Масовий імпорт робочої сили замість підтримки українців — це шлях до втрати країни

Україна підходить до найскладнішої демографічної кризи у своїй новітній історії. Війна суттєво поглибила проблеми, на які роками заплющували очі: катастрофічний брак кадрів відчувається повсюдно — від оборонних підприємств та промисловості до будівельної галузі. Однак намагання вирішити це питання через масове залучення дешевих іноземних працівників є легковажним та небезпечним кроком. Про це у своєму блозі застерігає Харківський міський голова та очільник Асоціації прифронтових міст та громад Ігор Терехов.

На думку мера Харкова, влада не має права надсилати суспільству сигнал про те, що виїхавшим чи постраждалим від війни громадянам уже шукають заміну. В Україні залишаються мільйони людей, чиє звичне життя зруйнувала війна: внутрішні переселенці, ветерани, молодь та люди старшого віку, яких ринок праці чомусь ігнорує. Замість закупівлі іноземного трудового ресурсу держава повинна інвестувати у своїх: забезпечити перекваліфікацію, дати нову професію та повернути їх в економіку.

Ігор Терехов виділяє кілька головних ризиків від масової міграції дешевої робочої сили:

• Загроза соціальних конфліктів: поява великої кількості іноземців на тлі війни може спровокувати напругу в суспільстві та демотивувати українських біженців повертатися додому.

• Економічний регрес бізнесу: маючи доступ до дешевих рук, підприємці втратять стимул розвивати технології, покращувати умови праці, фінансувати освіту та підвищувати зарплати українцям.

• Фінансовий удар по країні: якщо раніше українські заробітчани капіталізували вітчизняну економіку переказами з-за кордону, то тепер кошти, зароблені на відбудові України, вимиватимуться з неї. Ігор Терехов наголошує: внутрішні фінанси мають працювати виключно на українські родини та громади.

Безумовно, залучення висококласних іноземних експертів для точкових завдань — це нормальна світова практика. Проте стратегічно Україні потрібна не «економіка дешевих рук», а інновації та сильні технологічні рішення. Країні, яка постане після війни, знадобляться кваліфіковані інженери, енергетики та будівельники, здатні перезапустити промисловість.

Саме тому мер закликає до створення масштабної державної програми: від глобальної перекваліфікації та модернізації технічної освіти до дієвої інтеграції ветеранів і підтримки ВПО. Люди повертаються лише туди, де є безпека, робота, дах над головою та довгострокова перспектива для дітей.

Особливо чітко це розуміють у прифронтових регіонах. Для таких міст люди — це не сухі цифри у звітах, а гарантія виживання. Буде жити бізнес, працюватимуть школи, лікарні та комунальна сфера — житиме й місто. Якщо ж громадяни не бачитимуть тут майбутнього, жодні фінансові вливання у відбудову порожніх споруд не матимуть сенсу.

«Можна відбудувати стіни. Неможливо відбудувати країну без людей», — підсумовує Ігор Терехов, зазначаючи, що пошук заміни власному народові — це початок втрати самої держави.