ГО «Захист держави» та «Нескорені» вшанували пам'ять Романа Шухевича

5 березня 1950 року в бою з підрозділами радянських органів безпеки загинув Роман Шухевич, головний командир УПА, генерал-хорунжий, національний Герой України, який присвятив своє життя боротьбі за незалежність рідної землі.

З нагоди 75-річчя з дня вбивства Романа Шухевича на околиці Львова в Білогорщі відбулися пам’ятні заходи. Вони пройшли біля пам`ятника Романові Шухевичу і поряд  із зруйнованим Музеєм генерал-хорунжого УПА: 1 січня 2024 року у музей влучила російська ракета, що стало ще однією цинічною спробою росіян знищити нашу пам`ять і зламати наш дух.        

В урочистостях взяли участь ветерани і волонтер. Зокрема,  представники громадських організацій «Захист держави» та «Нескорені». «Головний командир Української Повстанської Армії «Тарас Чупринка» Роман Шухевич – це легендарна постать, символ нашої незламної волі та боротьби за незалежність нашої держави», – зазначив у коментарі Олександр Лабецький, голова ГО «Нескорені».

«І нині, через 75 років після загибелі Романа Шухевича, ми продовжуємо його справу. Сьогодні, як і тоді, нам доводиться захищати свою землю від ворога, який не хоче бачити Україну сильною і незалежною державою», – додав він.

«Ми маємо пам`ятати, що життя і подвиг Романа Шухевича – це не просто частина історії. Це наше сьогодення і майбутнє. Це той шлях, який ми обрали, коли стали на захист нашої держави. І ще. Роман Шухевич не піддався на компроміси, він не здався ворогу, і ми маємо намагатись бути гідними його памяті – не відступати, не здаватися, не дозволити чужим силам вирішувати нашу долю, – наголосив Юрій Брянчик, координатор ветеранського крила ГО «Нескорені».

Додамо, що 12 жовтня 2007 року указом Президента України В. Ющенка «за визначний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу і незалежність України та з нагоди 100-річчя від дня народження та 65-ї річниці створення Української повстанської армії» Роман Шухевич посмертно нагороджений званням Героя України.  «Після приходу до влади проросійського Президента Януковича, 21 квітня 2010 р. Донецький апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляцію і визнав незаконним цей указ. І досі звання Герой  України не повернуто ні головному  командирові УПА Роману Шухевичу, ні провідникові українських націоналістів Степану Бандері.

Ранні роки та шлях до боротьби

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові. Сім'я Шухевичів була патріотичною, і з самого дитинства Роман відчував глибокий зв'язок з Україною та її історією. Вже в молодому віці він приєднався до скаутської організації "Пласт", що стало першим кроком у його світоглядному становленні. Пізніше Роман продовжив свою освіту у Львівському університеті, однак вже в цей час почав активно брати участь у боротьбі за незалежність України.

У 1929 році Шухевич вступив до ОУН (Організація українських націоналістів), де в короткому часі  зарекомендував себе як відданий патріот і лідер. Він активно боровся за визволення України від польської, а згодом і радянської окупації. Його діяльність стала однією з важливих складових боротьби за національну ідентичність і незалежність.

Визвольна боротьба та командування УПА

У період Другої світової війни Шухевич продовжував боротьбу в складі Української повстанської армії (УПА), яка стала головною силою, що протистояла радянській владі на території Західної України. З 1943 року Роман Шухевич обіймав посаду Головного командира УПА і став однією з ключових фігур у боротьбі з радянським режимом.

Роман Шухевич мав такі псевдо - «Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка».

Під його керівництвом УПА продовжувала вести партизанську війну, здійснюючи численні операції проти радянських військ і спецслужб. Роман Шухевич проявив неабияку відвагу і військову майстерність, ставши символом героїзму та відданості своїй справі. Він був не тільки талановитим стратегом, але й моральним лідером, здатним надихати своїх бійців на подвиг.

Головний Командир УПА Р. Шухевич видав 3 вересня 1949 р. наказ 4.2, згідно з яким усі підвідділи і штаби УПА тимчасово припиняли свою діяльність як бойові одиниці й органи управління. Від цього часу основний тягар боротьби з тоталітарним режимом покладався на підпілля ОУН, до якого увійшли військовики УПА, а бойові акції поступово відходили на другий план.

Епізод з Іриною Райхенберг

З вересня 1942 по лютий 1943 дружина головного командира УПА Романа Шухевича Наталія переховувала у своєму будинку від переслідування нацистами сусідську єврейську дівчинку Ірину Райхенберг (в іншій транскрипції Райсинберг, Райтенберг), якій на той час було 7 років^.

У спогадах Юрій, син Романа Шухевича, згадує події вересня 1942 року у Львові — вулицю, що тоді мала польську назву Королеви Ядвіги і на якій була синагога; власники крамниці з тканинами, родина Райхенберг (імовірно, імена подружжя — Вольф та Ружа) жили неподалік; їх старшу доньку Ірму німецькі солдати у 42-му застрелили на вулиці, тому молодша Ірина, на прохання її матері, почала жити в сім'ї Шухевичів.

Роман Шухевич, використовуючи свої можливості, допоміг із виготовленням для дівчинки нових документів на ім'я українки Ірини Василівни Рижко.

У 1956 році Ірина надіслала настоятельниці монастиря лист зі своєю фотографією. Врятована жінка мешкала в Україні, була одружена та взяла прізвище чоловіка, померла 2007 року в Києві у віці 72 років. 

Останній бій

5 березня 1950 року, під час облави, що була організована радянськими органами безпеки на чолі з МДБ (Міністерство державної безпеки СРСР), Роман Шухевич потрапив в оточення. Він не здався в полон, а загинув у бою. Його смерть стала трагічною, але водночас і героїчною сторінкою в історії української боротьби за незалежність.

Роман Шухевич залишив по собі навіки слід в українській історії, адже він був не лише командиром, а й символом нескореності. Його життя було сповнене боротьбою, прагненням до свободи і вірою в те, що Україна здобуде свою незалежність.

Вічна пам'ять!

Пам'ять про Шухевича живе в серцях людей, особливо в поколінні, яке бачить в ньому символ непохитної віри в свою країну та її майбутнє. Героїчний шлях Романа Шухевича — це не просто історія боротьби за політичну незалежність, але й урок незламності духу і гідності.

Роман Шухевич став одним із героїв, чиє ім'я не зітреться з часом. Його життя і смерть нагадують нам про те, як важливо боротися за свою землю, свою свободу та свою гідність навіть у найтемніші часи.

(Використано матеріали Вікіпедії)