на Донбас Перехідної міжнародної адміністрації – це і є хорватський сценарій мирної реінтеграції, до речі в історії ООН практично єдиний успішний приклад.

Так що ж потрібно зробити Україні використовуючи хорватський сценарій?

Треба провести підготовчу роботу з усіма державами-членами ООН щодо підтримки такого плану. Тобто, це не просто миротворча місія з мандатом на всю окуповану територію, але і обов’язково Перехідна адміністрація ООН, яка керує військовим, поліцейським та цивільним компонентом місії і з перших днів своєї діяльності перебирає владу у свої руки на тимчасово непідконтрольній українському уряду території. Такі приклади були, і не тільки в Хорватії.

Завдання місії – реалізація пунктів Мінських угод (нагадаю, що ООН не бачить альтернативи Мінському процесові і наполягає на його повній  імплементації). Місія, з дозволу української влади, також має встановити контроль над неконтрольованою 400-кілометровою ділянкою кордону з РФ. Після свого повного розміщення, яке займе 3-4 місяці, вона повинна протягом двох місяців здійснити контроль над виведенням іноземних збройних формувань та найманців – читай російських, та роззброїти незаконні збройні формування, читай перший та другий корпуси т.зв. ЛДНР – це пункт 10 Мінського документа. Потім по хорватському сценарію, а це є і у Мінських угодах, Україна проводить амністію і підтримує проведення місією ООН місцевих виборів на непідконтрольних уряду територіях відповідно до українського законодавства. Вибори проводяться десь через рік після виконання пункту 10 Мінського документа з метою їх якісної підготовки.

Крім того, до моменту проведення виборів треба визначитися зі статусом цих територій. В Мінській угоді жодним словом не згадується ні федеративний чи автономний статус. В хорватському випадку це був спеціальний закон, що закріплював особливий статус, але виключно економічного характеру. Повна підтримка внутрішніх і зовнішніх інвесторів, звільнення від багатьох податків бізнесменів, що вестимуть діяльність на цих територіях,  створюватимуть тут виробництво та нові робочі місця. В нашому випадку ми можемо цей статус доповнити деякими моментами політико-гуманітарного порядку, що прописані у Примітці Мінського документу і не є критичними для виконання.

Після проведення місцевих виборів відповідно до українського законодавства, Перехідна адміністрація ООН готується до передачі влади українському уряду. Це займе не більше року часу, а в цей період здійснюються такі важливі заходи як офіційне введення в обіг гривні, створення на прикордонних переходах, що контролюються миротворцями, українських митних постів та багато інших життєво важливих заходів. Це, так би мовити, коротко про основні позиції.

Дехто міг би скептично зауважити, а навіщо це потрібно Росії? Вона ж заблокує Резолюцію РБ ООН!

Тоді нагадаю, що в нашому випадку міжнародна місія прибуває для реалізації Мінських документів, під якими стоїть підпис Москви. Нас частенько Кремль намагається звинуватити в невиконанні  Мінських домовленостей – так давайте їх виконувати разом. До речі, не хотів би коментувати інші плани врегулювання ситуації на Донбасі, тільки зауважу: як тільки ви (читачі - ред.ІА "ЗІФ") заявляєте про неефективність Мінських угод (базові для діяльності Нормандського формату та діалогу Волкер-Сурков), безальтернативність яким також не бачить РБ ООН, яка прийняла щодо цього декілька резолюцій, українська сторона одразу ж втрачає підтримку міжнародної спільноти, і ви залишаєтесь наодинці з Росією.

Крім того, очевидно що іншу мирну ініціативу заблокує не тільки РФ, але і США, Франція та інші країни-члени Ради Безпеки.

У такому випадку, мовляв, "виконуйте свій мирний план без миротворців"!. Також підкреслю, що жоден план реінтеграції  тимчасово окупованих територій у світовій практиці не супроводжувався прийняттям Закону про колабораціонізм.

Саме тому застосування хорватського сценарію мирної реінтеграції тимчасово окупованих територій на Донбасі для України виглядає справді оптимальним шляхом.