«Львіввугілля»: Падіння продовжується!?

Схоже, за минулий рік нарешті вдалося стабілізувати ситуацію на ДП «Львіввугілля». Однак попри все (у тому числі й заміну керівника) чимало «хронічних хвороб» цього держпідприємства нікуди не поділися. Чи вдасться їх вилікувати хоча б колись?

Зарплата: порціями і з затримками

Новорічні свята – традиційний час для… виплати зарплатних боргів, особливо на шахтах. Як видно з офіційних сторінок у соцмережах, на початку січня працівники «Львіввугілля» одержували гроші кількома порціями (десь по 20% від місячної платні) ще за листопад 2023 року. Кажуть, що це ще невелика затримка – раніше чекали й по кілька місяців.

У другій половині січня (коли продали новий об’єм вугілля) почали навіть виплачувати зарплату за грудень. Щоправда, знову невеличкими порціями (15-20%). Тож члени сімей гірників у соцмережах із сумом обговорювали, як затикатимуть першочергові дірки та повертатимуть борги.

Загалом, проблеми із виплатою зарплати працівникам ДП «Львіввугілля» спостерігались протягом усього минулого року. Ситуація сягнула піку влітку, коли втрутився офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Розпочалося все зі звернення голови регіонального об’єднання незалежної профспілки гірників України щодо часткової невиплати зарплати за березень 2023 року. А далі з’ясувалося, що перед 6 416-ма працівниками ДП є заборгованість ще й за січень, і за лютий. Причина банальна – «несвоєчасні розрахунки кінцевих споживачів за відвантажену вугільну продукцію». Цікаво, хто вибирає споживачів, які не платять…? Комерційний директор, який залишився від «старих схем часів Акімова»?

Офіс омбудсмена тоді звертався до Міненерго, і врешті питання зі зарплатою за перші три місяці 2023 року (а це, між іншим, 395,5 млн грн) закрили. Про це на сайті Уповноваженого відзвітували… на початку червня.

Загалом, минулого року довжелезних затримок із виплатами зарплати більше не було. Кошти надходять гірникам одразу після реалізації «чорного золота». Але це, зазвичай, якісь частини – по 15-20-25% від місячного фонду оплати праці.

Суттєву допомогу з виплати зарплати, як і в попередні роки, надавали за рахунок державної бюджетної програми «Реструктуризація вугільної галузі»: за нею ДП «Львіввугілля» отримало для виплати зарплат лише в 2023 році понад 373,9 млн грн.

Фінансування з бюджетної програми реструктуризації галузі (тис. грн)

Коштами цієї ж бюджетної програми, зокрема, закрили діру – близько третини зарплатного фонду за грудень, що дозволило наприкінці січня-2024 розрахуватися з гірниками за минулий рік. 

Не щастить із керівництвом?

Починаючи з 2010 року практично усі очільники ДП «Львівугілля» (за винятком Андрія Дяченка – він керував  з серпня 2016 до серпня 2017 р.) були у статусі в.о. І посаду гендиректора ДП вони обіймали півроку-рік (максимум два): за сім років поміняли вісім керівників. Чи могло це позитивно позначитись на роботі вугільного об’єднання – питання риторичне.

Найдовше – із серпня 2017 до 2023 р. – у статусі в.о. генерального директора ДП працював Олег Акімов. У цей період контроль над «Львіввугіллям» намагались встановити і люди з орбіти найбагатшого українця з донецьким корінням, і група товаришів, пов’язана з місцевим народним депутатом. Також була ідея повернути в компанію ексочільника часів утікача Януковича, але після збурення серед шахтарів від цього відмовились.

Якимсь дивом після низки скандалів «Львіввугілля» майже вдалося вивести з-під чиїхось крил. Але рівно рік тому з’явився висновок Західного офісу Держаудитслужби України щодо результатів ревізії на ДП за 2020-22 рр.

Держаудитори виявили витрати на 2,9 млрд грн. Зокрема, від продажу вугілля нижче собівартості підприємство недоотримало додаткових 1,67 млрд. Невчасні розрахунки за вугілля утворили дебіторську заборгованість на 131 млн грн (це не дозволило вчасно виплачувати зарплату). А така «дрібниця» як невчасна сплата єдиного внеску призвела до штрафу 800 тис. грн.

Врешті Олега Акімова торік таки звільнили, а на його місце – знову ж у статусі т.в.о. – прийшов Вадим Крась, який до того очолював шахту «Червоноградська» (входить до складу «Львівугілля»).

Як людина, яка працювала на різних посадах у ДП ще з 1999 року, Крась, схоже, непогано орієнтується у проблемах і слабких місцях підприємства. Але вирішити системні проблеми галузі в масштабах одного держпідприємства не видається можливим.

Нижчий план – легше виконувати

У 2020-22 роках «Львівугілля» плану із видобутку не виконувало. І ось нарешті за підсумками 2023 року при планових 772 тис. тонн підприємство спромоглося видобути 816 тис. т. (106%). Це, звісно, дуже непоганий результат.

Динаміка видобутку вугілля за 2019-2023 рр., тис. тонн

Однак слід зауважити, що у 2022 році копальні ДП видобули 818 тис. т., а роком раніше – взагалі 1 млн 173 тис. тонн вугілля. Тож попри номінальне виконання плану загальний видобуток вугілля копальнями, що входять до складу ДП, постійно знижується.

Водночас скорочується і чисельність працівників: якщо на кінець 2019 року на «Львівугіллі» їх налічувалося 7 737, то наприкінці 2023 року – вже 6 116. А загалом їх може ще поменшати, у тому числі через війну.

Від початку нового року актуалізувалося питання мобілізації: за інформацією Профспілки працівників вугільної промисловості, у перших числах січня місцеві ТЦК – Червоноградський і Сокальський – провели призов працівників «Львіввугілля», у яких є бронювання. Профспілка миттєво відреагувала на дії ТЦК та звернулась до прем’єра, міністрів оборони, економіки та енергетики, обласної та місцевої влади щодо невиконання відповідних актів та приписів, які стосуються заброньованих працівників.

Вже зараз через укомплектованість підземних працівників на рівні 70-80% від необхідної деякі шахти перейшли на тризмінний режим роботи (стандартно працювали у чотири). Тож у зверненні, зокрема, було наголошено на вірогідності повної зупинки ДП «Львіввугілля як об’єкта критичної інфраструктури саме через брак персоналу.

Туманне майбутнє

Попри те, що вугільна галузь для української економіки (особливо у нинішній воєнний час) має надзвичайно важливе значення, загалом справи на копальнях «Львіввугілля» не надто веселі.

Як уже зазначалося, видобуток в абсолютних цифрах скорочується, чисельність працівників копалень зменшується. Поступово виводять з експлуатації найбільш неефективні та випрацьовані шахти.

Так, наприкінці лютого 2022 року Кабмін схвалив пропозицію Міненерго щодо ліквідації виснаженої шахти «Великомостівська», що входить до складу «Львіввугілля». І вже з листопада того ж року копальня припинила видобуток вугілля та розпочала процес закриття (таким чином, у складі ДП нині працює 5 шахт).

У серпні 2023 року виконком Червоноградської міськради провів відкритий тендер на розробку детального плану території (ДПТ) в районі ВП «Великомостівська». Цю чималу територію, на якій розташована копальня, планують інтегрувати у міське середовище Червонограда. Адже саме тут втілюють пілотний проєкт програми «Підтримка структурних змін у вугільних регіонах України» за сприяння Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ.

Ну й оскільки тут напрацьовують «План дій зі справедливої трансформації Червоноградського вугільного мікрорегіону Львівщини до 2030 року», логічно припустити, що досвід закриття «Великомостівської», а також подальше використання її території, будівель та вирішення супутніх соціальних питань стануть прикладом для майбутнього виведення з експлуатації й інших виснажених шахт Львівсько-Волинського вугільного басейну.

«Сподіваюся, що за рахунок проєкту GIZ профінансують фізичне закриття шахти «Львіввугілля» та створять нові робочі місця. Також коштом проєкту ми повинні розв'язати екологічні питання роботи шахт та мінімізувати екологічні ризики. Нам важливо, щоб здобутий досвід на Львівщині був надалі використаний на територіях, які деокупують», - наголосив заступник з питань європейської інтеграції міністра енергетики України Ярослав Демченков.

Згідно з попередніми домовленостями, у Червонограді планують створити інноваційний технопарк, площею майже 90 га.

Щоправда, один із проєктів, який планували створити тут ще у 2022 році – «ІнПарк Червоноград» (збиралися будувати промислові приміщення для виробничих компаній) – схоже, уже «здувся». Навіть хостинг його сайту в мережі інтернет припинився, залишились лише рештки сторінок у соцмережах.

Дуже хочеться сподіватись, що така ж доля з часом не спіткає й інші потенційні проєкти, які можуть бути втілені на базі копалень ДП «Львіввугілля». Адже враховуючи, що розробку Львівсько-Волинського басейну починали ще у 50-х роках минулого століття, а вугільні пласти вже давно не є такими потужними, як на початках, протягом наступних 15 років більшість місцевих копалень збираються виводити з експлуатації. Тож варто це робити максимально акуратно та безболісно для усього регіону. Але й вугілля державі в період війни потрібне, і якомога більше, адже генерація електроенергії зараз відбувається більш як на 30% саме вугільними ТЕС. Висновки напрошуються самі: треба шукати шляхи збільшення видобутку, а це не можливо без зміни керівництва та залучення інвестицій в розширення видобутку за рахунок розвіданих запасів, яких достатньо для забезпечення критичного споживання воєнного часу.