росія розширює фронт: від ракетних ударів по Києву до дестабілізації Європи через Африку

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

Уночі проти 25 листопада РФ здійснила велику комбіновану повітряну атаку із застосуванням дронів, балістичних, аеробалістичних та крилатих ракет по Україні, з основним ударом по цивільній інфраструктурі та житловим кварталам Києва, що призвело до жертв і руйнувань. 

Підтверджено загибель та поранення багатьох людей в Києві, Одеській та Запорізькій області. Росіяни застосували 486 повітряні цілі, що включали 464 ударних безпілотників типу «Shahed» та інших БпЛА, а також ракети різних типів. Зокрема, РФ застосувала балістичні ракети «Іскандер-М/KN-23»,  крилаті ракети «Іскандер-К», аеробалістичні ракети Х-47М2 «Кинджал» та крилаті ракети «Калібр». З 22 російських ракет було збито 14, а з 464 дронів - 438. Удар по столиці спричинив пошкодження житлового фонду та критичної інфраструктури, у результаті чого тимчасово припинилось теплопостачання у більшості районів Києва. Одеська область зазнала потужної атаки, яка призвела до ураження портової, енергетичної та цивільної інфраструктури. Всі цілі були цивільними, жодгої військової.

Масована атака на Київ є ще одним незаперечним доказом того, що Кремль веде війну на знищення, а не на захоплення території. Обстріл Києва відбувся на фоні обговорення так званих «28 пунктів» пропозицій мирного плану.

Формально Москва демонструє готовність до діалогу, але паралельно продовжує ракетні й дронові удари по Україні. Така подвійна стратегія показує, що Кремль розглядає «мирні ініціативи» як інструмент тиску, а не як щирий шлях до завершення війни. З одного боку РФ намагається нав’язати Україні й Заходу вигідні для себе умови, з іншого, ракетними обстрілами підвищую  гуманітарні ставки для українців.

Обстріл Києва є цілеспрямованим інструментом тиску на українську владу під час обговорення мирних параметрів. Поки дипломати обговорюють пункти про статус територій, безпеку та гарантії, Росія створює додатковий фон – вибухи, пожежі, перебої зі світлом і теплом у столиці. Таким чином Кремль намагається змусити Київ рахуватися не лише з паперовими умовами, а й з реальним ризиком нових жертв серед мирних жителів у випадку відмови від російських вимог.

Для західних політиків цей удар є тестом на стійкість і послідовність. Якщо після чергових обстрілів збережеться риторика про «необхідність компромісу» за рахунок України, Москва робить висновок, що її тиск працює.

Сьогоднішній обстріл вкотре підкреслює залежність України від зовнішньої підтримки у сфері протиповітряної й протиракетної оборони. Українські сили ППО перехоплюють значну частину російських ракет і дронів, однак ресурс систем і боєприпасів не є безмежним. Цей обстріл нагадує, що удари по Києву створюють ризики, які виходять далеко за межі України: від нових хвиль біженців до удару по довірі до систем безпеки в Європі.

А тим часом,  начальник Генерального штабу збройних сил Швеції Мікаель Классон заявив The Financial Times, що акти гібридної війни проти Заходу з боку Росії не обмежуються засиланням дронів, кібератаками та диверсіями. Москва також взяла під контроль шляхи нелегальної міграції та постачання наркотиків до Старого Світу через Північну Африку в рамках стратегії дестабілізації Європи.

За його словами, керівництву НАТО необхідно взяти під ретельний контроль дії Росії у північно-африканському регіоні. «Постачання наркотиків, мігрантів та інша злочинна діяльність дуже швидко поширюється на всю Європу та територію НАТО», – заявив глава шведського Генерального штабу.

За даними європейської прикордонної служби Frontex, кількість нелегальних мігрантів, які прибули до Європи через центральне та західне Середземномор’я, у 2025 році зросла у 1,5 раза. Кількість мігрантів, які вирушають до Європи через Лівію, за дев’ять місяців року зросла на 50%. Найбільше людей за цим маршрутом прибувають із Бангладеш, Еритреї та Єгипту.

У західному Середземномор’ї найпопулярнішою точкою відправлення став Алжир. Наркотики до Європи переважно постачаються через Гвінейську затоку, розташовану біля західного узбережжя Африки. Через цей регіон проходить більша частина постачань кокаїну з Південної Америки до Європи. В останні місяці там було проведено кілька масштабних операцій. ВМС Франції у вересні повідомляли, що від початку року в цьому районі було вилучено 54 тони наркотиків.

Заява шведського генерала Мікаеля Классона означає, що Росія розширює арсенал гібридної війни проти Заходу, використовуючи не лише військові та кібератаки, а й контроль над нелегальними потоками мігрантів і наркотиків. Це свідчить про системний характер російської стратегії, яка охоплює різні сфери – від безпеки кордонів до соціальної стабільності.

Таким чином, Москва прагне створити багатовимірний тиск на європейські держави. Мета Росії у цьому контексті полягає в дестабілізації Європи та ослабленні її здатності підтримувати Україну.

Контроль Москви над маршрутами нелегальної міграції через Північну Африку є спробою використати географічні та соціальні вразливості Європи. Така стратегія дозволяє Росії впливати на внутрішню політику європейських країн, де питання міграції часто стає предметом гострих дебатів. В минулому Москва вже застосовувала міграційний фактор як інструмент гібридного тиску, використовуючи потоки мігрантів із Близького Сходу для дестабілізації країн ЄС. Такі дії створювали гуманітарні кризи на кордонах, провокували політичні суперечки всередині європейських суспільств і посилювали поляризацію. Це змушувало європейські уряди витрачати ресурси на внутрішні проблеми та зменшувало їхню готовність до реакції на дії РФ на Близькому Сході та в Україні.

Використання наркотрафіку як інструменту гібридної війни має подвійний ефект: воно підриває безпеку суспільств і водночас створює кримінальні мережі, які можуть бути використані для політичних або розвідувальних цілей. Поєднання міграційного тиску, диверсій, спецоперацій та атак на критичну інфраструктуру з інформаційними маніпуляціями створює комплексну загрозу.

Це означає, що Росія діє одночасно у фізичному та цифровому вимірах, використовуючи будь-які вразливості. Такий підхід робить гібридну війну особливо небезпечною, адже вона не має чітких меж і може проявлятися у різних сферах життя.

Особливо Росія закріплюється в Малі. Вamada.net повідомляє, що Росія, заходячи в Малі під приводом «допомоги з подолання паливної кризи», фактично вибудовує нову інфраструктуру власного впливу, яка прямо підриває інтереси США в Сахелі: ключові важелі – контроль логістичних коридорів, спільні операції з місцевими військовими та доступ до розвідувальних даних формують для Кремля точки опори, витісняючи американські програми безпеки та посилюючи урядову залежність від російської сили.

Такий маневр перетворює тимчасову кризу на довгостроковий геополітичний важіль, оскільки Москва отримує можливість керувати політико-безпековим порядком денним, обходити санкційні обмеження через регіональні маршрути, посилювати антизахідну риторику та закріплюватися в стратегічній зоні, де США десятиліттями інвестували у стабільність.

Механізм простий та небезпечний: закріплення «Африканського корпусу» трансформує Малі з партнера Заходу на полігон російського впливу, з якого Кремль може розширювати власну мережу в усьому Сахелі, ускладнюючи американську присутність на континенті. Росія використала паливну кризу в Малі як шанс зайти в ті сфери, де раніше домінували американські програми безпеки, і перетворила технічну проблему доставки пального на важіль впливу. Розгортання російських сил на прикордонних коридорах із Сенегалом та Кот-д’Івуаром дало Москві не лише фізичний контроль над маршрутами, а й доступ до оперативної інформації про пересування бойових груп, логістику конвоїв і внутрішні пріоритети штабу збройних сил Малі. Кремль поступово інтегрує інфраструктуру, створену за участі США та ЄС, у власні операції, перетворюючи її на джерело даних для російських аналітиків і канал впливу на рішення перехідного уряду.

На цьому тлі Вашингтон втрачає не лише оперативний доступ і партнерські механізми, а й здатність формувати регіональний порядок безпеки: країна, яка десятиліттями покладалася на американську підтримку, тепер робить політичні заяви про стратегічну опору на Москву.

«Африканський корпус» контролює конкретні ділянки, де поєднуються торгівля, контрабанда та активність бойовиків, а це дозволяє Росії формувати власну інтерпретацію подій і нав’язувати її уряду Малі. Це одночасно відрізає американським спецслужбам можливість отримувати повну картину подій у районі. Малійський уряд дедалі частіше робить публічні заяви, що підкреслюють важливість російської допомоги, що в політичному плані працює проти США.

Фото - малюнок Михайла Шлафера з Полтави/Фейсбук/Творчий конкурс "Креативна Україна"