Якщо завтра не буде Лукашенка...

Через поганий стан здоров'я Лукашенко швидко повернувся до Мінська. Можливо, його образило те, що він загубився на Красній площі (9-го травня – ЗІФ). Але всі зауважили, що він не у формі. Читачі запитують, що робити, якщо він раптово помре?

Як розвиватимуться події в цьому випадку, я писав ще у 2015 році. Хіба що 2017-го (можливо, 2019-го) питання зринуло знову (Лукашенко зникнув на декілька днів, білоруські ЗМІ зі стрічки російського ТГ-каналу @nezygarya заговорили про інсульт).

Дискусія в суспільстві точилася довго. Тож як розвиватимуться події та як на них реагувати.

1. Смерть диктатора в теперішній ситуації не обов’язково означає негайне падіння системи. Ймовірно, найближче оточення приховуватиме його смерть до вирішення питання забезпечення стабільності та контролю в країні. Правлячий клас розуміє, що якщо він не втримається при владі, його чекає жорстока розплата. Наївно сподіватися, що вони втечуть.

2. Виняткову роль відіграватиме Радбез Лукашенка на чолі з Вольфовичем. Група встановить колективне управління на певний час, можливо, навіть вибори не призначатимуть, бо це небезпечно.

3. У групі немає явного фаворита. Чи погодиться група передати владу Вікторові Лукашенку (якщо це не було вирішено попередньо) як компромісній фігурі, невідомо. Не зважаючи на те, що Віктор – поза публічною політикою, він має певний контроль над силовими структурами. І, ймовірно, група Віктора намагатиметься зберегти владу в його руках. Можливо, у них вже є сценарій на такий випадок.

4. Москва відіграватиме ключову роль у передачі влади в Білорусі і стабілізації системи. Вона однозначно підтримає «свою команду», для них більш прийнятний хтось із проросійських силовиків, наприклад Вольфович. Тому може виникнути певне внутрішнє протистояння між різними групами. Своєю чергою силовий блок відчуває, що завдяки йому систему вдалося зберегти після 2020 року, тож вважатиме, що влада по праву належить йому, а не клану Лукашенка.

5. Тиск системи на суспільство не ослабне, якщо всередині не виникне груповий хаос. Але суспільство розгублене та дезорганізоване для швидкої реакції та силових дій (зупинення роботи, блокування транспорту, акції в регіонах, захоплення будівель, барикад). Наразі немає структур, мереж і механізмів координації, а також чіткого плану, що робити, якщо смерть вирішить питання Лукашенка. Ймовірною реакцією білорусів буде «іди сюди та роби революцію».

Додам, що Москва не допустить народної революції і спрямує кошти на підтримку системи.

У свою чергу Офіс Світлани Тихановської-Об’єднаний перехідний кабінет (ОСТ-ОПК) і наближені до його структури не мають концепції дій і ресурсів для її реалізації.

Що можна зробити в такій ситуації:

1. Білоруське суспільство має зрозуміти, що вплинути на ситуацію можна лише загальним протестом, страйком і саботажем. Населення має бути сильно мотивоване до таких дій, а також бути впевненим, що його діяльність буде підтримана ззовні.

2. Також має бути авторитетний центр команди та керівництво якого знаходитиме відгук усередині країни. Я не впевнений, що ОСТ-ОПК зберіг сильний вплив на білорусів, особливо коли йдеться про опір. Але в Білорусі будуть чималі очікування швидкої реакції.

3. Єдиною структурою, яка може надати реальну підтримку повсталому народу, є Полк імені Кастуся Калиновського (ПКК), який до цього часу повинен мати план вступу в Білорусь і «зелене світло» з України.

4. ПКК також може спробувати проникнути в Білорусь до початку протестів у країні і стати каталізатором внутрішнього опору. Цей проект необхідний для масштабного тиску на систему. Але у критичний момент дії, думки, воля повинні бути консолідовані і скоординовані.

5. Координація та консолідація різних суб'єктів може відбуватися через постійне інформування. Попри те, що суспільство втомилося, смерть Лукашенка може дати загальнолюдський, національний імпульс.

Павел Усов, політолог, ТГ-канал