Війна закінчиться разом з нафтою

Що станеться з російським нафтовим експортом, на якому тримається фінансова база агресивної війни з Україною після введення США «руйнівних санкцій»? Цікавий аналіз запропонував у своєму дописі на Facebook журналіст і блогер Борис Фел. Нижче – переклад цього допису.

Законопроект США про «нищівні» санкції проти росії піде в роботу, якщо найближчим часом кремль не розпочне «сумлінні» переговори про міцний мир з Україною, заявили автори документа сенатори Ліндсі Грем (республіканець, Південна Кароліна) та Річард Блюменталь (демократ, Коннектикут). Вони послалися на слова держсекретаря Марко Рубіо від 20 травня, що росія погодилася протягом кількох днів представити свої умови припинення вогню. «Їх зміст красномовно свідчитиме про те, наскільки вона серйозна у своїх намірах досягти миру. Ми підозрюємо, що все буде, як і раніше. Якщо так, росія може очікувати на рішучі дії з боку Сенату США», - йдеться у заяві конгресменів.

Грем і Блюменталь зазначили, що їхній законопроект підтримали вже понад 80 зі 100 сенаторів від обох партій. За їхніми словами, члени верхньої палати Конгресу дедалі більше переконуються в тому, що президент рф владімір путін «грає в ігри» і не прагне закінчення війни. Документ передбачає запровадження 500-відсоткового мита для країн-покупців нафти, газу та урану з росії, а також санкції проти її фінансового сектору.

«Наш закон ізолює росію, помістивши її на торговельний острів і накладе жорсткі мита на інші країни, які підтримують її звірства. Одним із головних пріоритетів закону є притягнення Китаю до відповідальності за підтримку військової машини путіна шляхом купівлі дешевої російської нафти з доставкою тіньовим флотом», - зазначили сенатори, додавши, що без цієї економічної співпраці кремль не зміг би продовжувати війну.

Ми вирішили поринути у нафтову статистику, щоб зрозуміти, чи будуть можливі санкції справді нищівними, чи це знову порожні погрози?

Почнемо із Китаю.

За даними Головного митного управління КНР, за перші чотири місяці 2025 року Китай заплатив за російську нафту $17,085 млрд. Це означає, що щомісяця Китай витрачає на закупівлю російської нафти приблизно $4,27 млрд.

Записуємо: Китай платить росії за нафту приблизно $4–5 млрд на місяць, тобто близько $50–60 млрд на рік. Потенційні вторинні санкції США у вигляді 500% тарифів можуть бути накладені на весь китайський експорт до США, який у 2024 році перевищував $500 млрд. Навіть якщо тарифи поширяться лише на частину цього експорту, суми збитків для китайської економіки можуть бути в рази більші, ніж вартість російської нафти.

Таким чином, платежі Китаю росії за нафту є відносно невеликою частиною порівняно з масштабом можливих втрат через американські тарифи. Саме тому загроза санкцій сприймається у Пекіні всерйоз, незважаючи на стратегічну важливість російської нафти для Китаю.

На другому місці – Індія.

У травні 2025 року Індія імпортувала приблизно 1,8 млн. барелів російської нафти на добу. Це приносило москві близько 3 мільярдів доларів щомісяця.

Після Китаю та Індії найбільшими покупцями російської нафти залишаються Туреччина з її приблизно 1 мільярдом доларів на місяць і трейдери, які працюють на європейському та близькосхідному ринках, з такою самою сумою.

Таким чином, сума $9 млрд на місяць (або близько $108 млрд на рік) — це реалістична оцінка поточних валютних надходжень росії від експорту сирої нафти, якщо скласти основні напрямки: Китай ($4 млрд), Індія ($3 млрд), Туреччина та інші ($1–2 млрд)

Плюс росія отримує від експорту нафтопродуктів ще близько 3 млрд. доларів на місяць.

За даними Міжнародного енергетичного агентства, у березні 2025 року доходи росії від експорту нафти та нафтопродуктів становили $14,3 млрд, що відповідає річному рівню приблизно $170 млрд.

І всі ці величезні кошти перебувають зараз під прицілом сенаторів США на чолі з Гремом-Блюменталем.

Аналітики вважають, що першою може «здатися» Індія.

Якщо Індія відмовиться від закупівель російської нафти, росія зіткнеться із серйозними труднощами щодо перенаправлення цих обсягів.

Основні альтернативні напрямки

Китай: Вже є найбільшим покупцем, але його можливості збільшення закупівель обмежені – потужності переробки і внутрішній попит не безмежні.

Туреччина: На третьому місці за обсягами, але її ринок значно менше індійського, і повністю компенсувати обсяги, що випадають, не зможе.

Південно-Східна Азія та Близький Схід: росія нарощує постачання в ці регіони, проте попит там значно нижчий, ніж в Індії та Китаї.

Європа, незважаючи на окремі епізоди постачання, залишається закритим для рф ринком через санкції.

Якщо Індія та Китай відмовляться від російської нафти, росія зіткнеться з надлишком сировини, яку не зможе швидко перенаправити на інші ринки. У цьому можливості складування нафти в країни обмежені. За оцінками, росія здатна зберігати від 55 до 100 млн. тонн нафти на рік (10-20% річного видобутку), використовуючи резервуари з плаваючим дахом, підземні сховища в соляних кавернах, а також тимчасові мобільні резервуари.

Ці обсяги не покривають навіть половини річного видобутку, а будівництво нових великих сховищ потребує часу та інвестицій.

Насправді, якщо експорт різко впаде, росія буде змушена скорочувати видобуток. А це дорога без зворотного квитка.

І нарешті про найважливіше – про запаси.

Розвіданих запасів нафти у рф вистачить лише на 26 років видобутку, повідомив цього тижня у Державній думі голова Мінприроди Олександр Козлов.

За словами Козлова, загальні запаси нафти в росії оцінюються у 31 млрд тонн. Проте рентабельні з них лише третина – 13 млрд тонн. Наразі нафтові компанії щорічно викачують із надр близько 500 млн тонн нафти.

За оцінкою Мінприроди, до 2050 року росія видобуватиме лише 171 млн. тонн нафти щороку – втричі менше, ніж зараз. А барелів для експорту зовсім не залишиться: його обсяг опуститься до нуля.

Таким чином, незважаючи на те, що російська війна проти України та Європи може виявитися новою Тридцятирічною війною, і вона має кінцеву дату, яку вона не зможе пережити - 2050 рік: без експорту нафти кремль вести війну не спроможний.

Але це футурологія. Насправді ж Грем-Блюменталь здатні за наступне літо позбавити росію значної частини доходів від експорту нафти і нафтопродуктів, змусити її гасити нафтові свердловини та переповнити свої сховища. На такому тлі війна справді може якщо не закінчитися, то згаснути вже цієї осені.

Борис Фел, журналіст і блогер, сторінка у FB