«Dark Woke» – нова політична програма Демпартії, або Та пішли ви всі до Байдена

Американське ліворадикальне видання «The New York Times» написало про нову політичну програму американських ліваків-демократів, яку ці політичні інтригани пропонують на противагу Республіканській партії. Суть програми коротка і гучна, наче ляск ковбойського батога.

На всі питання республіканців «а ви, демократи, що пропонуєте?», демократи відповідають негритянською добірною лайкою, яку називають «Dark Woke» – субкультурою темного (негритянського) пробудження. Навіть уже й ошелешена «The New York Times» намагається благопристойними словами пояснити всьому світові суть дегенеративної тенденції «Dark Woke» – темного вокізму.

Джек Кросбі, автор публікації «What Is ‘Dark Woke’?», в преамбулі до статті коротко зазначив, що пропонована демократична тенденція «темного пробудження» є випробуванням нової лівацької політичної платформи, яку взялось поширювати молоде ліве покоління на чолі із бруклінською вульгарною офіціанткою, а нині конгресменкою Александрією Окасіо-Кортес.  Ця платформа є  провокаційна і гостра, а ще вона небезпечно балансує на межі загально прийнятої пристойності, ризикуючи стати надто образливою і неприйнятною серед більшості цивілізованого американського суспільства.

Джек Кросбі пригадав, як наприкінці літа 2024 року, коли з демократичного передвиборчого політичного подіуму брутально виштовхали пенсіонера Джо Байдена, коли без внутрішньопартійних виборів на його місце призначили Камалу Харріс, яка на кожне серйозне передвиборче питання відповідала сміхом, що нагадував сміх гієни, демократи почали влаштовувати веселі політичні шоу. Своїми карнавалами вони намагались переконати американське суспільство, що із постійно гигикаючою Камалою американська прийдешність буде заможною, веселою і безтурботною.

І лише Барак Обама, будучи відчайдушним голосом у демократичній політичній пустелі, намагався докричатись до виборців, що Камала прекрасна у ліжку, але безглузда і безуспішна в політиці. Аж врешті пристаркувата демократка Ненсі Пелосі, яку в Конгресі називають головною відьмою США, врешті закрила Обамі рот.

Цей гарний період вже минув, бідкається Джек Кросбі. Від часу повернення Дональда Трампа у Білий Дім серед молоді почала домінувати  культура чоловічої енергії та незламності, яка допомогла Трампові знову потрапити в Овальний кабінет. На цей політичний республіканський тренд лівацька молодь зуміла відповісти лише брутальною лайкою. У такий спосіб агресивні ліво-ліберали намагаються повернути свої позиції методом «бойової партійної риторики», яка спрямована на  повернення розчарованих виборців до лав демократів. Це войовнича тенденція полягає у тому, щоби вийти за межі політкоректності, яку демократи ніколи особливо не шанували.

«Темне пробудження» з'явилось у дні президентства Барака Обами. Поза офіційними межами Демократичної партії «ліві брудні мішки» (термін для когорти лівих провокаторів, які відмовились від цивілізованої політики), надихали продажні лівацькі медіа на нестримне висміювання цивілізованих політичних сил, консерваторів зокрема.

Отже, повторимо: американські ліваки – тобто збірна політична «солянка» американських леніністів, неомарксистів, неокомуністів, трансгендерів, інших лівацьких течій – які мімікрують під демократів минулого століття, винайшли новий спосіб взаємодії зі своїм електоратом в умовах, коли позитивного порядку денного у цьому політичному збіговиську вже не залишилось. Із відчаю вони й почали застосувати морально потворну технологію «dark woke» – «темний воукізм». Суть технології по-бидлячому проста: замість політичних пропозицій та економічних ідей кандидати від Демпартії та партійні активісти почали активно застосовувати ненормативну лексику у своїх передвиборчих відео та публічних виступах, не соромлячись висловів на кшталт «fuck», «ass» та інших.

Така поведінка – це не просто спроба епатувати американську публіку. Це усвідомлена стратегія, спрямована на те, щоби приховати глибоку кризу ідей у демократів на тлі активного політико-економічного порядку денного президента Дональда Трампа та Республіканської партії. Оскільки запропонувати виборцям реальну альтернативу демократи не можуть, їм лише залишається провокувати республіканців та їхніх прихильників ненормативною лексикою, втягуючи опонентів у сварки без сенсу.

На цьому тлі демократи паралельно знову почали застосовувати стару тактику – погрози новим імпічментом Трампові. Уже тепер на старті виборчої кампанії 2026 року проглядається, що головна тема передвиборчої агітації Демпартії – це вже десята обіцянка ініціювати ще одну спробу імпічменту президентові США.

Попередня історія показує, що шанси на успіх демократів невеликі: для реального імпічменту в Сенаті потрібна більшість у дві третини сенаторських голосів, що практично неможливо. Але демократам ідеться не про реальний імпічмент, а про створення медійного галасу і мобілізацію протестного антитрампівського електорату.

Щоправда, залишається невирішених ряд важливих питаннь: за що саме ці байдануті мають намір оголошувати імпічмент? За депортацію нелегалів? За чистку бюрократії? За зменшення заробітної платні демократичним бюрократам від щорічних двох мільйонів до адекватної величини? За стремління запровадити мир в усьому світі? Єдиної відповіді у демократів нема.

На тлі такої політичної невизначеності рейтинги демократів стали реально малоперспективними: згідно з останніми опитуваннями 69% або 72% (залежно хто проводить опитування) американців вважають Демпартію відірваною від реальності. Втім, у таборі республіканців теж є певні труднощі: рейтинг Дональда Трампа під впливом гучного крику байданутих опонентів за перші сто днів знизився із 50% до 42%.

Однак, на відміну від демократів, у республіканців є чітка політична програма дій, а не лише неадекватний потік ненормативної лексики. Схоже, що демократи насправді вірять, що проблеми країни можна вирішити неконтрольованим застосуванням лайки на публіці. Проте американський виборець навряд чи сьогодні вже настільки наївний: час політичних шоу залишився позаду, настав час реальних рішень і дій.

Ярослав Левків

Фото - Віслюк - політичний тотем Демократичної партії США / з відкритих джерел