кремль зриває переговори, звинувачуючи у цьому Захід і НАТО

Олександр Левченко

Посол України в Хорватії та Боснії і Герцоговині (2010-2017 рр.)

На тлі заяв про нібито «саботаж» мирних переговорів з боку Заходу кремль посилює військовий та інформаційний тиск — від польотів стратегічних бомбардувальників поблизу кордонів НАТО до поглиблення військового союзу з КНДР, яка вже похвалилась першою атомною субмариною. Така подвійна стратегія дозволяє москві уникати відповідальності за власну агресію проти України, водночас підриваючи глобальну безпеку та випробовуючи стійкість союзів у Європі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Зокрема, на брифінгу російського МЗС було оприлюднено інформацію про те, що в РФ відзначають повільний прогрес у питанні мирного врегулювання та звинувачують Захід у перешкоджанні його досягненню. Заяву речниці російського МЗС було зроблено на тлі завершальних стадій переговорів між Україною, США та РФ щодо майбутнього мирного врегулювання.

У Москві використали нагоду звинуватити Захід у «начебто» торпедуванні мирних ініціатив для того, щоб перекласти відповідальність за складнощі переговорного процесу з Росії на Захід.

Російські посадові особи у своїх заявах в рамках узгодженої в Кремлі лінії, подають Захід як угрупування, яке нібито «підіграє Україні» і саботує переговори, акцентуючи увагу на тому, що саме ЄС та НАТО намагаються звести переговори нанівець. При цьому представники РФ уникають говорити про власну військову агресію та умови, на яких Кремль погодився вести переговори.

В російському МЗС стверджують, що «західноєвропейські країни саботують» переговори, але замовчується факт того, що переговори про врегулювання війни залежать передусім від безпеки та надання дієвих гарантій територіальної цілісності України, а не від «доброї волі Європи». Саме Росія розпочала повномасштабну війну, яку міжнародне право однозначно кваліфікувало як незаконне вторгнення та агресію. У такий спосіб Кремль прагне перекласти відповідальність за складність переговорів на інших, замість того, щоб визнати, що саме агресивні дії та непоступливість РФ є головною перешкодою.

Звинувачення Заходу у «гальмуванні» переговорів підривають довіру та конструктив у спілкуванні між сторонами, які необхідні для діалогу. Це створює та підсилює недовіру до будь-яких ініціатив РФ, навіть якщо вони будуть не пов’язані з російсько-українською війною. Кремлівський режим продовжує наратив про «зовнішнього ворога», в уособленні Заходу щоби зміцнити свою підтримку всередині країни, виправдати економічні чи військові невдачі, перекласти провину за провали на «зовнішні причини». Це класична риторика авторитарних режимів під час військових конфліктів, яка має на меті послабити внутрішню критику.

Заяви на кшталт «Захід хоче торпедувати переговори» слугують також для того, щоб спробувати розколоти західні країни між собою, створити враження, що Європа нібито не виступає як єдине ціле у своїй позиції, змусити окремі країни сумніватися у підтримці України, спровокувати політичні розбіжності у рамках НАТО та ЄС.

Водночас 25 грудня цього року Euractiv з посиланням на міністерство оборони РФ повідомив, що російські бомбардувальники, які здатні нести ядерну зброю, Ту-95МС здійснили плановий політ над нейтральними водами Баренцевого та Норвезького морів». «На певних етапах маршруту стратегічні ракетоносці супроводжувалися винищувачами іноземних держав», – додається у повідомленні.

Літаки Ту-95 – це стратегічні бомбардувальники з турбогвинтовими двигунами, розроблені ще у 1950-х роках, проте вони досі залишаються активними носіями ядерної та звичайної ракетної зброї. Саме літаки типу Ту-95МС регулярно використовуються Росією для масованих ударів по території України. На початку грудня ці літаки брали участь в одній із найбільш масштабних атак, під час якої було застосовано понад 650 безпілотників та близько 50 ракет. Тоді через загрозу порушення повітряного простору Польща була змушена піднімати власну авіацію та приводити сили ППО в повну готовність. Удари спричинили серйозні руйнування енергосистеми України.

Політ над нейтральними водами Баренцевого та Норвезького морів є елементом демонстрації Москвою військової присутності. Формально не порушуючи міжнародне право, Кремль використовує такі рейси для створення постійного фону напруги поблизу кордонів НАТО. Це класичний приклад «сірої зони» військової активності, де юридична допустимість поєднується з політичним тиском. Таким чином, Росія прагне зробити постійною свою агресивну поведінку в європейському повітряному просторі.

Вибір саме північного напрямку не є випадковим, оскільки Арктика та Північна Атлантика мають ключове значення для трансатлантичних маршрутів і системи колективної оборони НАТО.

Політ поблизу Скандинавії та Норвегії дозволяє Москві тестувати швидкість реагування союзників і ефективність систем раннього попередження, а також змушує союзників по Альянсу витрачати ресурси. Це частина довгострокової стратегії Росії з виснаження НАТО.

Символічний аспект польоту на Різдво підсилює його політичне значення та психологічний ефект. Москва демонструє, що не визнає ані календарних, ані політичних «пауз» у протистоянні із Заходом. Такий жест, адресований не лише військовим, а й суспільствам країн-членів НАТО, покликаний підкреслити постійну загрозу. Це вписується у ширшу модель залякування та інформаційного тиску Росії на західні уряди та суспільство.

Літаки Ту-95МС регулярно використовуються для ракетних ударів по Україні, зокрема по енергетичній інфраструктурі. Це знімає будь-які ілюзії щодо «навчального» або суто рутинного характеру таких польотів. Ці бомбардувальники є не абстрактними платформами стримування, а перевіреним інструментом реальної війни. Мета Москви полягає не лише в демонстрації сили, а й у формуванні образу глобального гравця, здатного діяти. Росія прагне показати, що незважаючи на затяжну війну проти України, вона має військову потугу. Це частина пропагандистського наративу, адресованого як зовнішній, так і внутрішній аудиторії.

Реакція країн-членів НАТО має виходити за межі стандартного перехоплення та супроводу літаків. Альянсу необхідно посилювати постійну військову присутність на північному фланзі, зокрема в Норвегії, Арктиці та Північній Атлантиці. Такі польоти мають ставати предметом системного політичного сигналу у відповідь, а не сприйматися як «звична активність». У ширшому сенсі ці маневри підтверджують, що безпека Північної Європи та безпека України є взаємопов’язаними. Тому підтримка України, зокрема у сфері ППО та далекобійних спроможностей, є елементом стримування Росії також на північному фланзі Альянсу. Послідовна та жорстка відповідь Заходу зменшує спокусу Москви до подальших провокацій.

Водночас The New York Times повідомила, що північнокорейські ЗМІ опублікували фото першої атомної субмарини з керованими ракетами. Субмарину на верфі оглянув лідер КНДР Кім Чен Ин. Аналітики ставили питання, як швидко Північна Корея зможе отримати складні технології та компоненти для атомного підводного човна, і де вона візьме ядерний реактор, необхідний для живлення субмарини. Опубліковані фото свідчать, що Пхеньян досяг прогресу, хоча він ще не оголосив, коли планує завершити будівництво та ввести субмарину в експлуатацію. Завершений і зварений корпус означає, що на човні вже встановили всередині ядерний реактор.

Підводний човен з ядерною силовою установкою був одним із пунктів у списку бажаного сучасного озброєння, який Пхеньян озвучив у 2021 році. Серед інших видів озброєння – твердопаливні міжконтинентальні балістичні ракети, гіперзвукова зброя, супутники-розвідники та ракети з кількома боєголовками.

Атомний підводний човен, здатний діяти непомітно протягом тривалого часу та запускати ракети з-під води. Це викликає занепокоєння у сусідів Північної Кореї, адже такі запуски буде важко виявити заздалегідь. Напруженість на Корейському півострові посилилася останніми роками, коли Кім Чен Ин прискорив ядерну програму та поглибив зв’язки з Москвою після повномасштабного вторгнення Росії в Україну на початку 2022 року.

Пхеньян відкинув заклики Вашингтону та Сеула відновити переговори, спрямовані на згортання ядерної та ракетної програм КНДР, які зірвалися у 2019 році після невдалого саміту з Трампом під час його першого президентського терміну. Поява першого атомного підводного човна у КНДР означає якісне посилення її військово-морських можливостей. Це створює нову загрозу для сусідніх держав, насамперед Південної Кореї та Японії. У ширшому вимірі баланс сил в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) стає менш стабільним.

Поява в КНДР складних військових технологій безпосередньо пов’язана з формалізацією стратегічного партнерства між Москвою та Пхеньяном у середині 2024 року. Підписаний Путіним та Кім Чен Ином Договір про всеосяжне стратегічне партнерство між Росією та КНДР охоплює промислову, наукову та військову співпрацю й передбачає взаємну підтримку у разі війни. Фактично він створює союзницькі зобов’язання між двома режимами. Це закріпило новий рівень інтеграції, спрямований на протистояння Заходу. 

Цей союз уже має практичний вимір, зокрема через участь північнокорейських військових у війні Росії проти України. З осені 2024 року Пхеньян направив близько 15 тис. військовослужбовців, а також постачав боєприпаси, ракети та артилерійські системи. За даними південнокорейської розвідки, лише у боях в Курській області РФ загинули близько двох тисяч солдатів КНДР.

Військова підтримка Росії з боку КНДР має чітко визначену компенсацію. Москва передає Пхеньяну сучасні військові технології та компоненти, яких той не здатен самостійно виробляти. Саме це дозволяє Північній Кореї просуватися у створенні складних систем, зокрема атомних субмарин і ракетних програм. Така співпраця між Росією та КНДР прямо порушує чинні резолюції Ради Безпеки ООН, які забороняють передачу Північній Кореї технологій, здатних сприяти створенню зброї масового знищення та її носіїв. Під забороною також будь-яка технічна допомога, що посилює ракетні програми Пхеньяна. Дії Росії, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН, підривають авторитет міжнародних інституцій і систему глобальної безпеки. Європа та США загалом продовжують недооцінювати масштаб і небезпеку альянсу між РФ та КНДР. Північну Корею часто сприймають як ізольовану й технологічно відсталу державу, ігноруючи її нові можливості. Насправді поєднання російських ресурсів і північнокорейських амбіцій створює якісно нові загрози в АТР. Така недооцінка може призвести до серйозних стратегічних прорахунків.

Головне фото - Getty Images