Крах енергетичної імперії та війна спецслужб, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Проблеми в російській економіці, важливі аспекти російського “меморандуму” та внутрішньополітичне протистояння після атак на стратегічну авіацію - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк та експерти Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Економічна турбулентність російської економіки

Останні новини на світовому нафтовому ринку продемонстрували значну негативну тенденцію для російської економіки. Так, рішення країн ОПЕК+ втретє поспіль збільшити квоти на видобуток нафти, що значно перевищує заплановані обсяги, є чітким сигналом про зміну політики - від захисту цін на їхнє активне зниження. Це створює додатковий тиск на російські нафтові доходи, оскільки ціна нафти марки Urals вже опустилася до $52,08 за барель у травні, що значно нижче бюджетних прогнозів уряду ($69,7 та переглянутих $56).

Паралельно з цим, американські законодавці демонструють рішучий намір посилити санкції. Канцлер Німеччини Мерц, після зустрічей у Вашингтоні, відзначив "рух" у позиції США щодо України, вказавши на потужну підтримку в Сенаті ідеї вторинних санкцій проти покупців російських енергоносіїв у вигляді 500-відсоткових тарифів.

Експорт і перевалка нафтопродуктів через балтійські порти значно скоротились в період січень-травень 2025 року.

Значний мінус демонструє і перевалка скрапленого газу. Це прямий результат дій проти "тіньового флоту" росії, який намагається обходити обмеження. Зростання поставок до Китаю не зможе компенсувати скорочення транзиту до Європи через Україну, який у 2024 році становив близько 15 млрд куб. м. Обвал доходів від нафти та газу вже відчувається у федеральному бюджеті: у травні вони скоротилися на 34% та майже вдвічі порівняно з квітнем, досягнувши мінімуму за 2,5 роки. Це безпосередньо впливає на регіони, про що свідчать анонсовані великі скорочення 732 працівників у нафтогазодобувній промисловості Ханти-Мансійського автономного округу.

За межами енергетичного сектору російська економіка також демонструє ознаки значного уповільнення та структурних проблем. Зростання ВВП у першому кварталі 2025 року сповільнилося до 1,4% (порівняно з 4,1% минулого року) і почало скорочуватися вперше з 2022 року. Є ризики технічної рецесії у другому-третьому кварталах. Економіка "тримається майже виключно" за рахунок галузей, пов'язаних з ВПК, що робить її незбалансованою та вразливою.

Проблеми відчуває і транспортний сектор. Обвал вантажоперевезень по РЖД прискорився: у травні 2025 року обсяги скоротилися на 9,4%, що вдвічі перевищує показники минулого року. Падіння зафіксовано майже в усіх категоріях, особливо в перевезеннях будівельних вантажів, чорних металів, промислової сировини та зерна.

Проблеми також торкнулися аграрного сектору. Експорт російської пшениці обвалився на чверть за підсумками сільськогосподарського року, з різким падінням з січня 2025 року. Причини включають зниження врожайності, низькі запаси та високі тарифи на залізничні перевезення, що робить доставку зерна нерентабельною.

На тлі цих негативних тенденцій, російський Центробанк вперше за три роки знизив ключову ставку до 20%. Це рішення, до якого центробанк підштовхував уряд та великий бізнес, що страждає від дорогих кредитів (про що свідчать збитки металургійної галузі, падіння прибутку "роснефти" та грошовий відтік "северстали"), є визнанням уповільнення економіки, попри уповільнення інфляції на кінець травня. Прогнози російського центробанку про повернення інфляції до 4% у 2026 році виглядають надто оптимістичними в умовах поточних викликів.

Тож спираючись на вищевказані дані, ми можемо впевнено припустити, що росія вступає в етап системної, а головне масштабної економічної турбулентності. Її масштаби полягають у різноманітності галузей, що зазнають збитків. Їх центробанк опинився в ситуації певного «цугцванга» - де будь яке прийняте ним рішення, буде лише погіршувати загальну економічну ситуацію, втім, відтягуючи процес колапсу на невизначений термін.

Меморандум та перемовини у Стамбулі

Одразу після проведення другого раунду російсько-українських перемовин у Стамбулі російські ЗМІ опублікували російський “меморандум”, представлений їхньою делегацією. Як і очікувалося, до цього документа кремль включив фактично всі свої вимоги, висловлені за останні три роки, від загарбання нових територій до обмеження суверенітету України та можливості впливати на її внутрішню й зовнішню політику.

Як уже зазначалося, російський “меморандум” містить фактично всі ультимативні умови, які москва висувала від початку повномасштабного вторгнення, від обмеження Збройних сил України та її нейтрального статусу, до вимоги передати росії всі території чотирьох українських областей, легалізувати цю анексію та на практиці повернути проросійський наратив у внутрішню політику України. Проте саме детальний аналіз тексту та, на перший погляд, не настільки значущих вимог дозволяє побачити, яким чином кремль потенційно намагатиметься впливати на український політикум після можливого завершення війни.

Один із них — економічний фактор. Так, у “меморандумі” росіяни двічі згадують необхідність відновлення економічних контактів між Україною та росією. Спершу у вигляді вимоги скасувати всі економічні санкції, заборони та обмеження між обома державами, а згодом — через поетапне відновлення “дипломатичних та економічних відносин”.

Слід розуміти, що серед усіх інших політичних вимог – прийняття подібної російської вимоги як можливого компромісу, на перший погляд, може здаватися не таким уже й поганим рішенням. Проте з урахуванням того, як кремль просуває свій вплив у сусідніх державах, подібне потенційне рішення української влади стане серйозною помилкою. Існує реальна загроза, що в довгостроковій перспективі росія отримає можливість відновити свій вплив на Україну. Вона може зробити це через корупційні схеми та пряме фінансування проросійських сил. Українська влада повинна враховувати цей ризик.

Не варто виключати, що москва спробує використати Віктора Медведчука, вимагаючи від України дозволу на ведення ним політичної діяльності. У цю ж парадигму чудово вписується й вимога щодо “відновлення економічних відносин” та скасування економічних і фінансових обмежень. Це дозволить москві повноцінно фінансувати не лише проросійські політичні партії, а й відновити корупційну складову як інструмент впливу на українські еліти. Як наслідок, українській владі в межах будь-яких перемовин із росією необхідно передусім враховувати саме довгостроковий фактор.

Удари по російських аеродромах

Операція СБУ, в рамках якої були здійсненні удари по російських аеродромах, викликали неабиякий ажіотаж як всередині росії, так і у світовій спільноті загалом. Ці удари не лише оголили проблемні місця в системі російської внутрішньої безпеки, а й створили небезпечний для кремля прецедент в очах потенційних ворогів.

Втім, варто розглянути вплив цієї ситуації з іншої парадигми – внутрішнього протистояння силових структур. Як відомо, ворогування між силовими відомствами завжди було відмінною рисою російського режиму, в тому числі, і як стратегія централізованого керування полюсами сили. Російське медійні та політичні кола, цілком очевидно вбачають у подіях 1 червня провину контррозвідки, яка допустила атаку, та військове керіництво за неналежний захист аеродромів та літаків – фсб та міноборони відповідно. На цьому фоні на ці дві структури, цілком вірогідно, очікує новий виток конфлікту. Варто зазначити, що помилково розглядати це протистояння виключно через призму пошуку “винного”. Адже атака на аеродроми надає відомствам чудовий привід змінити конфігурацію сил у свій бік.

Спочатку варто зазначити, що теперішній міністр оборони рф Андрєй Белоусов значно посилив свій вплив за часи очільництва відомством. Його вдалі управлінські решення, особливо на контрасті з Сергєєм Шойгу, призвели до підняття як особистого рейтингу в російському суспільстві, так і до збільшення довіри з боку адміністрації президента путіна. Одночасно з тим міноборони продовжує бути одним з найдотованіших відомств в країні, що робить Бєлоусова більш автономним у прийнятті рішень. З іншого боку фсб – багаторічний наглядач та опора путінського режиму, зазнає значної атаки на свій авторитет. Борючись з “внутрішній ворогом” та конкурентами за вплив, відомство почало демонструвати ознаки системної деградації. Репутація фсб зазнала вагомого удару ще під час операції СОУ в Курській області, а події на аеродромах тільки погіршують ситуацію.

Треба розуміти, що фсб прагне поширити свій вплив всіма можливими способами: від контролю за бізнесом та фінансовими потоками, до спроб проведення репресій в інших відомствах, з метою посилити свій контроль над ними. В останньому випадку саме фсб було ініціатором на виконавцем найбільш масштабних “чисток” в російській армії після зняття з посади міністра оборони Сєргєя Шойгу. А тому цілком очевидно, що фсб, по аналогії з нквс, намагається проводити системний тиск як на військових кадрів в армії, так і чиновників в міноборони. Втім, як і майже 90 років тому, навряд чи це вдастся здійснити в повній мірі.

Тож конфлікт між армією та фсб, який розвивається на фоні операції СБУ, є лише актом ширшого міжвідомчого протистояння. Можна припустити, що якщо фсб вдастся ліквідувати широку автономію МО та особисто Белоусова, а також поставити кадрові та управлінські рішення під свій контроль, то цілком очевидно, що формування політичного ландшафту росії на багато років уперед буде зосереджено в кабінетах Лубянки. І не останню роль в цьому відіграватиме силовий ресурс, який отримає фсб. Це набуде особливого та вирішального фактору після відходу путіна з політичного олімпу.