Жодних домовленостей за нашими спинами, - Посол України у Польщі

Василь Боднар, Надзвичайний і Повноважний посол України в Польщі, в інтерв`ю  Польському радіо розповів про початок війни 24 лютого 2022 року, про роль Туреччини (на той час він був послом України в Туреччині) та Польщі в підтримці України, а також про перспективи повернення українців додому. 

Подаємо частковий передрук.

Василь Боднар: Доброго ранку. Це був справді страшний день. Не приховую: ми дуже хвилювалися за те, як далі складеться історія. Але мобілізація відбулася швидко. У перші години вторгнення ми почали спілкуватися з турецькою владою та відомими діячами. Був випадок, коли один професор, який знав путіна через Валдайський клуб, перебував в аеропорту. Я познайомився з ним за два дні до війни, а 24 лютого написав йому, що почалася війна. Він відповів: «А ви обороняєтеся? Відбиваєте напади росії?» Я сказав: «Звісно, обороняємося, знищуємо все, що рухається». Через день він виступив на пресконференції в Будапешті, звинувативши росію в агресії — чого раніше ніколи не робив. За це йому заборонили в’їзд до росії, але він став на наш бік. Це один із голосів, який досі підтримує право України на захист, а росію визнає агресором, що порушив міжнародне право.

Та головний результат був інший. Ми одразу зажадали закрити протоки. Турецький уряд уже 24 лютого заборонив прохід військовим кораблям. Два кораблі, подібні до «Москви», застрягли в Середземному морі до листопада 2022 року, а потім повернулися до своїх портів. Це допомогло врятувати Одесу й Миколаїв, адже росіяни не змогли висадити десант. Загалом мало пройти ще 12 великих кораблів, але їх зупинили — після 33, що пройшли в січні-лютому. Туреччина також активно підтримала Україну: у перший тиждень через порт у Жешові відправили понад 10 літаків із військовою допомогою. Два з них приземлилися в Борисполі за 20 хвилин до початку війни й стояли там до серпня, поки їх не вивезли спецоперацією.

«Байрактари» стали легендарною зброєю. На початку війни, разом із «Джевелінами» та «Енлавами», це була єдина західна зброя, яка допомагала нищити російські колони й піднімала бойовий дух. Росіяни такого не мали — це була наша перевага. За два тижні до війни президент Ердоган відвідав Україну, і ми підписали угоду про завод «Байрактарів». Зараз він уже готовий, але його розташування я не розкрию.

Василь Боднар: Ні, деталі розкриємо, коли допомога дістанеться України. Ми вдячні Польщі за підтримку — як на початку, так і зараз. Про це менше говорять, але за три місяці роботи в Польщі я чув у кожному кабінеті: допомога йде — чи то на міжрегіональному рівні, чи між містами, чи через міністерства. Це важливий елемент стійкості України, солідарності й сигнал, що ми не самі. Ми можемо розраховувати на тривалу підтримку, попри дискусії з американського боку.

Василь Боднар: Нещодавно заступник міністра оборони Польщі Цезарій Томчик із делегацією від оборонно-промислового комплексу відвідав Україну й підписав угоди про співпрацю у цьому секторі. Українські підприємці вже виробляють запчастини й обладнання на території Польщі. Розвивається постачання та ремонт бронетехніки, системи ППО — наприклад, польський Pyrun довів свою ефективність у ЗСУ. Є й інші проєкти, які ми не розкриваємо, але вони значно допомагають фронту. Ми плануємо розгорнути нові види виробництва, корисні для Війська Польського та партнерів у НАТО й ЄС — від важкого озброєння до радіоелектронної боротьби, дронів, штучного інтелекту й кібербезпеки.

Василь Боднар: Жодних угод немає — це «казки Віденського лісу». З третього дня війни росіяни нав’язують свої документи, які стали відомими лише через два роки після зустрічей у Стамбулі. Чому не одразу? Бо це — пропаганда: про скорочення ЗСУ, відведення територій тощо. Її намагаються просувати через американських переговорників, але контактів із США щодо переговорів у нас ще не було. Американці з росіянами говорили лише про відновлення комунікацій, роботи посольств і загальні умови для початку діалогу. Генерал Келлог приїжджав до України, почув наші «червоні лінії»: росіяни мають піти, Україна — в НАТО, американські компанії можуть видобувати мінерали на взаємовигідних умовах. Це наші пропозиції.

Василь Боднар: Це процес. Великих потоків добровольців немає, але вони є. Два набори завершилися успішно — люди пройшли базову підготовку в Польщі й поїхали в Україну. 28 лютого в Любліні підпишуть нові контракти. Процес відкритий для всіх охочих приєднатися до ЗСУ, включно з жінками. Географія розширюється — добровольці їдуть не лише з Польщі. Ми вдосконалюємо рекрутинг і фінансову мотивацію, адже це складне питання.

Василь Боднар: Ми тісно співпрацюємо з Польщею в обміні досвідом. Минулого тижня в Бидгощі відкрили центр JTAC під егідою НАТО, де українські офіцери навчають натівських солдатів методам війни, які застосовуються в Україні. Це взаємовигідно: ми ділимося досвідом дронових військ, штучного інтелекту, координації, а Польща передає передові стандарти НАТО. Польща лідирує в переозброєнні, створюючи сильну армію, щоб показати «зуби» й стримати агресію з Білорусі чи росії. Це визнають і американці — як під час зустрічі Дуди з Трампом минулої суботи.

Василь Боднар: Україна — демократична держава, силою нікого не повертатимуть. Люди самі вирішують, а завдання держави — створити умови для повернення. Хтось інтегрувався у Польщі, і ніхто їх не змушуватиме. 

Також Василь Боднар сказав: "Сьогодні ми не боїмося, сьогодні ми діємо, щоб зупинити будь-яку угоду за нашими спинами. Страхи є, але їх треба долати через дипломатичні дії і через дії на фронті.

Тому що з одного боку треба тримати військовий фронт проти російських військ, а з іншого треба діяти дуже активно на дипломатичному фронті. Особливо з нашими партнерами - з США, з Євросоюзом - щоб жодних домовленостей за нашими спинами не траплялося. Нічого про Україну без України! "

Фото зі сторінки Василя Боднаря у ФБ