Білоруський поворот у політиці США

Після багатьох років спроб США ізолювати найближчого союзника росії зустріч із президентом Білорусі вказує на покращення відносин, породжуючи надії на послаблення його репресій і його обіймів з москвою.

Високопоставлений американський дипломат тихо прослизнув до Білорусі – поліцейської держави, якою керує сильна людина, яку десятиліттями зневажали на Заході – подорожуючи на машині через кордон на зустріч із президентом Олександром Лукашенком і керівником його апарату безпеки КДБ.

Це була перша зустріч Лукашенка з високопоставленим чиновником Держдепу за п'ять років і початок того, що могло б стати вкрай значущим розморожуванням заморожених відносин між Сполученими Штатами та найближчим союзником росії.

Американський візит до Мінська відбувся в середу – лише через день після тривалої телефонної розмови президента Трампа з ліліпутіним. Обидві події сигналізували про відхід Вашингтона від багаторічної політики ізоляції лідерів у немилості на Заході через їхню репресивну політику та війну в Україні.

Після переговорів з Лукашенком Крістофер У. Сміт, заступник помічника держсекретаря США разом із двома іншими американськими чиновниками поїхали в село поблизу кордону з Литвою. Там з люб’язності білоруського КДБ троє ув’язнених – американець і двоє білоруських політв’язнів – чекали, коли їх заберуть.

Коли настала темрява, американці та звільнені в'язні повернулися через кордон до Вільнюса, столиці Литви. Виступаючи біля посольства США там у середу ввечері, пан Сміт привітав успішне завершення того, що він назвав «спеціальною операцією», описавши звільнення в’язнів як «велику перемогу та відповідь на план президента Трампа «Мир через силу».

Наступним кроком, як сказав пан Сміт на зустрічі західних дипломатів у четвер у Вільнюсі, може бути велика угода, за якою пан Лукашенко звільнить низку політичних в’язнів, у тому числі відомих. У свою чергу Сполучені Штати послаблять санкції щодо білоруських банків і експорту калію, основного інгредієнта добрив, головним виробником яких є Білорусь.

Люди, які передали розповідь пана Сміта про його переговори в Мінську, говорили на умовах анонімності, щоб обговорити конфіденційну зустріч. Сам пан Сміт публічно не розкривав, з ким саме він зустрічався і що обговорював, а Держдепартамент не відповів на запитання щодо цих деталей.

Білорусь, яка зазвичай радіє будь-яким ознакам того, що вона виходить із ізоляції, також здебільшого мовчала. Хоча ведучий державного телебачення Ігор Тур вніс нотку таємничості, припустивши, що містер Сміт не був справжнім лідером американської делегації, а в ній також брав участь більш високопоставлений чиновник.

Франак Вячорка, керівник апарату лідера опозиції у вигнанні Світлани Тіхановської , яка давно закликає до посилення санкцій, сказав: «Ми дуже вдячні президенту Трампу за те, що йому вдалося просунути справу вперед». Але, додав він, пом'якшити санкції потрібно лише тоді, коли «Лукашенко припинить репресії та нові арешти» і «звільнить усіх політв'язнів, у тому числі перших осіб».

Правозахисна група «Вясна», яка веде підрахунок політичних в’язнів у Білорусі, цього тижня назвала їхню кількість - 1226. За останні місяці Лукашенко звільнив понад 200 із них (у тому числі двох американців) після того, як Дональд Трамп вступив на посаду. Але опозиційні активісти кажуть, що за той самий період було заарештовано ще більше людей.

Тетяна Хоміч, сестра однієї з найвідоміших політичних в'язнів Білорусі Марії Колеснікової , привітала американський контакт з Лукашенком. «Попередня стратегія тиску не змогла звільнити політв’язнів, припинити репресії чи змінити поведінку режиму», – сказала вона.

Уже згаданий містер Сміт керував політикою щодо Білорусі під час правління адміністрації Байдена, і минулого року розпочав попередні дискусії з союзниками США щодо послаблення санкцій. Але до цього тижня він ніколи не їздив до Мінська, щоб зустрітися з Лукашенком.

Цей «прямий дипломатичний підхід міг би дати конкретні результати, включаючи звільнення окремих ув’язнених або навіть ширшу амністію», – сказала пані Хоміч, водночас послаблюючи залежність Білорусі від росії та «зберігаючи певні важелі впливу для США та ЄС».

Очолюване Америкою прагнення ізолювати та збанкрутувати Лукашенка під час адміністрації Байдена призвело до низки покарань Заходу. Санкції проти калію перерізали важливий економічний шлях для білоруського правителя, але дали надприбуток росії, ще одному великому виробнику, оскільки світові ціни підскочили. Частина білоруського калію продовжувала потрапляти на світові ринки через рф, а не попереднім, дешевшим шляхом через Литву.

Артем Шрайбман, політичний аналітик, який втік з Білорусі після жорстокого придушення протестів у 2020 році, сказав, що санкції Заходу мало вплинули через широку підтримку Лукашенка росією. Але звільнення в’язнів в обмін на послаблення санкцій, за його словами, «означатиме, що їх нарешті використали з певним ефектом».

«Це, безумовно, було б позитивним кроком для самих ув’язнених, їхніх сімей – і, можливо, для вирішення більш широких проблем у відносинах між Білоруссю та Заходом», - сказав пан Шрайбман, іноземний науковець Євразійського центру Карнегі росії.

Питання – як поводитися з Лукашенком, десятиліттями турбує західних політиків. Майстер лавірування між Сходом і Заходом, він прийшов до влади в 1994 році і переміг на семи щоразу більш сумнівних виборах поспіль. Востаннє – у січні ц.р., коли він нібито отримав 87 відсотків голосів (це його найвище «досягнення»).

У 2005 році тодішній держсекретар США Кондоліза Райс засудила Білорусь як «останню справжню диктатуру в серці Європи», хоча це було до того, як ліліпутін консолідував свій авторитарний контроль над росією.

Розчаровані довголіттям Лукашенка, якому зараз 70, його опоненти у вигнанні, як і опоненти ліліпутіна, часто шукали розради в чутках про те, що він серйозно хворий. Але містер Сміт, інформуючи західних дипломатів у Вільнюсі, повідомив, що Лукашенко не виявляв жодних ознак поганого здоров'я, виглядав упевненим і повністю контролював ситуацію.

Десятирічні зусилля з ізоляції пана Лукашенка на деякий час поступилися місцем залученості на тлі ознак того, що Білорусь хоче уникнути надто великої залежності від Москви – сусіда, який стає щоразу більш владним.

Незважаючи на те, що Лукашенко сильно залежав від росії щодо поставок дешевої нафти (вона біла потрібна, щоб утримати економіку, яка похитнулася), він протистояв тиску ліліпутіна щодо повного виконання угоди 1990-х років про створення «союзної держави», яка, як він боявся, перетворить Білорусь на провінцію росії.

Перед президентськими виборами у 2020 році відносини з росією стали настільки напруженими, що Білорусь ув’язнила претендента, якого назвала маріонеткою Москви (Бабаріко). А пізніше ще й заарештувала 33 росіян – найманців із пов’язаної з кремлем Групи Вагнера, які нібито проникли в країну, щоб зірвати голосування.

Але маятник сильно хитнувся в інший бік після того, як Лукашенко оголосив про неймовірну перемогу над Світланою Тіхановською на минулих виборах, які західні уряди засудили як сфальсифіковані, а в Мінську та містах по всій країні спалахнули масові вуличні протести.

Лукашенко звернувся до ліліпутіна, який поспішив запросити радників з безпеки, щоб допомогти відновити контроль у країні. Почалися жорстокі репресії з масовими арештами та катуваннями затриманих.

Менш ніж через півтора року Лукашенко дозволив росії використовувати його країну як плацдарм для свого повномасштабного вторгнення в Україну з невдалим проривом на південь від Білорусі до Києва.

Містер Сміт, за словами присутніх на брифінгу дипломатів, сказав, що головною метою США є забезпечення свободи для більшої кількості політичних в’язнів. Він зазначив, що запитав Лукашенка, чи готовий той зменшити репресії, і його запевнили, що він готовий. Інша важлива мета, за словами Сміта, полягає в тому, щоб дати Лукашенку трохи передихнути поза орбітою впливу росії.

Пьотр Кравчик, колишній голова Служби зовнішньої розвідки Польщі, який працював із першою адміністрацією Трампа над послабленням контролю рф над Білоруссю, сказав, що Білорусь є «частиною ширшого американського підходу до росії».

За його словами, Сполучені Штати «протистоять росії в Україні, в Африці, в нафтогазовому секторі та в кількох інших стратегічних сферах». «Переговори з Білоруссю створюють додаткові важелі для США, щоб сигналізувати росії, що вони повинні бути уважнішими до американських аргументів».

Пан Шрайбман, аналітик у вигнанні, сказав, що зараз великим питанням є те, як Кремль відреагує на будь-яке зближення між Білоруссю та Заходом. За його словами, багато російських посадовців, «імовірно, запанікували б перед цією перспективою», але «для Білорусі немає швидкого чи легкого способу дистанціюватися від росії, враховуючи економічне домінування москви над країною».

На його думку, малоймовірно, що президент Трамп «має якийсь особливий інтерес, розуміння або план щодо Білорусі». Незважаючи на це, сказав він, «фактор Трампа, безумовно, створює певний імпульс, оскільки всі, включаючи Лукашенка, намагаються справити враження на президента США та змагатися за його увагу».

Ендрю Хіггінс і Томас Дапкус, The New York Times