Інтерв’ю Залужного для The Washington Post. Ключове

Загалом, якщо узагальнювати, то командувач Збройними Силами України генерал Валерій Залужний каже: 1. Нам треба ще більше зброї. 2. Страхи Заходу щодо ескалації нас обмежують і несуть додаткові втрати. 3. Після війни доведеться дуже багато працювати.

Залужний дуже крутий. Що тут додати. Тепер по тезах.

Про перебіг війни:

1. Про контрнаступ – щоби все було швидко і красиво, в України мають бути крилаті ракети, літаки та мінімум стільки же снарядів на день, як і в росіян. Чим більше Україна зможе стріляти, тим менше вона зазнає втрат. Залужний різко критикує своїх колег, які стверджували, що Києву не потрібні F-16, бо самі вони би ніколи не розпочали таку масштабну операцію без переваги у повітрі. 

2. Про атаки території РФ – Західні союзники все ще бояться ескалації з боку Росії. «Це наша проблема, і нам вирішувати, як вбити цього ворога. На його території можна і потрібно вбивати на війні. Якщо наші партнери бояться використовувати свою зброю, ми вбиватимемо своєю. Але лише стільки, скільки необхідно».

3. Про Крим. Якщо відкинути приємний пафос, сказано наступне: будуть сили та засоби – буде і Крим. І тоді ЗСУ та Залужного ніщо не зупинить. Навіть побоювання союзників, що Крим – це і є СПРАВЖНЯ ЧЕРВОНА ЛІНІЯ ПУТІНА (від себе – ні, немає в нього червоних ліній, окрім збереження влади та життя). 

4. Про Герасимова. Залужний усе ще поважає доктрину свого супротивника. «Він ворог – ворог дуже розумний, - сказав Залужний. – Розумний і тому хитрий. Він ще сильний. Тому ми повинні поважати його».

Боротьба з радянщиною в армії: 

1. Серед перших справ, які він зробив, був ремонт свого кабінету (від себе – БОЖЕ, ЯК ЦЕ ЖИТТЄВО). Кожен раз, відвідуючи там попередніх командирів, він згадував, що дратує в радянщині найбільше - «те, що будь-який командир, який займав його посаду, був фактично феодалом над своїми підлеглими». Це точно відображає те, що він хотів змінити в українській армії.

2. Про стиль управління. Замість того, щоби керувати залізною рукою, Залужний сказав, що він часто запитує порад як у інших генералів, так і у бійців на передовій, які часто можуть напряму зв’язатися із Залужним через соцмережі (від себе – і деяким з них потім тисне корона). 

3. Спробу Залужного змінити культуру можна побачити й на полі бою. Роки навчання зробили українські сили спритнішими за російські. Командири нижчого рівня на місцях часто відчувають себе уповноваженими швидко приймати рішення, а не погоджувати кожний крок, як в СРСР і РФ.

4. Відмова від радянської спадщини в ЗСУ далека від завершення. 

Резніков про Залужного. Цей шматок мені дуже сподобався. 24.02.22 міністр прибув до Залужного та побачив, що генерал стоїть над великими картами та відповідає на численні дзвінки. Залужний отримував інформацію з поля бою, а потім відповідав різкими наказами. Але й щоразу додавав невелику пестливість, називаючи підлеглого «красунчик» або кажучи «молодець». «Це людяність, - сказав Резніков. – Хлопець у генеральській формі, але його людяність робить його особливим».

Про скорботу

 Кожен ранок генерал розпочинає з того, що дізнається, скільки солдатів загинуло чи поранено під час виконання його наказів напередодні. Залужний сказав, що відкладає горе на потім. Зараз траур відволік би його від важливої роботи. 

За 7 місяців до 24.02.2022 Залужний думав про перехід до цивільного життя. Коли Президент Зеленський подзвонив і запропонував Залужному очолити ЗСУ, той швидко відмовився від ідеї піти у відставку.

Про те, що буде після війни

1. Обмеження західних країн щодо дій на території Росії спонукали Залужного більше думати про майбутнє – поза цією війною – як зробити країну настільки сильною, щоби ніхто не наважився на неї знову напасти. Досягнути цього означає виробляти зброю для захисту, а не покладатися на її забезпечення іншими.

2. «Перемога буде тоді, коли у нас буде армія, яка гарантуватиме безпеку дітей, які зараз їздять у колясках, щоби вони росли, знаючи, що такого більше не повториться. І це колосальний обсяг роботи. Треба рпозочинати зараз».

Юрій Богданов, ТГ-канал