Кремль знову імітує переговори та розпродує золото, - огляд політики росії

Спроби Кремля використати переговорний процес для просування власних умов завершення війни, поглиблення економічної залежності від Китаю, відновлення експорту російського дизелю, погіршення економічних прогнозів, кадрові перестановки в уряді росія та скорочення золотих резервів на тлі зростання бюджетного дефіциту, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерт Антон Оксентюк та інтернка Валерія Бунак представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Зустріч путіна з Віткоффом та повернення тристороннього формату

Черговий раз головною новиною тижня продовжує залишатися тема мирного процесу. Цього разу приводом для аналізу став новий візит спецпосланця Дональда Трампа Стіва Віткоффа до росії для нових переговорів із путіним. Сам візит відбувся 21 жовтня та проходив в Костянтинівському палаці під Петербургом. Після їхньої зустрічі путінських помічник Юрій Ушаков офіційно заявив, що москва готова до відновлення тристороннього формату переговорів між Україною, США та росією у листопаді, хоча до цього кремль кілька разів давав зрозуміти, що не бажає відновлювати подібні контакти, зокрема вигадуючи для подібних відмов різні причини, як-от, звинувачення в атаках зі сторони України під час проведення «парламентських виборів» в росії.

Проте важливо звернути увагу не на сам факт переговорів, а на те, на яких питаннях обидві сторони публічно акцентували свою увагу. Так, якщо Віткофф, окрім чергових реверансів на адресу путіна, справді говорив про проблематику мирних переговорів щодо завершення війни, то кремлівський диктатор теми мирного врегулювання фактично не торкався. Замість цього він зосередив свою увагу на двосторонніх відносинах і економічній співпраці між обома країнами. Наприклад, на додачу до “дизельної” угоди, він запропонував збільшити постачання до США російських добрив. Це важливо розуміти в контексті того, що хоча проти цієї сфери безпосередніх санкцій з боку США чи Європи не було введено, проте їхній експорт обмежують санкції проти російських фінансів і логістики. А отже москва, пропонуючи американцям подібні угоди, хоче домогтися насамперед зняття обмежень у цих двох сферах.

Аналізуючи ж теми відновлення тристороннього формату, слід одразу розуміти, що ніяких реальних змін щодо ультимативних вимог москви ми не спостерігаємо. Це випливає, зокрема, з коментарів Ушакова, який оцінив напрацьовані до цього в Осло переговорні пропозиції як такі, в яких «корисного не так вже й багато».

Слід лише в черговий раз повторити, що наразі кремль повторює ту саму схему, за якої він не може прямо відмовити Трампу, а тому дає те, що можна назвати формою без змісту. Найбільш ймовірно, що й цю очікувану у листопаді зустріч кремль використає як технічну. В такому випадку під час цих переговорів російській делегації передадуть певні пропозиції щодо мирного врегулювання, напрацьовані США, Україною та Європою, а москва у відповідь заявить, що спершу повинна його “вивчити”, продовжуючи тягнути час.

Показовим є й сам термін, адже відразу після потенційної тристоронньої зустрічі,18-19 листопада, проходитиме саміт АТЕС, на якому, судячи з усього, відбудуться переговори між Дональдом Трампом, Сі Цзіньпіном та путіним. І саме цей саміт, вочевидь, є для кремля головною метою.

За даними The Wall Street Journal, ще під час телефонної розмови 9 жовтня путін запропонував Трампу провести на АТЕС тристоронню зустріч із Сі Цзіньпіном, аби обговорити завершення війни на вигідних москві умовах та без участі України. Зрозумілою є й «головна тема» майбутніх переговорів, яку Ушаков визначив як «систему безпеки для росії та України після завершення конфлікту». У розумінні кремля це насамперед обмеження українського суверенітету: позаблоковий статус і відмова від НАТО, обмеження чисельності українського війська та повернення проросійського дискурсу у внутрішню політику України.

Візит Лі Цяна до росії

У межах регіонального турне Центральною Азією, під час якого премʼєр-міністр КНР Лі Цян відвідав Узбекистан і Таджикистан та взяв участь у 25-засіданні Ради глав урядів держав-членів Шанхайської організації співробітництва (ШОС), китайський посадовець також здійснив візит до росії. 21 жовтня в Санкт-Петербурзі Лі Цян зустрівся з президентом рф Владіміром Путіним. Того ж дня відбулася 31-ша регулярна зустріч глав урядів росії та Китаю. У 2026 році сторони відзначають 30-річну встановлення відносин стратегічного партнерства та взаємодії, а також 25-річчя підписання Договору про добросусідство, дружбу та співробітництво.

Лі Цян наголосив, що китайсько-російські відносини «незмінно демонструють динамічний і стабільний розвиток», попри невизначеність міжнародної ситуації. Він також заявив про готовність Пекіна зміцнювати політичну довіру між країнами, розширювати економічну співпрацю та координувати позиції з Москвою щодо ключових міжнародних питань. Серед пріоритетних напрямів китайський прем’єр назвав енергетику, торгівлю, інвестиції й транспорт, а також наголосив на важливості співпраці в межах ШОС і БРІКС. Зі свого боку, Владімір Путін висловив готовність поглиблювати практичну взаємодію з Китаєм не лише в енергетиці, а й у сільському господарстві, космічній галузі, мирному використанні атомної енергії, інформаційних технологіях та штучному інтелекті. Під час 31-ї регулярної зустрічі глав урядів Міхаіл Мішустін також заявив про зростання двосторонньої торгівлі та зазначив, що розрахунки між країнами здійснюються переважно в рублях і юанях.

Водночас, очевидно, кремль зацікавлений у поглибленні, хоча й асиметричної, енергетичної співпраці з Китаєм через втрату значної частини європейського ринку збуту. За даними The Moscow Times від 19 жовтня, у 2026 році середня ціна російського газу для КНР становитиме $247,9 за 1 тис. кубометрів, тоді як для інших покупців на ринках далекого зарубіжжя – $562. Таким чином, цінова різниця сягне близько 56%. У 2027 році дисконт, за прогнозами російського мінекономрозвитку, становитиме 46%, а у 2028-2029 роках поступово скорочуватиметься до 32% і 24% відповідно.

Як вже зазначали експерти «Української призми», спроби розширити постачання газу до Китаю через новий газопровід «Сила Сибіру-2», який російська сторона тепер називає «Сила Байкалу», у вересні зайшли у глухий кут. Пекін усвідомлює залежність кремля від китайського ринку збуту й тому домагається ціни на російський газ, близької до внутрішньоросійської. Водночас 21 жовтня після зустрічі глав урядів віцепремʼєр Александр Новак заявив, що «газпром» і китайська CNPC можуть досягти комерційних домовленостей щодо проєкту до кінця 2026 року. Однак наразі йдеться лише про очікування російської сторони. 

Перші наслідки зняття заборони на експорт російського дизелю

Продовжуючи уважно стежити за розвитком російсько-американських відносин, цього тижня можна виокремити кілька новин, які дають змогу оцінити практичні наслідки нещодавніх домовленостей між москвою та Вашингтоном. Оприлюднені Reuters дані від компаній LSEG і Kpler свідчать про відновлення поставок російських нафтопродуктів на традиційні ринки збуту та першу після 2022 року поставку російського дизельного пального до США.

Нагадаємо, 9 жовтня росія скасувала власну заборону на експорт дизельного пального, запроваджену для подолання внутрішнього дефіциту після українських ударів по нафтопереробних заводах. Того ж дня Трамп заявив, що після розмови з путіним домовився про зняття санкцій із російського дизеля. Паралельно 16 жовтня Трамп видав указ, який призупиняє застосування мит, передбачених «законом Грема». Зараз можемо спостерігати, що після скасування експортної заборони російські вантажі  знову почали спрямовуватися до Туреччини та Бразилії. Так, за даними видання два танкери, Leruo і Dolunay, перевозять приблизно по 300 тис. барелів дизельного пального до Бразилії та Туреччини відповідно.

Крім того, Марокко також відновило імпорт російського дизеля. За даними Kpler, на Туреччину припало близько 34% російських поставок, на Бразилію – 24%, а на Марокко – 10%. Водночас загальний експорт російського дизеля цього року становить близько 345 тис. барелів на добу, що на 41% менше, ніж торік.

Ще 18 жовтня міністр енергетики та природних ресурсів Туреччини Алпарслан Байрактар заявив, що країна отримає частину російського дизеля, який постачатиметься на світові ринки в межах домовленостей із Трампом. Він також назвав цю домовленість важливою для енергетичної безпеки Туреччини. Турецькі постачальники пального вже скоротили закупівлі дизелю у вітчизняних нафтопереробних заводів, очікуючи на відновлення російського експорту. Водночас віцепремʼєр рф Алексндр Новак заявив, що до кінця року росія може відновити експорт дизельного пального до 3-3,5 млн тонн на місяць, тобто приблизно до 750-875 тис. барелів на добу. Для порівняння, нинішній рівень експорту становить близько 345 тис.барелів на добу.

Паралельно 22 жовтня танкер Agioi Fanendes під прапором Мальти завантажив 40 тис. тонн дизеля в російському порту Приморськ і вирушив у напрямку Нью-Йорка. Його прибуття очікується 7 листопада, однак продавець і покупець вантажу наразі не встановлені. Втім, поки що масштаб цих поставок радше символічний. За даними S&P Global Energy, споживання дизеля в США становить близько 554 тис. тонн на добу, тож 40 тис. тонн покривають менш ніж дві години американського попиту. Практичні наслідки домовленостей наразі видно насамперед на традиційних для росії ринках: у Туреччині, Бразилії та Марокко.

Центробанк рф вдруге поспіль зберіг ключову ставку

Щодо внутрішньої політики росії, то останній тиждень став одним із найважливіших за останній час. Почати варто з рішення центробанку росії щодо ключової ставки, яке дає зрозуміти реальний стан російської економіки. Так, 23 жовтня цб рф вдруге поспіль залишив ставку на рівні 14% і погіршив власні прогнози. Інфляцію на кінець року регулятор тепер очікує на рівні 7,1-7,6% замість 6-7%, а ставку в наступному році — в середньому 12,5-13,5%.

Аби зрозуміти цю новину, слід уважно подивитись на те, що і як пояснював центробанк. Головною причиною збереження рівня ключової ставки регулятор назвав «тимчасове скорочення виробничих потужностей в окремих галузях», або ж людською мовою – знищені російські НПЗ та логістика. До того ж за словами центробанка, у третьому кварталі зростання цін у річному вимірі прискорилося з 4,8% до 8%, причиною чого стало зростання цін на пальне.

Як бачимо, кампанія України щодо атак на російські НПЗ продовжує бити по російський економіці. Фактично вибудовується простий ланцюг, в якому удари по нафтопереробній інфраструктурі призводять до скорочення виробництва пального, що своєю чергою збільшує ціни та змушує російський центробанк тримати високу ключову ставку, аби завадити зростанню інфляції. При цьому найкращим фактом, який би демонстрував погіршення ситуації є нагадування про те, що ще навесні центробанк рф розраховував на середню ставку в наступному році на рівні 8-10%. Аналогічні обіцянки протягом року повторювали й інші російські топ-посадовці, наприклад голова фінансового комітету держдуми Анатолій Аксаков, який влітку прогнозував зменшення ставки до 10%.

Найбільш ключовим фактом є те, що в цьому плані російській економіці не допомогли й високі ціни на нафту, що мало б підтримувати рівень рубля, а отже це формально давало центробанку привід для зниження ставки. Окремо Набіулліна вкотре “показала пальцем” на бюджет, чий дефіцит скорочується повільніше, ніж очікував регулятор. Нагадаємо, що ще у вересні ми писали, як голова цб рф публічно перекладає відповідальність за високу ставку на уряд. Як бачимо, ця лінія також продовжилася.

Масштабні кадрові перестановки в російській владі

Але справді топ-новиною внутрішньої політики росії стали масштабні кадрові перестановки в російському уряді, проведені 22 жовтня.

По-перше, російський міністр фінансів Антон Сілуанов отримав посаду віце-прем’єра, при цьому зберігши за собою й контроль за міністерством. Його перша заступниця Ірина Окладнікова також стала віце-прем’єркою та очолила апарат уряду рф, замінивши на цій посаді Дмітрія Григоренка. Віце-прем'єрами також стали Андрєй Нікітін, який замінив «обраного» до держдуми Віталія Савельєва та куруватиме транспорт, і Олег Кожемяко, який змінив Юрія Трутнєва на посаді повноважного представника на Далекому Сході.

В цьому плані важко побачити важливі моменти, якщо не знати всіх деталей функціонування російської бюрократії та економічних новин. Почати треба з нагадування про те, що російський бюджет перебуває у скрутному становищі. Про це відомо всім, починаючи від аналітиків-економістів до самого російського уряду. Невідомо про це певно що лише путіну. Так, протягом 2026 року ми неодноразово чули новини про те, як російські фінансовий блок в обличчі міністерства фінансів та центробанку намагався довести власному диктатору наявність відповідних проблем.

Наприклад, за даними Bloomberg, у червні чиновники пояснювали путіну, що російська економіка не витримає подальшого зростання військових витрат, і пропонували скоротити військові витрати. Той у відповідь доручив шукати гроші та скорочувати будь-які витрати, крім військових. І саме це ми й бачимо, якщо подивимося на проект бюджету рф на 2027 рік, в якому витрати на соціальну політику скоротили на 7%, охорону здоров'я – на 6,8%, освіту – на 6%, тоді як видатки на «національну оборону» в черговий раз зросли на 27%.

Так от, зазначені кадрові перестановки є практичною реалізацією цих планів. Головною тут є фігура міністра Сілуанова, який відомий своїм курсом на жорстке скорочення видатків. Ще у лютому 2026 року він пропонував заморозити до 2,9 трильйонів рублів невійськових видатків. Аналогічно ідея з підвищення російського аналогу ПДВ, яка була запроваджена під кінець 2025 року, також належала його міністерству. Вочевидь, що Сілуанова підвищили саме для того, аби він реалізував усі ці значні скорочення в новому бюджеті.

Але це ще не все. Хоча Сілуанов тепер й керує всім фінансовим блоком уряду, більш суттєвим стало призначення його колишньої першої заступниці Окладнікової керівником апарату уряду. Це важливо тому, що всі рішення уряду, від законопроектів до доручень міністрам, проходять саме через апарат. А тому той, хто його очолює, той значною мірою визначає, які питання розглянуть швидко, а які – ні. До того ж через Окладнікову Сілуанов тепер має вплив ще й на управління держборгом, формування резервів (фонд національного добробуту) та контроль за видатками. Насправді ми вперше бачимо, щоб апарат уряду очолювала людина з керівництва мінфіну. До цього історично дану посаду займали близькі до прем’єрів люди. І раніше цю «прохідну» контролював Григоренко, який був людиною з команди прем’єра Мішустіна. При цьому сам Григоренко був ще й куратором мінфіну. Виходить, що тепер Сілуанов одночасно буде і міністром, і куратором самого себе.

На практиці це означає, що Сілуанов зможе швидко приймати будь-які рішення, як то запровадження податків чи нових бюджетних скорочень, без опору всередині уряду.

Якщо ж дивитись на ситуацію навколо самого Мішустіна, то, вочевидь, він в цій ситуації є головним аутсайдером, адже Григоренко був його близькою людиною ще з часів роботи у податковій службі. Насправді за останні місяці російські ЗМІ неодноразово публікували чутки й про потенційну відставку самого Мішустіна. А тому ми можемо говорити про суттєве послаблення апаратних можливостей російського прем’єра.

Росія розпродає золото на тлі бюджетного дефіциту

Експерти «Української призми» вже тривалий час уважно стежать за станом російської економіки. Як повідомив банк росії 20 жовтня, у вересні золотий запас рф скоротився ще на 0,2 млн тройських унцій (близько 6,2 тонни), а загальний запас станом на 1 жовтня становив 72,8 млн унцій, що є найнижчим показником із кінця 2019 року. Загалом із грудня 2025 року резерви скоротилися на 2 млн унцій, або близько 62 тонн.

Тенденція до скорочення резервів спостерігалась й раніше, однак у 2026 році розпродаж набув рекордних масштабів. За даними World Gold Council, за перше півріччя центробанк РФ скоротив золоті резерви приблизно на 44 тонни, що стало найбільшим шестимісячним скороченням щонайменше за 25 років. Для порівняння, у січні-червні 2002 року золотий запас рф зменшився на 36,1 тонни. Нинішній розпродаж золота відбувається на тлі значного бюджетного дефіциту рф. За січень-вересень 2026 року він сягнув 5,186 трлн рублів, або 2,2% ВВП, що на 37% більше, ніж було попередньо заплановано на весь рік. У вересні мінфін також підвищив прогноз річного дефіциту до 7,345 трлн рублів, або 3,2% ВВП.  

Розпродаж золота пов’язаний із механізмом «дзеркалювання» операцій мінфіну рф з активами фонду національного добробуту. Коли нафтогазові доходи опускаються нижче рівня, передбаченого бюджетним правилом, або кошти фонду спрямовуються на внутрішні інвестиції, центробанк проводить зустрічні операції з ліквідними резервними активами. Центробанк у цьому механізмі виконує технічну функцію, а не самостійно ухвалює рішення покривати бюджетний дефіцит шляхом продажу золота. За словами аналітика Олександра Потавіна, продаж золота також може допомагати цб рф покривати нестачу валютної ліквідності, а високі світові ціни на дорогоцінний метал могли додатково стимулювати його реалізацію.