Чому головні експерти нашого YouTube – росіяни?

Найпростіше було би говорити про колоніальний спадок, який ми досі не пережили. Але це найпримітивніше пояснення, яким, за бажання, можна взагалі пояснити абсолютно все.

Ми всі вхопилися в те, що це саме росіяни, але якщо подивитися на цю історію трохи ширше, то ми взагалі схильні довіряти іноземцям більше, ніж самим собі. Класичний приклад останнього року – Інститут вивчення війни, який у 8-ми випадках із 10-ти (в політичних питаннях того, що відбувається в Росії) несе просто банальну дурню. Але кожен день ми пережовуємо цю жуйку в усіх наших ефірах. У той же час, наших аналітиків, які швидше за іноземців і, що не менш важливо, якісніше за іноземців аналізують ситуацію на фронті та в Росії, ми просимо проаналізувати ту дурницю, яку написав цей Інститут.

Знову, можемо згадати Шевченкове «Німець скаже ви моголи…», але все це констатація, а не причина. Мені здається, що поворотною точкою нинішнього підлабузництва до іноземної точки зору стала Помаранчева революція. Мало хто зараз задумується над тим, що саме тоді, в момент піку нашого демократичного спротиву, ми самі заклали страшну міну. І міна ця називається невміння вирішити внутрішній конфлікт власними силами. Тоді ми всі раділи, що Солана з Квасневським «розрулили» все, але насправді ми в той момент зробили страшний крок до того, щоби потім усі, найдрібніші конфлікти вирішувати через апеляцію до зовнішніх сил.

Коли фейгіни перестануть бути головними глашатаями нашого інформпростору? Та тільки тоді, коли ми почнемо вирішувати наші внутрішні проблеми самі, не залучаючи в арбітри послів чи премʼєрів інших держав. Я ще раз підкреслюю: наші внутрішні конфлікти і тут мова не про війну.

Субʼєктність розпочинається з того, чи вмієш ти всередині країни вийти на компроміс, який стане вигідним для держави. Але набагато простіше відразу ж розпочати говорити, що всі навколо ідіоти, замість того, щоби спробувати вийти на компроміс і стати нарешті субʼєктом. Чому 24.02.22 ми стали субʼєктом? Бо ми вийшли на консенсус усередині та єдиним фронтом сказали всім нашим союзникам: воювати краще, ніж здатися, хоча вони вимагали тоді здатися. Те саме треба робити і в інших випадках. Як показало 24.02 – це не так і складно.

Вадим Денисенко, сторінка у FB