Ветеранське лідерство, реабілітація та нова Україна: підсумки форуму в Лондоні

Як ми вже писали, 8 -10 вересня у Лондоні пройшов триденний міжнародний "Саміт свободи України 2025", присвячений оборонній, економічній та суспільній трансформації України. Завершального дня, 10 вересня, відбувся Форум Лідерства Ветеранів України.

У центрі уваги — роль ветеранів у післявоєнній трансформації держави, розвиток лідерських якостей після служби, питання реінтеграції та реабілітації. Цікавим був  виступ заступника міністра у справах ветеранів Руслана Приходька, а також низка важливих дискусій на теми національної ідентичності, стратегічної ролі ветеранської спільноти в суспільстві та медичної підтримки.

Подаємо найцікавіші тези, що прозвучали під час цього форуму.

Роман Черненко, ветеран: «Я сам проходив реабілітацію в центрі Unbroken, а тепер  працюю там ментором. Багато пацієнтів переживають сильний, нестерпний біль під час відновлення, але що більше людина залучена до різних справ, то тим легше переноситься цей процес. Ментори, такі як я, надають поради щодо фізіотерапії, консультують пацієнтів і допомагають у процесі їхньої реінтеграції в суспільство».

Джиллі Нортон, керівник і засновник SWV (Supporting Wounded Veterans): «Я скажу українцям таке: не зачиняйте свої реабелітаційні центри ніколи. Мій досвід свідчить, що лікарі мало мають практичного досвіду, вони навчаються в процесі роботи. Ми заснували групи, які допомагають тим ветеранам, які страждають від хронічного болю. Ветеранів потрібно навчати,  як з цим жити. Останні дослідженя на Заході щодо цього були проведені у 1991 році, тому треба повертатися до досліджень.Знеболювальні  препарати викликають залежність, всі знають як боротися із залежністю від героїну, але немає фундамениальних  досліджень щодо подолання залежності від обезболюючих. Пориньмо шукати альтернативні шляхи для вирішення проблеми хронічного болю».

Також Джиллі Нортон заначила: «Потрібно навчати сім`ї, як жити із ветераном, котрого хронічний біль. Бо герої повертаються в своє оточення, в своє суспільства, а їх там не розуміють. Потрібно готувати суспільство до таких процесів».

Олександр Кобзарьов, фонд Unbroken: «На Заході є люди, які мають досвід після Іраку. Це такий досвід,  який  буде корисним і для України. Нині, як я знаю,  більше як 70 іноземних лікарів співпрацюють із Unbroken».

Олексій Гущин, ветеран. «Потрібна мотивація та бажання швидше з цього вийти, потрібно знаходити правильне місце для ментальної та фізіологічної реабілітації. Моя порада - бути позитивним».

Наталія Деркач, група компаній PRANA. «В нас є проєкт, щоб збудувати великий реабілітаційний центр. Ми відчуваємо потребу сказати «Дякую» ветеранам. Цей проект не про будівлю, а про створення нового екопростору. Це не єдина війна в нашій історії. До нас приєдналися інші волонтерські команди. Ми разом зможемо будувати нове майбутнє для нових поколінь. Ми плануємо займатися також реабілітацією ментального здоров'я.

Люди, повертаючись додому,  повинні відчувати себе комфортно, як вдома. Вони повинні мати можливості займатися спортом, своїми улюбленими заняттям, бути в сім'ї чи з друзями. Ветерани після повернення  повинні відчувати підтримку та допомогу...

Майбутнє наших дітей буде сформоване через призму досвіду ветеранів, об’єднане силою спорту та духом патріотизму. Поєднуючи ці складові, ми маємо намір збудувати не лише простір для відновлення й розвитку, а й виховуємо покоління, яке нестиме далі стійкість, солідарність та любов до України.

Цей проєкт народжується з усвідомлення нашого минулого, але він спрямований у майбутнє нової України. Ми зберігаємо пам’ять про досвід, який сформував нас, і водночас творимо нову модель відновлення та розвитку, що стане основою для поколінь українців, які будуватимуть сильну, сучасну й відновлену державу у синергіі з вільним світом людей Європи, США та інших народів, які поділяють демократичні , а нашу думку , просто людські та мирні цінності»

Владислав Клочков, генерал, ветеран: «Сьогодні Україна – це поле для досліджень. Бо ПТСР – це непередбачувана ситуація і треба запобігти ускладненням та наслідкам. Ми співпрацюємо із фахівцями із США та Європи, щоб пропрацювати ці травми та флешбеки.

Насамперед потрібна якісна діагностика, щоб знати скільки ми маємо осіб з гострим постравматичним синдромом.

Друге – це кадри та навчання.

Наступне – методики лікування та інфраструктура, спортивні і позапрепаратні методики подолання болі. З родиною, сім’єю повинна бути проведена робота, щоб вони були готові до зустрічі. Головне сформувати комплексний підхід.

Одні люди під впливом стресофакторів мобілізуюттся, а інші від природи мають здатності замикатися на собі».

«Форум у Лондоні наочно показав, що питання ветеранської політики, реабілітації та реінтеграції — це не вузькоспеціалізована тема, а головна та загальна для всіх у процесі  післявоєнного відновлення України. Підтримка ветеранів має виходити за межі медицини і охоплювати психологічну допомогу, професійну адаптацію, створення безпечного та гідного середовища для повернення до мирного життя. Участь міжнародних експертів, громадських організацій, медиків, підприємців і самих ветеранів свідчить про формування цілісної, міжсекторальної екосистеми підтримки. 

При цьому важливо, що ці підходи не були суто абстрактними, а щоб вони переростали  в конкретні проєкти, інфраструктуру і практичні рішення, що створюють фундамент для сильної, сучасної України. Країни, які перемогли у своїх війнах, завжди ставили у центр державної політики тих, хто захищав Батьківщину. І сьогодні саме ветерани здатні стати новими лідерами змін — моральними авторитетами, носіями відповідальності, патріотизму та суспільної зрілості. Саме так формується майбутнє, в якому Україна зможе не лише відновитись після війни, а й побудувати більш справедливе, згуртоване і стійке суспільство».

Фото - ІА "ЗІФ"