Лукашенко, Путін та Пригожин. Навіяно діалогами з колегами

Навіщо Лукашенкові потрібен Пригожин? Адже той пішов проти царя. Лукашенкові потрібен той, хто:

1. Може піти проти царя (російського), але не має у Білорусі власних військ.

2. «Володіє частиною Африки». Зокрема, має власний геологорозвідувальний і гірничодобувний бізнес із золота, вольфраму, титану й урану.

3. Може дати «дах безпеки» витівкам самого Лукашенка на торгівлі зброєю, розвідці рідкісноземельних елементів і видобутку золота й алмазів.

4. Має в Африці «силовий ресурс», який (як посередник) Лукашенко може запропонувати китайцям у зонах нестабільності.

І, нарешті, дуже важливо – той, хто зумів створити ефективну інформаційну машину в нових медіа. Яка служила для російських ІО (інформаційних операцій, - ред.) та для обробки своїх громадян. А також для дискредитації та демонізації політичних опонентів. На тлі провалу білоруської пропаганди такі таланти потрібні.

Так, Пригожин – це не лише ПВК. Точніше, не так ПВК, скільки все перераховане вище. А Африка? Дивіться пости нижче. Ядро ПВК «Вагнер» розташоване саме в Африці. І це щонайменше 20 тисяч бійців, окрім підготовлених ними загонів із місцевих. І це ядро не виїжджало ні в Україну, ні в РФ. Що свідчить про певну впевненість Пригожина в договірняку (і ця впевненість спрацювала не так, як той сподівався).

Що стосується ПВК «Вагнер», то, ймовірно, структура буде поступово ділитися на дві.

1. Так звана «фронтова» чи «антиукраїнська». Тут командиром може стати Мізинцев (колишній заступник міністра оборони з матеріально-технічного забезпечення). Або хтось інший – офіцерів із ГУ ГШ вони набрали багато.

2. «Африканський Вагнер». А ось тут Пригожин триматиметься до кінця. Це його бійці. І це його бізнес. А так само, поки держкорпорації не розгорнули свої ПВК він «тримає за одне місце» Роснефть, Газпром і навіть партнерів Чемезова – всі вони мають там бізнес. До речі, потриматися за те саме місце переліченим вище товаришам (та їхнім групам) не проти і Лукашенко.

То чи виграв Лукашенко? Тактично так. Відразу з декількох причин.

1. Він показав свою «потрібність» Путіну та фактично наблизився до ядра оточення кремлівського царя.

2. Він, за рахунок розрулювання ситуації отримав можливість домогтися неучасті РФ у виборах 2023-24 (на початку 2024 року вибори до місцевих рад і парламенту). Тобто відтермінування з розгортанням проросійського політичного проекту, яким курують з Москви.

Стратегічно (чи навіть у середньотерміновій перспективі) він програв. І ось причини:

1. Путін не забуває принижень і намагається позбавитися «залежності» або «боргу послугою» комусь специфічними методами. Наприклад, створюючи великі проблеми «кредитору», вирішення яких (а це легко – сам створив) перевертає схему і вже Путіну «винні». Питання слушної нагоди.

2. Будь-які майбутні конфлікти Пригожина з вежами Кремля (а тут навіть забудемо фронт – візьмемо Африку) автоматично означатимуть приліт по Лукашенкові, оскільки той «опікун» кухаря Путіна

3. Зашквар із опікою над Пригожиним ускладнює можливості гри Лукашенка на стабілізацію відносин із Заходом. Тут важлива й особистість власника «окрестру» (зокрема, військові злочини) та додаткова демонстрація зв'язки з Путіним.

Тому для Лукашенка вийшов уже традиційний на даному відрізку його політичної кар'єри формат – тактично «переміг», але стратегічно заганяє себе в одне місце, що погано пахне.

Ігар Тышкевіч (Український інститут майбутнього), ТГ-канал