Люсьєна Винокурова випустила кліп на свою пісню-оберіг

Молода композиторка, піаністка та виконавиця Люсьєна Винокурова презентувала свою нову роботу - своєрідну молитву про воїнів Збройних Сил України. У ній авторка тексту та музики надихає на Перемогу і зміцнює віру захисників у їхній героїчній справі.

- Люсьєно, як народилася ідея цієї композиції?

- Її підказало саме життя. Мій багаторічний друг Антон із Херсонщини ще в дитинстві переїхав до Львова, одружився та виховував сина. Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення росіян він разом зі своїм братом і батьком пішов захищати Україну. Удома на нього залишилися чекати, окрім сина, вагітна дружина. Історія його родини, переживання за їхню долю викликали в мене емоційне хвилювання, яке вилилося у віршовані рядки та музику.

Як відомо, сила слова несе пророчість, то ж я вирішила закласти життєствердний зміст у пісню. На війні зараз сотні тисяч українців. І за кожного з них удома хвилюються, моляться та чекають їхнього повернення живими.

"Ти повернешся Героєм" - пісня-оберіг. "Ти повернешся живим, бо весь світ за тобою! Ти повернешся живим, повернешся Героєм!" Ці рядки – моя Молитва за всіх захисників Батьківщини.

- Композицію, окрім тебе, виконує хор. Чому ти вирішила залучити його?

- Як композиторці, мені до вподоби поєднувати академічну музику з течією неокласики та неоромантики. А звучання живих голосів завше створює неповторну музичну вібрацію і підсилює ефект величі твору.

Це вже не перша моя робота з хором. Перед цим я працювала з чоловічим колективом – муніципальним хором «Гомін». Тепер же запросила до співпраці мішаний – Галицький камерний хор «Євшан». Кожен його учасник проникнувся змістом пісні, адже чи не в кожного є знайомий чи родич, який зараз на захисті держави.

- Розкажи про технічну реалізацію композиції: запис, де відбувалися зйомки.

- Найскладнішим був момент запису на студії – його необхідно було зробити з одного дублю від початку та до кінця, щоби була повна синхронність з відеорядом. Дякую чудовій команді Cobryn Studia за реалізацію мого творчого задуму.

Знімальний процес складався із трьох етапів. Спочатку запис аудіо- та відеочастини з хором у студії.

Другу частину відео записали у церкві святого Андрія Первозваного. А от третій мав свої нюанси – хотілося відзняти реального воїна, який побував на фронті, а не запрошувати професійного актора.

За сприяння голови Галицького полку військово-цивільної спілки «Бойове братерство України» Володимира Волошина, вдалося знайти Героя кліпу. Це можна сказати, сталося випадково. По дорозі на місце зйомок, а ми обрали локацію під кордоном із Білоруссю, познайомилися з Ігорем – військовослужбовцем, який захищав Бахмут, а зараз перебуває на сторожі північного кордону. Наш режисер-оператор Андрій Кобрин, побачивши його образ, одразу сказав: «Ми маємо героя кліпу!» Щоправда, трохи часу та зусиль довелося докласти, щоби вмовити Ігоря погодитися на зйомку.

Також обумовили всі нюанси з командуванням, яке надало нам лише 40 хвилин на зйомки у відведеному місці.

Важливо наголосити, що Перемогу можна здобути не лише зброєю, але й мистецтвом і словом. Бо слово – теж зброя! Наш ворог, росія, вкладає шалені кошти в музику, фільми та загалом пропаганду. І цьому потрібно адекватно протистояти.

- У теперішній непростий час кожен допомагає у міру своїх можливостей . Знаємо, що окрім музичних проєктів ти береш участь у різноманітних благочинних заходах. Розкажи за це детальніше.

- Я організовувала благочинні заходи, концерти із 2014 року. Зокрема, допомагала дітям, які переїхали з окупованих територій на сході України. Згодом ця діяльність та, зокрема, освітні проекти для дітей, трансформувалися у ГО «Мистецький центр Люсьєни Винокурової» - багатогранну платформу розвитку української культури, освіти та мистецтва  для дітей, молоді, та дітей з інклюзією.

- Як ти опинилася у Львові, адже народилася та закінчувала школу у Донецькій області?

- Справді, я народилася та закінчила школу у Мирнограді Донецької області. То ж зі середини знаю, як працювала російська пропаганда, знищуючи українську мову, культуру й освіту. Наведу такий приклад зі своєї юності: 2006 року, коли Україна вже була 15 років як незалежною, я за наказом директора школи організовувала концерт до дня пабєди. І тоді лунали радянські російськомовні пісні. У той же приблизно час моя сім'я познайомилася зі священником Української греко-католицької церкви. Його тоді вважали, м'яко кажучи дивакуватим. Україномовний чоловік у російськомовному середовищі та ще й греко-католик у вотчині московського патріархату. Саме тоді я почула інший погляд на історію своєї країни, зокрема про Західну Україну та «бандерівців». Мій світогляд змінився після спілкування у християнському таборі на березі Азовського моря з дітьми з Івано-Франківщини. Виявилося, що вони такі ж діти, як і ми, діти зі Сходу. Хоча російська пропаганда стверджувала, що на Заході – усі вороги, нацисти та фашисти.

Уперше у Львів я потрапила 2008-го року як учасниця, а згодом і переможниця, конкурсу «Пісня серця», який організував Український католицький університет на базі Духовної семінарії.

Після того, як моя пісня під час гала-концерту в Оперному пролунала на весь зал, вирішила: житиму у Львові.

І через 2 роки вступила з найвищим балом на композиторський факультет. І жодного разу не пошкодувала.

Львів надихає на творчість, тому планую створювати якісну українську музику для підняття культурного рівня нашої держави.

P.S.

Колектив Західного інформаційного фронту та Білоруського інформаційного центру у Львові принагідно вітає Люсьєну Винокурову із Днем народження та бажає їй творчих ідей, їх втілення і нових проєктів, що надихають і наближають Перемогу України!

Від початку російського повномасшабного вторгнення Мистецький центр Люсьєни Винокурової став партнером ЗІФу. Люсьєна спробувала себе у новій професії, ставши позаштатною журналісткою ЗІФу,

Світлини зі сторінки Люсьєни Винокурової у FB