«Ми не змогли перевірити інформації, наданої сторонами». Як світові медіа подають знищення росіянами Каховської ГЕС

Із цією нотаткою сьогодні (6 червня, - ЗІФ) вийшли численні новинні повідомлення по всьому світу. «Україна стверджує» і «Росія стверджує» ідуть пліч-о-пліч у текстах новин про катастрофічний прорив дамби. І це дуже, дуже сумно. Бо прирівнює Росію та Україну, агресора й жертву, суб’єкта й об’єкта геноциду.

Про це пише консультантка зі стратегічних комунікацій Ярина Ключковська у Детектор Медіа. Подаємо її виклад та аналіз реагування ЗМІ на найбільший теракт, що його вчинила росія на греблі Каховської ГЕС у ніч на вівторок.

Головна новина з України сьогодні – особливо страшна. О 02:50 за київським часом вибух зруйнував частину дамби Каховської ГЕС.

О 8:21 вийшла перша офіційна українська інформація: коротка заява президента Зеленського на його телеграм-каналі, через 3 хвилини – англомовна версія на твіттері.

П’ять з половиною годин між подією та комунікацією від першої особи.

Ні, різноманітні телеграм-канали вже захлиналися сповіщеннями від користувачів, аматорськими відео та фото. О 6:45 вийшло відео голови Херсонської ОВА Олександра Прокудіна, теж на його телеграм-каналі. Воно відносно швидко розлетілося українськими медіа.

Але офіційно нічого не було. Закордонні представництва отримали вказівку нічого не публікувати до завершення екстреного засідання РНБО, яке скликав президент.  

«Звідки людям брати інформацію про те, що відбувається?» - запитує ведучий телеефіру в Наталії Гуменюк, речниці ОК Південь. «У телеграм-каналах ОВА, і ми теж поширюємо цю інформацію на всіх наших сторінках», - відповідає речниця.

Щось говорить ДСНС, випускає інфографіку про евакуацію. Щось говорить Енергоатом, щось – Міненерго, щось – генпрокуратура, щось – Укргідроенерго. Хтось – у телеграмі, хтось – у фейсбуці, хтось – у твіттері.

Наталія Гуменюк в ефірі не може відповісти на всі питання. «Це краще спитати у профільних експертів». «Це не сфера відповідальності військових». Звичайно, вона відповідає в рамках своїх поточних повноважень. Але людини, яка уповноважена відповісти на всі питання, немає. Біжіть, люди, шукайте інформацію по всіх можливих каналах і соцмережах. Єдині новини є, а єдиного офіційного джерела немає.  

Нагадаю: Каховська ГЕС і ті населені пункти, які зараз заливає вода із Каховського моря, - у «червоній зоні», куди доступ журналістам надають виключно на підставі заявок від журналістів, і ці заявки розглядає принаймні дві інстанції. Цей процес займає не менше трьох днів, кажуть мені журналісти.

А новини відбуваються просто зараз. Вода заливає населені пункти. Людей евакуюють. Росіяни з артилерії обстрілюють прилеглі райони, щоб ускладнити евакуацію. Хто це все покаже світові?  

Міжнародні ЗМІ по-різному висвітлюють трагедію. Це й не дивно: їм доводиться покладатися насамперед на ті самі телеграм-канали і твіттер. Вони змушені відслідковувати десятки, якщо не сотні акаунтів різних чиновників і відомств. У них робота така: оперативно інформувати про те, що відбувається. А доводиться інформувати про те, хто що сказав.

Перші результати бачимо швидко. Reuters, яка взагалі не відзначається проукраїнською позицією у висвітленні російської війни проти України, у ліді новини пише: «Росія та Україна звинувачують одна одну у прориві дамби». Щоправда, після публічної – і заслуженої – критики міністра закордонних справ Дмитра Кулеби текст виправляє. 

Попри це, «Україна стверджує» і «Росія стверджує» ідуть пліч-о-пліч у текстах новин про катастрофічний прорив дамби. І це дуже, дуже сумно. Бо прирівнює Росію та Україну, агресора й жертву, суб’єкта й об’єкта геноциду.

Чи треба гнівитися на міжнародні ЗМІ? Обурюватися, що стандарти балансу та двох сторін не працюють? Підозрювати в тому, що Росія всіх купила? Можна, але це неконструктивно.

Росія була інформаційно готова до події. Звичайно, вони самі планували цей теракт, і вони ж чудово знали, яку інформацію коли випускати.

А що ж Україна? Ні, ми не знали, що підрив дамби станеться цієї ночі. Але знали, що це може статися. Більше того, ще у жовтні минулого року, тобто 8 місяців тому, президент Зеленський уже робив заяву щодо того, що росіяни заклали вибухівку та можуть підірвати дамбу, завдавши непоправної шкоди регіону. Тоді ж медіа багато писали про можливість такої катастрофи, моделювали потенційні наслідки… Словом, як і більшість криз, ця була абсолютно передбачувана.

І при цьому на момент вибуху, таке враження, ніхто не був готовий комунікувати від імені України офіційно. Меседжі йшли нескоординовано та дуже різні. Наприклад, голова Офісу президента Андрій Єрмак заявив про екоцид. Цей термін не дуже добре перекладається англійською мовою. Безперечно, вплив осушення водосховища та затоплення Херсонщини на довкілля катастрофічний. Але чи це той меседж, який найбільше допоможе Україні просто зараз?

У кризових комунікаціях є декілька правил. Так, як правила дорожнього руху пишуться кров’ю, так і ці правила пишуться сльозами від величезних втрат: фінансових і репутаційних. Сьогодні Україна порушила більшість із них. Ось лише декілька з них.

1. Треба бути готовими до кризи. Мати план. Мати меседжі, факти, тези, готових речників. Ще раз: ця катастрофа була не лише передбачуваною, а й передбаченою. А комунікаційно ми були не готові.

2. Комунікувати треба швидко та часто. Не можна чекати, поки хтось збере «всю інформацію». Не можна чекати, поки відбудуться наради. Час – найбільша цінність у кризовій комунікації. Хто першим комунікує, хто стає першим і найоперативнішим джерелом, той отримує величезну перевагу у формуванні виграшного наративу.

3. У кризовій комунікації важливо дотримуватися принципу: спочатку – факти, потім – емоції. Спочатку – що відбувається, що робити людям, що робить влада. Потім – обурення, ненависть і тому подібне. Для чого це потрібно? Для довіри до повідомлення. У кризу виростає попит на фактичну інформацію. Намагатися замінити її гаслами та емоційними висловами – це підривати ефективність комунікації. Емоції – це масло, яке треба намастити на хліб фактів. А в нас зараз у новинній стрічці та соцмережах – вінегрет із фактів, домислів, емоцій, старої та нової інформації… Це нам не допомагає, особливо з міжнародними медіа, в очах яких наша влада не наділена презумпцією довіри.  

4. У кризу меседжі мають генеруватися централізовано. Не може кожен говорити щось своє, перекрикуючи одне одного. Те, що відбувається в інформпросторі цього ранку, - це какофонія, яка практично виключає цілеспрямоване формування наративу. Кожен буде чути те, що йому ближче, що голосніше, що першим прилетіло. Та інтерпретуватиме інформацію по-своєму. Особливо це важливо, коли на інформаційному фронті працює досвідчений і безпринципний супротивник. Тому має бути одне джерело – якщо не людина, то майданчик, - де буде ВСЯ доступна на даний момент інформація. Де можна отримати відповіді на ВСІ можливі питання.  

5. Натомість, поширення меседжу повинно відбуватися через усі можливі канали. Завдання – забезпечити максимальну кількість контактів аудиторії з меседжем. Не тільки телеграм, не тільки відосики, не тільки телемарафон. Усе, де зручно різним аудиторіям. Зокрема, і медіа.

Наша влада чудово працює з тими інформаційними каналами, які вони контролюють. У комунікаціях це називається «власні медіа»: це ті майданчики, де я маю максимальний контроль за тим, що, коли і як публікую. Тому досі існує телемарафон. Тому такий популярний телеграм.

Натомість, робота з неконтрольованими каналами відбувається далеко не так успішно. Для чого вона потрібна? Бо вона додає довіри. І зараз, коли все відбувається дуже швидко, а ставки дуже високі, максимальний доступ медіа до оперативної інформації є просто життєво необхідним. Для початку, дати їм можливість поїхати і знімати те, що відбувається на Херсонщині вище та нижче за течією від зруйнованої дамби. Це точно в інтересах України.  

А поки що відсутність єдиного офіційного майданчика для ЗМІ та недоступ журналістів до місця подій (бо для військових, які акредитують, це все business as usual) інтересам України відверто шкодять. Замість того, щоб допомогти журналістам, їм на шляху побудували дамбу.  

Ярина Ключковська, консультантка зі стратегічних комунікацій, Детектор Медіа