Щодо нападів на ТЦК...

За останні дні ми стали з вами свідками трьох нападів – терористичних актів проти співробітників ТЦК.

Нагадаю, що 1 лютого на Полтавщині застрелено співробітника ТЦК, а в Рівному, біля будівлі ТЦК, прогримів вибух, унаслідок чого загинула одна людина, шестеро отримали поранення. Учора, 2 лютого, біля будівлі ТЦК у Павлограді прогримів вибух, унаслідок чого поранення зазнав військком.

За цією хронологією подій можна говорити про сплановану акцію терору, спрямовану на внутрішню дестабілізацію у країні. Єдиний вигодоодержувач від цього – росія, яка використовує широкий спектр інструментів: від агентурних мереж та ІПСО до корисних ідіотів усередині самої України. При цьому всі можливості росії маніпулювати свідомістю низки українців говорить про серйозні внутрішні, соціально-суспільні та системні проблеми.

За порядком

Ні для кого не таємниця, що на території України продовжує залишатися істотна частина населення (громадянами цих осіб мені важко називати) із проросійськими настроями та відверто сепаратистськими поглядами. Ці персонажі поводяться не так активно, як у період до 2022 року, але відповідно до того, як у них зростає відчуття безкарності за свої погляди, вони сміліють – як у висловлюваннях, так і в діях.

Цих персон, які перебувають на постах від пересічного до управлінського, все більш упевнено використовують куратори, інші охоче йдуть на контакт зі спецслужбами росії. Основна мета активізації агентурної мережі – дестабілізація країни зсередини, за одним із декількох сценаріїв: від каталізації невдоволення чинною владою до протиставлення цивільних і військових. І кейс щодо ТЦК, який ведуть російські відділи із 2022 року, зараз виводять на рівень не вироблення неприязні, недовіри, ворожості, а на рівень фізичного протистояння.

До речі, нагадаю, що в минулому кожного разу, коли потрапляв у вири дискусій на тему легалізації в Україні вогнепальної зброї для населення, завжди нагадував опонентам, що у країні, де багато суб’єктів налаштовані на сепаратистський та антиукраїнський лад, легалізація навіть «короткостволу» становить небезпеку. Думаю, не треба пояснювати чому?

ІПСО

Із 2023 року російська агентура всередині України, а також за межами нашої країни, представники сепаратистських партій і кишенькові лідери громадської думки, які втекли за кордон, регулярно проводили і досі проводять вкидання проти військових. Особливе місце у дискредитації силових структур займали працівники ТЦК.

Я зараз абсолютно нікого не вигороджую, але низка відеоматеріалів, за участю ТЦК, які створювали громадський резонанс, мали передісторію, яка повністю би змінила сприйняття того, що відбувається, але це завжди було вже потім... ІПСО, дискредитація та маніпуляція, для того й такими є, щоби виривати з контексту важливе для маніпулятора. На цих вирваних із контексту матеріалах і формувалася первинна основа, а потім уже питання часу, коли частка негативу до ТЦК на основі таких вкидань розпочне досягати реакційної позначки.

Відсутність дієвих покарань щодо авторів такого контенту призвела до того, що на сьогодніу  дискредитації військових може взяти участь не лише персоналія, яка втекла із країни за кордон, а й наші місцеві відщепенці суспільства.

Отже, відсутність дієвого покарання, а не банальне вибачення на камеру, яке не варте виїденого яйця, призвело до успішності кейсу з дискредитації людей у пікселі.

Корисні ідіоти

Не агенти кремля, не сепаратисти, не адепти «руцкого міра», а просто ідіоти. На жаль, у нас їх доволі багато як серед населення, незнайомого з елементарним критичним мисленням, так і у високих кабінетах, які роблять популістські, хайпові заяви, але не дружать зі здоровим глуздом. Наприклад, скасувати ТЦК та відправити всіх співробітників на фронт, таким чином, нібито вирішивши питання мобілізації…

Щоправда, мисливці за хайпом ніколи не покажуть статистику, скільки в ТЦК співробітників пройшли вже війну. Скільки побувало в м'ясорубці рік, два, а скільки із 2014 року не вилазили із зони АТО, у 2022-му зустрічали російські колони під Харковом, Бучею, захищали Гостомель та отримали у перші ж дні поранення, яке не дозволяє більш активно служити і тепер – ТЦК . Взагалі, скільки з пораненнями, травмами, скільки з інвалідністю тощо. Ні, не розкажуть… Натомість упіймати хайп за хвіст, який буде підтриманий іншими корисними ідіотами, вже в народних масах, це завжди, будь ласка!

І справді, розігнати це ТЦК до бісової мами і всіх на фронт!

Це лише один приклад того, як популістські ініціативи підіграють цілям ворога, дестабілізації ситуації у країні зсередини. А тому ми дивуємося, чому під постом про розпуск ТЦК та вбивство співробітника ТЦК сотні та тисячі лайків. Причому не ботів, а цілком реальних людей, які живуть в Україні, працюють у вкрай цікавих організаціях, де люди з такими поглядами просто не повинні перебувати.

Тобто, сепаратист, терорист, агент кремля та корисний ідіот, мають бути, по суті, прирівняні один до одного, за ступенем відповідальності?

Моя думка – так.

Криза

Ми переживаємо системну кризу в суспільстві, коли робота російської пропагандистської, інформаційної машини досягнула своєї мети та викликає недовіру до військових серед цивільного населення.

Заперечувати цю кризу – тільки посилювати її. Так, у ТЦК багато внутрішніх проблем, і періодично їх вирішують, зокрема, затриманнями та судами. В інших випадках будь-який громадянин, щодо якого застосували протиправні дії, міг скористатися послугами юриста, і є показові приклади успішності таких розглядів. Ось тільки петляти весь час поміж краплями не вийде, оскільки все це не вирішує головної, глобальної проблеми, яку намагаються багато хто в тиловій Україні не зауважувати.

Воювати так чи інакше, але доведеться всім. Україні необхідна мілітаризація суспільства, яка критично запізнюється із 2022 року.

Ми можемо нескінченно боротися з агентурою всередині країни, хоча як на мене, основний момент, у 2022 році, втрачено. Ми можемо нескінченно боротися з фейками та російськими ІПСО. Ми можемо нескінченно ставити на місце корисних ідіотів.

Але все це буде безглуздо без системної роботи з мілітаризації суспільства.

Доки одна частина України житиме із прихованими мріями про русскій мір, ковбасу по 2,20 і «блакитному вогнику»; інша частина вперто не помічатиме війну, занурившись у свій світ рожевих єдинорогів; а третя свято віритиме у мир із російськими окупантами, ми так і програватимемо росії, але не на фронті, а всередині своєї країни.

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач, соцмережа Х

Ілюстрація – Сумський обласний ТЦК та СП