Машина пропаганди - як ЗМІ керують суспільством.

     Для кращого розуміння суті проблематики, яка зокрема досліджується нашим ГО "Західний інформаційний фронт" хочемо запропонувати читачам окремі тези, які кілька десятиліть тому було сформовані лауреатом Кіотської премії (аналог Нобелівської премії) відомим американським лінгвістом, філософом, політичним активістом та аналітиком Аврамом Ноамом Чомскі (Avram Noam Chomsky). В ряді своїх праць Чомскі досліджує діяльність «машини пропаганди», яка формує ту чи іншу громадську думку, створює потрібне для влади інформаційне поле і маніпулює за допомогою мас-медіа суспільством.

     Отож, вершиною системи пропаганди А.Чомскі, вважає взаємопов'язані між собою підприємницькі й урядові еліти, які абсолютно вільні від ілюзій, оскільки для того, щоб зберігати своє положення у світі вони повинні більш-менш виразно розуміти, як він влаштований. При цьому в переважній більшості прошарки еліти усвідомлюють необхідність насадження «необхідних ілюзій» поза своїм колом. Водночас окремі представники еліти деякою мірою схильні до того, щоб врешті-решт увірувати в те, що вони самі говорять.
Дещо нижчим рівнем дійових осіб в системі пропаганди вважаються журналісти і «світське духівництво», що в основному складається з представників академічних кіл та різних експертів. Характерно, що представники цих кіл достатньо часто досягають свого положення саме пропагуючи «правильні» погляди, тобто такі, які відповідають інтересам групи еліти, яка вище від них в ієрархії «машини пропаганди». Окремо слід відмітити, що більшість цих журналістів та експертів також схильні вірити в те, що самі пропагують.
Черговою сходинкою на шляху вниз в ієрархії пропагандистської системи є представники освіченого і політично активного середнього класу. Саме на них на думку А.Чомскі і найбільше впливають вищі групи в системі пропаганди. Оскільки ці активні верстви населення, не представляючи владу можуть активно «втемну» пропагувати та поширювати потрібну пропагандистську інформацію, при цьому віруючи в те, що ті чи інші погляди сформовані не навіюванням із зовні, а є результатом власної «глибокої розумової діяльності». 
Найнижчий рівень пропагандистської системи вважається обмеженим колом «політично неорганізованих нижчих класів», які водночас є абсолютно ідеальними інструментами для перенесення в практичну площину пропагандистських потреб найвищої ланки «машини пропаганди». Саме вони активно використовуються для реалізації видовищних заходів, які переслідують абсолютно різноманітні цілі, що тим не менш об’єднані єдиним задумом та кінцевим результатом.

     Надалі представляємо сформовані А. Чомскі десять основних та, саме головне, простих способів маніпуляції громадським суспільством, які активно використовуються не лише в новітніх реаліях гібридної війни РФ проти України.

1. Відволікання уваги

     Ключовим елементом соціального контролю є стратегія відволікання уваги від важливих суспільних проблем і змін, внесених політичними і економічними елітами, за допомогою методу безперервного накопичення відволікаючих і несуттєвих інформацій. Стратегія відволікання також необхідна, для запобігання появи інтересу громадськості до базових знань науки, економіки, психології, нейробіології і кібернетики. Суспільну думку слід відволікти від реальних соціальних проблем, її слід заповнити несуттєвими речами. Слід зробити все, щоб громадськість постійно була чимось зайнята, отримувала все нові і нові дані, і в суспільства не вистачало часу на осмислення реальних проблем. 

• Адже який росіянин не буде щасливий, що Європа ось-ось захлинеться в гріхопадінні і з дня на день збанкрутує та розпадеться на шматки від дії «потужних російських контрсанкцій», то навіщо звертати увагу на тотальну деградацію та виродження населення за межами російських мегаполісів.

2. Створити проблеми і запропонувати рішення

     Так званий метод «проблема-реакція-рішення». Створюється штучна проблемна «ситуація» з метою викликати потрібну реакцію суб’єктів, яким доведеться здійснювати певні профілактичні заходи. Для прикладу якщо поширити насильство або провести терористичні акти, то суспільство абсолютно спокійно відреагує на посилення правових норм і правил, що порушують або обмежують їх права та свободи. 

• Як тут не згадати цілий цикл вибухів в РФ та фільм «ФСБ взрывает Россию».

3. Поступове просування, тактика «малих кроків» 

     Для того що досягнути нібито недосяжний рівень змін слід застосовувати його поступово, крок за кроком, протягом кількох років. Зокрема принципово нові соціально-економічні умови поступово провести малими кроками: зменшення соціального захисту, приватизація, невпевненість у завтрашньому дні, масове безробіття, зменшення заробітної плати, «вимушене затягування пасків». 

• Проведення «вимушеного затягування пасків» без попередньої ідеологічної підготовки та попередніх етапів могли б викликати революцію, а так «Денег нет, но вы держитесь»…

4. Стратегія відкладення змін 

     Є черговим способом прийняття владою непопулярних рішень, щоб водночас представити їх як «болючі і необхідні», отримавши суспільне визнання для їх реалізації в майбутньому. Для будь-якого соціуму набагато легше прийняти майбутню жертву, ніж пожертвувати чимось вже зараз. Суспільству завжди притаманна наївна тенденція - «все буде добре», і що «все якось обійдеться та якось-то воно буде». Ця стратегія дає громадськості більше часу на звикання із потребою змін, і нівелює спротив під час їх безпосереднього проведення. 

• Для прикладу тезис про те, що «Минфин РФ предложил вдвое урезать повышение зарплат медикам в 2017 году, а Профильный комитет Госдумы поддержал ведомство» озвучений в ЗМІ РФ у грудні 2016 року, почав мусуватись в ЗМІ РФ ще на початку минулого року

5. Спілкуйтесь з громадськістю, як з маленькою дитиною 

     Велика частина контенту, що доводиться через ЗМІ до суспільства подається у наставницько-рекомендаційному тоні, який використовується для розмови з дітьми або психічно хворими особами. Спосіб впливу полягає у тому, що якщо ЗМІ подають громадськості інформацію як для дітей, із несформованим світоглядом, то шляхом навіювання, можна сформувати потрібну точку зору або досягнути некритичної реакції.

• менторський тон більшості російських пропагандистів та формат подання інформації не залишає поля для роздумів – для пересічного російського споживачам пропагандпродукту все «чітко та ясно», хто друг, а хто ворог, кого треба боятись, а кому довіряти. Навіть зміни в інформаційному навантаженні від «Трамп-красавчик поставит укропов на колени» до «Трамп обманул россиян» подаються так, щоб російський глядач відчував дитячу образу на «поганого американця» за те, що він нібито «не дотримався даних обіцянок».

6. Фокусуватись на емоціях, а не на реальному відображенні фактів 

     Використання емоційного аспекту є класичним методом розробленим для обходу раціонального аналізу і здорового глузду особистості. Крім того, використання емоційної мови відкриває двері в підсвідомість та дозволяє прищеплювати ідеї, бажання, страхи і тривоги, імпульси і провокує потрібну поведінку об'єкту впливу.

• тут особливо успішними є всі тренди із «розп’ятими хлопчиками», «зґвалтованими пенсіонерками» та іншими жахами новоросійських інформаційних каналів, які продукують шалену кількість саме емоційної, хоча і абсолютно позбавлено здорового глузду продукції.

7. Тримайте громадськість в невіданні і посередності

     Слід зробити суспільство таким, що буде не в змозі зрозуміти способи і методи їх контролю та поневолення. Слід створити таку систему освіти для нижчих та середніх класів, щоб вони взагалі не могли уявити собі ту прірву, що розділяє їх від вищих класів. 

• класичний приклад цього - масове залучення випускників шкіл на територіях підконтрольних терористичним угрупуванням ДНР/ЛНР до лав «ополчення». Вступ у ВНЗ фактично доступний тільки окремій касті дітей «посадовців», які за планом повинні стати спадкоємцями псевдоеліт.

8. Закріплення в суспільстві переконання, що це добре не виділятись 

     Слід створити систему, яка переконуватиме суспільство, що круто бути «простим пацаном» чи «мужиком», круто пити і курити, бути вульгарним і неосвіченим.

• не хочемо ображати всіх мешканців РФ та підконтрольних «псевдореспублік», але результати роботи «машини пропаганди» видно неозброєним оком. Кількість алко та наркозалежних в РФ та в рядах «ополченців» надзвичайно велика, культ вульгарності та неосвіченості став фактично новим трендом серед російської молоді.

9. Замінити намір бунту відчуттям провини

     Суспільство слід переконати у тому, що воно саме винне у їх невдачах, саме громадськість не доклала потрібних зусиль для економічного зростання та покращення життя. Таким чином, замість того, щоб повстати проти існуючої системи, слід змусити громадськість жити із почуттям девальвації достоїнства, відчуттям провини, яке призводить до депресії, яка унеможливить будь-які наміри до революційних змін. 

• надзвичайно чітко простежується цей тренд на російських каналах, які в постановочних інтерв’ю нібито із «пересічними громадянами» всіляко вихваляють владу, та водночас критикують російське суспільство, що не встигає за «широким поступом вперед російської держави», звинувачують всю громадськість в тому, що вона не хоче допомогти владі у змінах, а «відлежується на диванах, а потім дивується чому їй погано».

10. Взнати нових людей краще, ніж вони самі себе знають

     Технологічний прогрес породив зростаючий розрив між знаннями доступними для широких мас, та інформацією, що володіють елітні кола. Завдяки досягненням біології, нейробіології та психології, «пропагандистська система» володіє даними, що дозволяють керувати суспільством набагато краще, ніж це може зробити саме суспільство.

• ті самі люди, які в 2014 році на Донбасі мітингували «Хватить кормить Украину!» - «Путин введи войска!», зараз абсолютно спокійно тримають гасла, які закликають «київську хунту» припинити «блокадний геноцид». Освітній рівень та ідеологічна «накачка» повністю нівелюють будь-яке почуття логічності у кремлівських маріонеток.

     Коротко підсумовуючи викладене вище, слід визнати, що розуміння та повне осмислення цих способів маніпуляції суспільством за посередництвом ЗМІ повинно нарешті стати передумовою для відпрацювання відповідними українськими владними та експертними осередками певного «рецепту» протидії. Не слід обмежуватись лише констатацією дій та наслідків пропаганди, а натомість, зосередивши зусилля свідомого аналітично-експертного середовища, яке діє не в угоду окремим політичним партіям, а намагається допомогти Україні як державі, врешті-решт розпочати активну роботу на формуванням системної роботи на всіх «фронтах», результатом якої стане принаймні часткове нівелювання впливу російського агітпрому на території України та країн ЄС.