володимир путін – найнебезпечніший дурень у світі - стаття The New York Times

Путін поставив себе в ситуацію, коли він не може виграти, не може програти і не може зупинитися. Він більше не може захопити контроль над усією Україною. Але в той же час він не може дозволити собі зазнати поразки, після всіх російських життів і скарбів, які він витратив. Тому він не може зупинитися.

Про це пише міжнародний оглядач The New York Times Томас Фрідман у колонці під заголовком "Володимир Путін – найнебезпечніший дурень у світі". (Томас Фрідман тричі дістав  Пулітцерівську премію, зокрема за за репортажі про ізраїльсько-ліванську війну.  З1995-го він пишу свою колонку в The New York Times).

Подаємо переклад.

«Останнім часом я мало писав про війну в Україні, тому що стратегічно мало що змінилося з перших кількох місяців цього конфлікту, коли три всеохопні факти в основному керували всім – і досі керують .

Факт №1: як я писав на початку, коли починається війна такого масштабу, ключове запитання, яке ви ставите собі як оглядач із закордонних справ, дуже просте: де я маю бути? У Києві, на Донбасі, у Криму, Москві, Варшаві, Берліні, Брюсселі чи Вашингтоні?

І від початку цієї війни було лише одне місце, що дозволяло зрозуміти її мету і напрямок – це голова Володимира Путіна. На жаль, Путін не дає віз до свого мозку.

Це справжня проблема, тому що ця війна виникла виключно звідти – як ми тепер знаємо, майже без участі його кабінету чи військових командувань – і, звичайно, без масового спонукання з боку російського народу. Тож Росія буде зупинена в Україні, виграє вона чи програє, лише тоді, коли Путін вирішить зупинитися.

Що веде до факту №2: у Путіна ніколи не було плану Б. Тепер очевидно, що він думав: увійти в Київ, захопити його за тиждень, поставити лакея президентом, засунути Україну в кишеню і припинити будь-яку подальшу культурну експансію Європейського Союзу, НАТО чи Заходу на Росію. Тоді він кинув би свою тінь на всю Європу.

Це веде до факту №3: Путін поставив себе в ситуацію, коли він не може виграти, не може програти та не може зупинитися. Він більше не може захопити контроль над усією Україною. Але в той же час він не може дозволити собі зазнати поразки, після всіх російських життів та скарбів, які він витратив. Тому він не може зупинитися.

Інакше кажучи, оскільки у Путіна ніколи не було плану Б, він за замовчуванням прийняв каральні, часто невибіркові ракетні обстріли українських міст і цивільної інфраструктури – жорстоку війну на виснаження – з надією, що він якимось чином зможе випити достатньо крові з українців та прищепити виснаження західним союзникам від Києва, щоби вони віддали йому доволі великий шматок російськомовної східної України, яку він міг продати російському народу як велику перемогу.

План Б Путіна полягає в тому, щоби замаскувати, що план А Путіна провалився. Якби ця військова операція мала чесну назву, вона би називалася Operation Save My Face.

Це робить цю війну однією із найхворіших, найбезглуздіших війн сучасності – лідер руйнує цивільну інфраструктуру іншої країни, щоби мати чим замаскувати, приховати той факт, що він був величезним дурнем.

Ви можете бачити із промови Путіна на День перемоги у Москві у вівторок, що він нині хапається за будь-яке обґрунтування, щоби виправдати війну, яку він розпочав своєю особистою фантазією про те, що Україна є не справжньою країною, а частиною Росії. Він заявив, що його вторгнення спровокували західні "глобалісти й еліти", які "говорять про свою винятковість, розділяють людей і розколюють суспільство, провокують криваві конфлікти та потрясіння, сіють ненависть, русофобію, агресивний націоналізм і руйнують традиційні сімейні цінності, які роблять людину особистістю"

Ого. Путін вторгся в Україну, щоби зберегти російські сімейні цінності. Хто би подумав? Це лідер, який намагається пояснити своєму народу, чому він почав війну зі слабшим сусідом, який, за його словами, не є справжньою країною.

Ви можете запитати, чому такий диктатор, як Путін, вважає, що йому потрібна маска? Хіба він не може змусити своїх людей вірити у все, що він хоче?

Я так не думаю. Якщо подивитися на його поведінку, то складається враження, що Путіна сьогодні дуже лякають дві речі: арифметика та історія Росії.

Щоби зрозуміти, чому ці теми лякають його, вам потрібно спочатку відчути атмосферу, що його огортає, - щось ледь вловиме, як ось цей мотив у тексті пісні Everybody Talks однієї з моїх улюблених рок-груп Neon Trees. Ключовий рефрен:

Гей, дитинко, ти не будеш дивитися в мій бік?

Я можу бути твоєю новою залежністю.

Гей, крихітко, що ти маєш сказати?

Усе, що ти мені даєш, це вигадка.

Мені шкода, лох, і це відбувається постійно.

Я зрозумів, що всі говорять.

Всі говорять, всі говорять.

Почалося з шепоту.

Один із найбільших уроків, які я засвоїв як журналіст із закордонних справ, із репортажів про автократичні країни, полягає в тому, що незалежно від того, наскільки жорстко контролюється країна, яким би жорстоким і залізним диктатором не був її диктатор, УСІ ГОВОРЯТЬ.

Вони знають, хто краде, хто обманює, хто бреше, хто з ким крутить. Усе починається зі шепоту та часто залишається шепотом, але говорять усі.

Путін теж це явно знає. Він знає, що навіть якщо він отримає ще декілька кілометрів східної України й утримає Крим, щойно він зупинить цю війну, його люди всі виконають жорстоку арифметичну дію з його планом Б – починаючи з віднімання.

Минулого тижня Білий дім повідомив, що приблизно 100 000 російських бійців були вбиті або поранені в Україні лише за останні п’ять місяців, і приблизно 200 000 убиті або поранені з того часу, як Путін розпочав цю війну в лютому 2022 року.

Це велика кількість жертв – навіть у великій країні – і ви можете бачити, що Путін стурбований тим, що його люди говорять про це, тому що, окрім криміналізації будь-якої форми інакомислення, у квітні він поспішно ухвалив новий закон, що посилює відповідальність за ухилення від призову. Тепер кожен, хто не з’явиться, зіткнеться з обмеженнями на банківську діяльність, продаж майна та навіть отримання водійських прав.

Путін не пішов би на таке, якби не боявся, що, незважаючи на всі його зусилля, всі шепочуться про те, як погано йде війна та як би не служити.

Прочитайте останнє есе у The Washington Post Леона Арона, історика путінської Росії та науковця з American Enterprise Institute, про березневий візит Путіна до окупованого Росією українського міста Маріуполь.

"Через два дні після того, як Міжнародний кримінальний суд висунув Путіну звинувачення у військових злочинах і видав ордер на його арешт, - написав Арон, - президент Росії приїхав до Маріуполя на декілька годин. Його зняли, як він спинився в Невськогому мікрорайоні, оглядає нову квартиру та кілька хвилин слухає неймовірно вдячних мешканців. Коли він ішов, на відео ледь чутно голос, який здалеку кричить: "Ето все неправда!" – "Це все брехня!"

Арон сказав мені, що пізніше російські ЗМІ видалили фразу "«Це все брехня" з аудіо, але той факт, що це було залишено там, міг бути підривною дією з боку когось із офіційної ієрархії російських ЗМІ. Всі говорять.

Це означає ще одну річ, яку Путін знає: "Боги російської історії надзвичайно невблаганні до військової поразки", - сказав Арон. У сучасну епоху, "коли російський лідер закінчує війну явною поразкою – або без перемоги – зазвичай відбувається зміна режиму. Ми бачили це після першої Кримської війни, після російсько-японської війни, після невдач Росії в Першій світовій війні, після відступу Хрущова з Куби 1962 року та після афганського болота Брежнєва та компанії, яке прискорило революцію перебудови і гласності Горбачова. Російський народ, при всьому своєму знаменитому терпінні, пробачить багато чого, але не військову поразку".

Саме з цих причин Арон, який щойно закінчив книгу про путінську Росію, стверджує, що цей український конфлікт далекий від завершення і може стати набагато гіршим, перш ніж завершиться.

"Тепер у Путіна є два способи покласти край цій війні, яку він не може виграти і від якої не може відмовитись", - сказав Арон."По-перше, це продовжувати, поки Україна не буде знекровлена і/або на Заході не почнеться втома від України".

А інший, стверджує він, "полягає в тому, щоб якимось чином форсувати пряму  конфронтацію зі США – підвести нас до прірви стратегічного ядерного обміну – а потім відступити та запропонувати наляканому Заходу загальне врегулювання, яке би включало нейтральну, роззброєну Україну й утримання ним Криму та Донбасу".

Неможливо залізти в голову Путіна і передбачити його наступний крок, але ось що мене хвилює. Оскільки з дій Путіна ми відаємо, що він знає, що його план А провалився, тож тепер він зробить усе, щоби розробити план Б, аби виправдати жахливі втрати, до яких  він спричинився в ім’я країни, де всі говорять і де переможені лідери не йдуть у відставку мирно".

Фото - ua.korrespondent.net