Мир «імені Трампа» буде тимчасовим. Але його все одно «треба брати»

Для розуміння. Мирний план Трампа – це механізм заморожування війни на період його каденції, тобто на найближчі чотири роки. Нічого фундаментального підписати з рф він не зможе, оскільки протиріччя надто глибокі.

В рамках моєї моделі тритактної війни, розморожування і третій такт війни може розпочатися через 5 років. Саме ризиком третього такту війни пояснюється небажання Польщі надсилати в Україну своїх миротворців на лінію розмежування.

Тут буде наступний принцип – чим далі географічно країна ЄС від рф, тим більше вона матиме «бажання» відправити свої війська і навпаки.

Оскільки розміщення військ лінії розмежування – це ризик прямого залучення у війну, а географічна близькість до конфлікту може поставити під удар території таких «ближніх» країн.

Третій такт війни залежить від низки зовнішніх та внутрішніх чинників. Внутрішній чинник – це знаходження точки геополітичного балансу, української «євразійської широти», тобто рівновага на векторі ЄС – Закавказзя – Центральна Азія – Індія – Китай. 

Геополітична пластичність, м'якість та рухливість у цивілізаційному лінку між Європою та Азією. Подолати руйнівну коливальну динаміку та набути внутрішню стійкість.

Звісно, зростання економіки та потенціалу сектору оборони – щоб нова війна стала неможливою через вбудовування України в геополітичні ланцюжки Глобального світу та її здатність завдати агресору неприпустимого рівня втрат.

Парадоксально, але стратегія ЄС щодо євразійського вектора багато в чому визначатиметься ситуацією в Україні та позицією України.

А на базі цієї стратегії формуватиметься і стратегія ЄС щодо самої України: буфер із амортизації зовнішніх ризиків або цінний союзник у рамках «української євразійської широти». Ось така взаємна діалектика.

До зовнішніх факторів варто віднести можливість геополітичного альянсу рф і Китаю. Якщо він відбудеться, це різко збільшує ймовірність двох світових воєн: в Індо-Тихоокеанському регіоні та в Європі.

Але можливість цього альянсу зовсім не стовідсоткова. Вона, своєю чергою, безпосередньо залежить від політики США щодо рф та Китаю.

Простими словами, чи знайде Америка новий рецепт геополітики Кісінджера і чи зможе сформувати геополітичний трикутник РФ – Китай – США «під себе», як це вже відбувалося у 70-80-х роках минулого століття.

Тобто, саме зараз формується або ключовий екзистенційний ризик існування Західної цивілізації 21 століття, або трек безпечного майбутнього на найближчі 30 років.

У першому випадку балто-чорноморська дуга стане в прямому розумінні «кривавими землями», у другому – зануриться на 30 років у геополітичний сон.

Наразі триває й ключова боротьба за базовий євразійський вектор міжцивілізаційного руху товарів, послуг, інвестицій та технологій. Він пройде або на південь від Чорного моря, або на північ.

Цим пояснюється і розвиток геополітичної ситуації на Близькому Сході та в Україні.

Найважливіший для нас чинник – це здатність українських політичних еліт сформувати РЕАЛІСТИЧНУ модель розвитку країни, а не чергове фентезі для утримання влади та мрій народу про «світле майбутнє», яке в режимі очікування явно не настає.

Ну і «мир імені Трампа» навіть на 5 років – це такий геополітичний товар, який треба «брати».

У будь-якому випадку, у форматі миру ми опинимося у кращій точці та кращому стані у 2030 році, ніж у форматі війни.

Олексій Кущ, економіст, фінаналітик, сторінка у FB