А ти, Лукашенко, поверни те, що вкрав, – вимога політв’язня Миколи Статкевича: третє літо за ґратами

12 серпня лідерові-легенді білоруської опозиції Миколі Статкевичу виповнюється 67 років. Нині він відбуває 14-річний термін у колонії особливого режиму за сфальсифікованим обвинуваченням. Це вже четверте ув’язнення. Узурпатор Лукашенко боїться його політичного впливу. Цього разу умови дуже жорстокі, цілковита ізоляція. Рідні і близькі Миколи Статкевича не отримують від нього жодної звістки. Зокрема, починаючи з 9 лютого цього року його дружина Марина Адамович не має з ним жодного зв’язку.     

Ця стаття є нагадуванням урядам, політикам та правозахисникам, що вони повинні рішуче вимагати від авторитарних режимів, від Лукашенка звільнення всіх політичних в’язнів. Водночас вона є застереженням і для нас: ми маємо пам’ятати про долі людей, які втратили свободу у боротьбі за спільну справу.    

31 травня 2020 року Микола Статкевич перебуває у Мінську, прямує на передвиборчий пікет. Напередодні, 29 травня, у Ґродно затримали білоруського опозиціонера Сергія Тихановського та його товаришів. Микола Статкевич закликав людей прийти та вимагати їх звільнення. 

Чи знав він, що за мить його заарештують? Певно, що ні. Однак він не міг не усвідомлювати, що Лукашенко, скоріш за все, арештує його під час виборчої кампанії. Але попри це і попри два відбуті терміни ув’язнення він не міг просто бути у країні та не реагувати на свавілля, беззаконня і терор, в які занурює Білорусь його давній політичний опонент Лукашенко.

Справедливість, честь, закон, віра у вільних і демократичних білорусів – це цінності Миколи Статкевича, за які він готовий боротися до останнього.       

У березні 2017 року ВВС пише про Миколу Статкевича (це був саме той час, коли в Білорусі нуртували протестні настрої, що згодом вибухнуть вуличними революційними акціями у 2020-2021 роках): «Микола Статкевич – за фахом військовий інженер, має звання підполковника запасу. Кілька років служив у Мурманській області.

На початку дев'яностих він активний учасник руху за незалежність Білорусі. Заснував і з 1991 по 1995 рік очолював "Білоруське об'єднання військових».

За переконаннями Микола Статкевич – соціал-демократ. Упродовж понад 20 років він бере участь у роботі лівоцентристських партій.

Зі середини дев'яностих організував та провів десятки вуличних акцій. Найвідомішою з них була масова демонстрація після президентських виборів у грудні 2010 року, коли влада вдалася до репресивних заходів.

Тоді Микола Статкевич отримав шість років ув'язнення. У серпні 2015 року його звільнили дочасно, хоча він не просив Лукашенка про помилування.

Звільнення «політв'язнів» тоді дало Мінську можливість покращити відносини із Заходом.

2016 року Статкевич разом із декількома іншими відомими політиками створив «Білоруський національний конгрес» (БНК). Серед співзасновників були колишні кандидати у президенти Андрій Санніков («Європейська Білорусь») та Володимир Некляєв («Рух за державність та незалежність»), колишній спікер парламенту Станіслав Шушкевич, Геннадій Фединич (профспілка РЕП) та інші.

Власне, Микола Статкевич є одним із тих, хто зробив можливими у Білорусі протести 2020 року.

Розповідає лідер громадянської кампанії «Європейська Білорусь» Андрій Санніков:

«Він став одним із найпотужніших чинників, завдяки якому люди підтримали цей сценарій, почалася підготовка до революції… 

Білоруський національний конгрес попередньо висунув Миколу Статкевича кандидатом у президенти. Коли стало зрозуміло, що Миколу не зареєструють, він став поруч зі Сергієм Тихановським. Вони були єдиними кандидатами протесту, тому що інші казали, що «все має бути по закону», «не треба готувати вулицю»…

Тому Статкевича та Тихановського заарештували першими, у травні 2020 року, щоби не допустити цих протестів. Революцію 2020 року творив Микола Статкевич. Можна сказати, що все своє життя він витратив на те, щоби зробити революцію».

Першу кримінальну справу проти Миколи Статкевича відкрили після «Маршу Волі», що пройшов вулицями і площами Мінська 17 жовтня 1999 року. Марш став найбільшою вуличною акцією періоду 90-их. Після нього опозиційних рух пішов на спад.

Головна вимога опозиції – змусити владу сісти за стіл переговорів щодо поточних внутрішніх і зовнішніх проблем, Лукашенко того року відтермінував президентські вибори, також у білорусів з’явилося два парламенти: новоутворені після референдуму двопалатні Національні збори та попередня Верховна Рада. Зовні – фактор Росії, яка намагалася швиденько загнати Білорусь до нової союзної держави.

Воднораз наприкінці 90-их білоруська опозиція переживала період піднесення. Він був пов’язаний з тим, що на лідерські позиції прийшло нове покоління політиків, котрим було 30-40 років. Серед них був і Микола Статкевич як голова Білоруської соціал-демократичної партії (Народная Грамада). По суті, для нього це був вступний іспит до великої політики, і він його склав на відмінно.    

Отже 17 жовтня 1999 року об’єднана опозиція вивела у Мінську на протест понад 30 тисяч людей. Сталися сутички з ОМОНом та спецназом. Після розгону мітингу близько 100 учасників звернулися до медиків, постраждало також 56 міліціонерів.

Арештували понад 200 осіб. Серед них – Микола Статкевич. Більшість відбулася штрафами, але проти  нього порушили кримінальну справу. У відповідь Микола Статкевич оголосив голодування, яке тривало 11 днів. Пізніше його відпустили під підписку про невиїзд. Згодом політик отримав умовний термін, який  опісля скасував Верховний Суд. Усе закінчилося штрафом.

Другого разу Лукашенко арештував Миколу Статкевича 2005 року – 31 травня. (Зверніть увагу, через 15 років, 2020 року, Миколу Статкевича арештували також 31 травня – отаких кадебістів-гумористів зібрав "ябацька" під своїм крилом). Вирок – три роки обмеження волі зі скеруванням у виправну установу відкритого типу («хімія») – за організацію протесту супроти фальсифікації результатів парламентських виборів. 2006 року міжнародна організація Amnesty International визнає Миколу Статкевича в'язнем сумління, а в липні 2007-го його амністують. «Наука від Лукашенка» тривала два роки.  

Третій арешт  – 19 грудня 2010 року. Того дня відбулися чергові вибори президента Республіки Білорусь. Їх учетверте поспіль виграє Лукашенко, набравши понад 79% голосів. Жоден із його опонентів не здобуде більше як 3%. 

Того дня о 20:50 кандидат у президенти Республіки Білорусь Микола Статкевич виступить перед громадою і повідомить, що, за даними незалежних екзитполів, Лукашенко набрав тільки 30,5% голосів. 

Було оголошено про створення паралельного уряду. Потім частина учасників акції попрямує до Будинку уряду, де їх зустріне ОМОН. Силовики жорстоко розженуть демократичний протест. Миколу Статкевича й інших учасників акції заарештують.  

26 травня 2011 року суддя Ленінського району Мінська Людмила Грачева оголосить вирок кандидатові у президенти Білорусі Миколі Статкевичу – 6 років позбавлення свободи в колонії посиленого режиму. 

На судовому засіданні будуть присутні посли зарубіжних країн. Микола Статкевич триматиметься дуже гідно. Почувши вирок, він подякує людям, які прийшли його підтримати та  виголосить «Живе Білорусь!», зал відповість «Живе!». 

Ось витяг із виборчої програми кандидат у президенти Республіки Білорусь Статкевича М.В. (2010 р.):

«Шановні співвітчизники!

Звертаюся до Вас як кандидат у Президенти Республіки Білорусь і Ваш співвітчизник, офіцер.

Звертаюся до вас як представник соціал-демократичного руху, як громадянин, який живе в цій країні та разом з вами бачить її проблеми та досягнення.

Є ці досягнення? Дивлячись з чим їх порівняти. Але проблеми нашої держави, наші з вами проблеми надто очевидні, щоб їх ігнорувати.

Я буду з вами чесним.

Ні для кого не секрет, що влада збирається сфальсифікувати ці вибори, як і всі попередні.

Нинішній глава держави дуже боїться втратити привласнену владу. Захід під назвою «вибори президента», ймовірно, завершиться як завжди. Диктори озвучать вам взяті зі стелі цифри, які свідчать про «безумовну підтримку президента білоруським народом». Альтернативним кандидатам у цій виставі відведено роль статистів.

Виникає питання, чому я беру участь у цих виборах?

Я відповідаю.

Президентська кампанія – одна з рідкісних можливостей звернутися до виборців через державні ЗМІ. Люди повинні знати, що є альтернатива тому, що вони бачать на екранах телевізорів щодня. Крім того, зрештою потрібно боротися за чесні та прозорі вибори».

22 серпня 2015 року Миколу Статкевича помилували та випустили на волю. Цього разу «наука від Лукашенка» тривала майже 5 років.      

Того року у жовтні мали відбутися шості вибори президента Республіки Білорусь. На момент звільнення  Миколи Статкевича процедуру реєстрації кандидатів уже завершили. 

Лукашенко все передбачив, але однаково прорахувався. Він сподівався, що відбутий термін зламає опозиціонера. Однаке, як кажуть, не на того натрапив. Буквально на другий день після буцегарні Микола Статкевич розпочав брати участь у акціях протесту й одразу відзначився низкою гострих політичних заяв. На шостий день перебування на волі під час пресконференції він заявив: «Вибори вже сфальшовані. Найкраща моральна позиція – ігнорувати всі ці голосування, все це виборче шоу».

У наступні роки силовики Лукашенка будуть щоразу брутально затримувати-викрадати Миколу Статкевича на короткі терміни, не повідомляючи нічого дружині Марині Адамович.   

І ще один промовистий факт. Жодного разу – ні після арешту 2005 року, ні після арешту у 2010-му – Микола Статкевич не попросив Лукашенка про помилування.

Білоруська журналістка, редакторка сайту «Хартія'97» Наталія Радіна виокремила дві риси характеру Миколи Статкевича, якими вона завжди захоплювалася: «Перше – попри всі труднощі, попри тюрми, попри тортури, він вірив, що чинить правильно – бореться за свою країну, бореться за людей. Микола знав, що це сенс його життя. Він був готовий пожертвувати своїм життям заради Батьківщини, заради Білорусі, заради білорусів.

Друга риса характеру — віра в білоруський народ. Хай якою би складною не була ситуація в Білорусі, а ми пам’ятаємо ті періоди між масовими репресіями, коли суспільство впадало в депресію, не хотіло нічого робити, опозиція залишалася під контролем, ЗМІ залишалися під контролем, Микола все одно вірив у білорусів. Усі пам’ятають його фразу «не впізнаєш білорусів, коли вони відчувають, що можуть перемогти».

Сергій Мерцелев (також відсидів свій термін), керівник виборчого штабу Миколи Статкевича у 2010 році, так характеризує Миколу Статкевича: «Дуже щирий натуральний. Йому не треба відбувати театральний номер. У Статкевича є те, що робить з нього політика вищої ліги, він є самим собою, таким народився. Безкомпромісний, рішучий він уміє переконувати публіку у правоті своїх переконань. Його слухали, його важко було не почути».

Це справді так. Уривок із передвиборного телевиступу Миколи Статкевича у 2010 році: «Одна людина як камінь на дорозі до нормального життя. Його доведеться прибрати. 19 грудня – день великого прибирання. Приходьте, я не один раз брав на себе відповідальність за долю країни, і я готовий взяти на себе відповідальність за Площу».

І ще трохи Миколи Статкевича: «Чому ця людина не прийшла (Лукашенко не прийшов на теледебати зі Статкевичем) Він що, боїться розмови по-чоловічу, віч-на-віч? Він що, тільки із холуями вміє розмовляти чи як? Це образа всього нашого народу, який хоче мати вибір…». 

Закінчував свої виступи Микола Статкевич таким слоганом: «А ти (знову апеляція до Лукашенка) поверни те, що вкрав. Поверни нам вибори. А то ми самі прийдемо їх заберемо». 

Зрештою, для Лукашенка це стане улюбленою справою – саджати політичних опонентів за надуманими кримінальними статтями на щораз більші терміни.

У Гомелі 14 грудня 2021 року оголосили вирок шістьом політв'язням, яких звинуватили в організації «масових безладів» у Білорусі під час підготовки і проведення президентських виборів у 2020 році. Зокрема, Миколу Статкевича засудили на нечуваний термін – 14 років позбавлення волі особливого режиму.

Тепер він перебуває у дуже суворих умовах, у повній ізоляції. Буває так, що протягом місяців ніхто на волі від нього чи про нього не одержує жодної інформації. За останніми даними, він перебуває у колонії в місті Глибоке.

На Ютюб-каналі STATKEVICH дружина Миколи Статкевича Марина Адамович розповіла: «Його навіть не переводять в тюрму. Тому що ця колонія вирізняється особливою жорстокістю… Новин від Миколи обмаль, їх практично нема. Микола сьогодні не має ніяких вигод: ні передач, ні зустрічей, ні телефонних розмов. Він має можливість тільки писати мені листи, і зі змісту цих листів я можу стверджувати, що то той самий Микола, якого ви знаєте, що той самий Микола, якого знаю і кохаю я. Що його дух міцний, що його любов і спрага до життя абсолютно не змінились, що він у всьому знайде щось добре і далі закликає нас радіти кожному прояву життя. Практично у кожному листі він про це пише… 

Половину часу він проводить в ШІЗО (штрафний ізолятор), а другу половину – у так званому помешканні камерного типу, це така саме камера, одиночка, завбільшки один метр на три. При цьому останнім часом після кожного відвідування ШІЗО камеру міняють, написав він мені у листі… 

Нещодавно я їздила у Глибоке. Перед тим я полічила покарання (яких зазнав Микола Статкевич), у мене їх вийшло 23 (за останньою інформацією їх уже 36 – прим. ред.), з яких не менше як 9 випадків – це тримання у штрафному ізоляторі. Але я скажу, що Микола не здається, це все та ж людина, яка обрала для себе служіння Білорусі та яка готова зробити все, щоби ця країна стала незалежною, вільною і щасливою».     

Пізніше Марина Адамович повідомила, що починаючи з 9 лютого цього року вона не має взагалі жодного зв'язку з Миколою Статкевичем. «Взагалі жодного зв'язку, і це вже триває півроку», - наголосила вона.   

За різними оцінками, нині в Білорусі може налічуватись від 2 000 до 5 000 політв'язнів – таких, як Микола Статкевич.  

(Під час підготовки статті використано матеріали Вікіпедії, Ютюб-каналу STATKEVICH,  сайтів old.zviazda.by, statkevich.org, svoboda.org, belrynok.by, nashaniva.com, bbc.com та інші джерела).

Білоруський інформаційний центр у Львові, Віктор ШАПОВАЛ